Екскурсія у закарпатську Долину нарцисів (Фото)

Довгождана весняна пора одночасно із теплим сонцем і дощовими переливами характерна для українців численними вихідними та святковими днями. Взяти хоча б кінець квітня – початок травня: Великдень, Першотравневі свята, День Перемоги, далі Трійця та День Конституції, як плавний перехід весни у літо. Відпочити активно, пізнавально і з користю пропонують безліч туристичних агенцій, що масово організовують подорожі в різні куточки нашої країни. В останні роки зелений туризм в Україні набув великої популярності. Бажаючих подивитися старовинні замки, видатні архітектурні споруди, відвідати природні багатства України не бракує ані серед власне українців, ані серед туристів з-за кордону. Місцевості для огляду та відпочинку обирають найрізноманітніші, їхнє комплектування відповідає різним смакам і розраховано на певну часову тривалість.

Доволі поширеною та популярною є екскурсія на Закарпаття: Національний природний парк та озеро «Синевир», біосферний природний заповідник «Долина Нарцисів», м. Мукачеве та замок «Паланок», високогірний водоспад Шипіт. На перший погляд – нічого аж надто особливого. Автобусна екскурсія тривалістю у два дні. Однак, кожна подорож по-своєму специфічна і має своєрідну економічну характеристику, бо кожен туристичний екскурс – це зрозуміло бізнес, а також і політичне навантаження. Спробуємо окреслити як першу, так і другу особливості. Розпочати варто саме з «Долини Нарцисів» —заповідного масиву, що знаходиться у 4 км від м. Хуст.

Містечко Хуст – районний центр на Закарпатті, знаходиться у Мармуровій котловині при впаданні річки Тиси. «Долина Нарцисів» з 1992 р. перебуває у складі Карпатського заповідника. Туристичний бум у Хустському районі якраз і розпочинає сезон цвітіння легендарних нарцисів. Вхід на територію заповідної зони складає для дорослого 5, для дитини 2 гривні. Ще на під’їзді до об’єкту екскурсовод не забуває попередити, що за зривання чи нищення квітів встановлено штрафи. Ілюстрацією цим словам виступають замурзані дітлахи з оберемками нарцисів. Густі букети вони пропонують купити за 10 – 8 гривень. Це при тому, що розмір штрафу за одну зірвану рослину складає 12 гривень. Правоохоронці на таку торгівлю не звертають жодної уваги. Ймовірно для місцевих жителів санкції спрощено. Малолітні продавці реагують на зацікавлення букетами дуже настирливо, пропонують їх туристам, одразу знижуючи ціну. Однак, бачачи в руках фотоапарат, швидко ховають обличчя і в об’єктив пхають виключно квіти. Однозначно розуміють, що їх діяльність незаконна.

На одному з подвір’їв маленька дівчинка смакує морозиво, іншою рукою притримуючи букет цінної рослини. Хочеться наївно думати, що це квіти, вирощені на власному городі, і запропоновані на продаж приїжджим відвідувачам природного багатства. Та збентежене обличчя малої і захований букет за спину, при вигляді спрямованого на неї фотоапарата, свідчить про інше. Дитина точно знає, чого робити не можна.

На території самого ж заповідника видніються поодинокі озерця прим’ятих нарцисів. «Захід на заборонену територію карається штрафом, від 51 – до 136 грн. Ст. 91 Адміністративного кодексу України» - табличка з таким написом і загороджена стрічкою галявина. Неподалік – суворий на вигляд правоохоронець, який спостерігає за тим, аби люди по черзі, так би мовити, з дотриманням регламенту, проходили за лінію загородження і чемно там фотографувалися. «Квіти не зривати! Не торкайтеся рослин!» - повторює напрочуд лояльний пан у міліцейській формі.

Частина людей на нього не зважають, інші намагаються віджартуватися, мовляв, ми обережно, поміж квіток, зайдемо тільки глибше, для кращого ефекту на світлині. Таких «обережних» і «ввічливих» за день назбирується більше сотні, а за весь сезон цвітіння – число також чималеньке. Одні за одними «мавпують» цю здавалося б ризиковану фотосесію. Іноді охоронець втомлюється повторювати «напівглухим» особам, що за червону лінію заходити не можна і просто вказує лінивим рухом на табличну із написом «Прохід заборонений». Усі мило кивають головами і обіймаючи квіти, позують перед об’єктивом.

Це схоже на компенсаційну систему стимулів, що діяла свого часу в Угорщині, суть якої виходить з компромісів між керівниками і виробниками. Її приклад наводить дослідник Пірс: офіційна зарплатня не стимулює робітника до праці, а є компенсацією тільки за те, що він лише прийшов на роботу. Премії, що мали би бути стимулом до праці, слугували радше примусом до власне праці. Що ж стосується випадку із заповідником, то здавалося б, таке порівняння тут не доречне, однак, плату за вхід на територію розміром у 5 гривень туристи якраз і намагаються компенсувати порушенням усталених правил поведінки. Проте, це проблема не лише недобросовісних туристів. Невідповідна поведінка охоронців правопорядку, які по-суті своїм «прогладжуванням по голові» стимулюють інших бажаючих до порушення закону, а також і відповідний фон, створений перед в’їздом у заповідник (діти – місцеві мешканці, що за копійки пропонують придбати відпочиваючим рідкісну рослину). Це щось на зразок, коли б неподалік «Асканії Нової» готували шашлик із зубра. Навіть не надто уважному туристу стає зрозуміло: ніхто нікого штрафувати не буде. Квітів, щоправда не зривають – це виключне право і прерогатива «місцевих», однак «товктися» на квітучих галявинах – можна. Хоча шкода від цього приблизно однакова.

«Долина Нарцисів», за дослідженням геологів, утворилася після сходження льодовика. Існують навіть гіпотетичні шляхи міграції «нарцису вузьколистого» з високогір’я в райони рівнин у льодовиковий період. Вони схематично зображені на великому стенді-карті біля входу до заповідника. Період же цвітіння складає майже два з половиною місяці, і залежно від кліматичних та погодних умов, може припадати на неоднакову пору року. Площа заповідної території становить 257 га займає рівнинну ділянку в заплаві річки Хустець. Однак нарцисами можна помилуватися не всюди. Лише окремі буйно розквітлі галявини відповідають назві природного біосферного заповідника. Можна передбачити і навіть стверджувати, що за такого «бережного» ставлення туристів і «відповідальної» роботи правоохоронців з роками про це диво природи – наслідок скреслої тисячоліттями тому криги, залишиться одна назва. У 1980 р. нарцис вузьколистий занесено до Червоної книги України. Окрім нарцисів на території заповідника росте понад 400 видів рослин, серед яких такі рідкісні, як пальчатокорінники Фукса, півники сибірські, пізньоцвіт осінній, тирлич звичайний, шафран Гейфеля, шафран банатський, зозулинець блощичний, перстач білий та ін.(флористи знають). Не факт, що обережно оминаючи нарциси, аби не прим’яти, «добросовісні» відпочивальники під «пильним наглядом» осіб у формі, успішно топчуть іншу цінну рослинність.

За однією з легенд, «Долина Нарцисів» утворилася із сліз красивого юнака, на ім’я Нарцис, який, побачивши своє відображення у воді, закохався і з туги від нерозділеного почуття – помер. Що ж, у цьому контексті, зроблю невеликий ліричний відступ, охарактеризувавши нинішню «нарцизовану» самозакохану владу, яка себе і своє вигідне становище захищає, що й порівнювати, зовсім по-іншому, аніж природні заповідні зони України. Власне українське населення, в розрізі нинішньої політичної кризи, якраз і можна розглядати як природній заповідник, де практично зникають ті види людей, які задоволені існуючим станом речей, продовжують вірити нинішній владі, і так само ті, які ще мають надію на позитивні зрушення та зміни. Влада ж, своїми необдуманими кроками та невмотивованою бездіяльністю поступово «знищує» й тих, котрим уже, крім допомоги від держави нічого очікувати. Відтак, можемо спостерігати не надто втішну картину в українському політикумі та громадській сфері зокрема (що в міру ускладнення ситуації, перестають взаємодіяти і автономізуються): народ сам по собі, влада сама по собі. Навіть, коли абстрагуватися від дійсності і читати в цьому сценарії демократичну ідею самоуправління, то насправді це більше скидається на подвійну анархію – всередині населення і серед державних мужів.

Політична система на сьогодні втратила свій ключовий системоутворюючий елемент – провідну ідею досягнення стану рівноваги, забезпечення основних потреб та інтересів суспільства. Цілісність та безпека також витиснуті на маргінес. Подальший розвиток такої схеми можна уявляти з острахом, адже один із варіантів – це зіткнення двох вищеокреслених анархічних структур (кланів). Уникнути такої ситуації можливо за умов, коли один із цих осередків (ймовірно той, що уособлює державну владу, в силу ширшої компетенції та володіння владними ресурсами) спроможеться таки організувати роботу у власному «угрупуванні», а відтак зможе чинити здоровий вплив та організовувати життя населення. Коли, окрім своїх вузькокорпоративних інтересів та побажань, влада зможе побачити потреби та реалізувати інтереси суспільства, від банального задоволення найнеобхідніших потреб до підвищення рівня життя населення в плані культурному, освітньому, духовному та матеріальному. Бо у випадку, якщо держава не подбає про рівень добробуту своїх громадян, то відповідно простими заборонами не зможе боротися з охороною навколишнього середовища, піднімати культуру та виховання серед людей. Не даремно ряд дослідників виводить пряму залежність цивілізаційного та культурного розвитку від рівня достатку в суспільстві. Позаяк ситим і вдягнутим приємніше милуватися красою, що дарує природа. Тоді хочеться її оберігати пильнувати, а не лише бездумно експлуатувати, очікуючи бодай мінімального, однак заробітку, не зважаючи на ймовірні незворотні наслідки.

Представники української влади самі ж не проти здобути якомога більше користі та особистого задоволення від використання культурних об’єктів, історичного надбання України, її мистецьких шедеврів. Для цього українські можновладці приватизовують чи, принаймні, чинять не аби які спроби для переведення у приватну власність, особисте користування той чи інший пам’ятний туристичний об’єкт. Кошти відповідні є, бракує престижу. Все решта не має значення.
"Поступ"