ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Говерла. Невизначеність ціною в майбутнє

    24 січня 2022 понеділок
    Сьогодні такий футбол: перше гроші, а потів вже гра

    Важко знайти в українському футболі більш неоднозначну команду, аніж ужгородська "Говерла". Клуб, яким керує сімейство Шуфричів, настільки закритий, що експерти, вболівальники та журналісти частіше за все просто висувають припущення, а не констатують факти. "Говерла" протягом сезону не раз опинялася в центрі уваги спортивних ЗМІ, але до кінця розібратися у всіх процесах, що відбуваються в ужгородському клубі, не зумів, напевно, ніхто.

    Виходить парадоксальна ситуація: Олександр Шуфрич доволі часто дає інтерв’ю, а В’ячеслав Грозний постійно говорить, що готовий відповісти на будь-які запитання журналістів, але чіткої інформації управлінці "Говерли" не дають. Все обмежується або загальними фразами, або твердженнями, які можна трактувати по-різному.

    Констатувати можна ось що… В "Говерлі" є дуже серйозні проблеми з фінансуванням. Деякі гравці не отримують заробітну платню вже близько року. В клубі не функціонують такі елементарні процеси як прання, годування гравців та персоналу, забезпечення футболістів екіпіровкою. В таких умовах розвиватися дуже важко. І В’ячеславу Грозному, напевно, потрібно віддати належне за те, що він зі своїми помічниками втримав "Говерлу" на плаву, не давши їй скотитися до низів як в плані результатів, так і в плані гри.

    Але позицію наставника, до речі, зрозуміти теж доволі непросто. Те, що Грозний є професіоналом, В’ячеслав Вікторович за два сезони роботи з "Говерлою" довів. Але незрозуміле ставлення Грозного до всіх тих проблем, в яких погруз закарпатський футбол. Грозний нарікає на важкі умови, але в той же час готовий до кінця захищати Нестора Шуфрича. Мовляв, крім нього, ніхто футбол у Закарпатті не розвиває. Можливо, і так… Але Шуфрича можна сварити хоча б за те, що він, взявшись за справу, застив на півдорозі. "Говерла" тримається на плаву, але ті проблеми, в яких погрузла команда, в громадськості вже викликають істеричний сміх. В клубі потрібно або навести який не який порядок, або ж, якщо зробити це не вдається, заспокоїтися і не мучити себе та інших.

    Трансферна діяльність

    Суттєвими були втрати "Говерли" під час літнього трансферного вікна. Після закінчення сезону 2013/14 ужгородці втратили цілу низку лідерів, тож В’ячеслав Грозний вкотре був змушений будувати нову команду.

    А от під час зимового антракту "Говерла" більше здобула, аніж втратила. Розпрощалися з закарпатською командою Владислав Павелко, Микола Вечурко, Лучіан Бурдужан та Руслан Степанюк. Реальною втратою для Грозного став хіба що Степанюк, який в силу свого універсалізму міг закрити ту позицію в півзахисті, яка вважалася проблемною. Але Руслана не задовольняло його становище в команді, тому продовжувати співпрацю з "Говерлою" Степанюк не захотів.

    Що стосується поповнення, то закарпатці не відмовилися від практики запрошення до свого складу тих гравців, котрі не проходять до основи своїх команд і котрі бажають отримувати ігрову практику в Прем’єр – лізі. Так, з "Динамо" в оренду прийшли Лухтанов та Хльобас, а також Максим Коваль, котрий взимку тренувався з основним складом "Динамо". В оренду зі столичного клубу був взятий і Лукман Аруна. Перехід нігерійця до "Говерли" став доволі помітною подією зимового трансферного вікна.

    Також близькими до переходу в закарпатську команду були Чумак та Бесєдін, та, пройшовши з ужгородцями збори, "динамівці" в кінці кінців повернулися до Києва (Чумак залишився в "Динамо", а Бесєдін був відданий в оренду "Металісту").

    Із "Шахтаря" прийшли Гришин та Акімов (перший – в оренду, другий – на контракт; принаймні, в заявці ужгородського клубу не вказано, що Акімов є орендованим футболістом). Михайло Писько, не витримуючи конкуренції в "Зорі", також прийшов набиратися практики до Ужгорода, але жодного матчу за основний склад "Говерли" захисник так і не зіграв. З Федорівим та Коротецьким ужгородські селекціонери не вгадали – ці виконавці принесли "Говерлі" мало користі. Ще ужгородцям вдалося орендувати іноземця. З "Хайдука" набиратися ігрової практики до Ужгорода прийшов Лоренцо Шиміч. Грозний говорив, що якщо хорвату вдасться до кінця розкрити свій потенціал, то він не загубиться в топових клубах Європи. От і побачимо, як далі розвиватиметься кар’єра Шиміча…

    Фізична готовність

    Незважаючи на статус бійця за виживання, ужгородці старалися в своєму арсеналі мати більше козирів, аніж зазвичай мають аутсайдери. Тобто, В’ячеслав Грозний намагався робити акцент не тільки на фізичній підготовці своїх підопічних, але й на швидкісних та технічних якостях команди. При цьому, було помітно, що закарпатці наприкінці матчів не підсідали, а, навпаки, могли додати в швидкості та рухливості.

    Так було в поєдинку проти "Металіста", коли ужгородці в середині другого тайму забили два голи, а потім знайшли в собі сили ще й на своєрідний фінальний штурм (на останніх хвилинах був момент у Хльобаса та епізод за участю Фещука, коли Максим претендував на пенальті). "Олімпіку" переможні голи закарпатці забили в останню двадцятихвилинку матчу, а з "Чорноморцем" зрівняли рахунок на 70-му оберті стрілки.

    Щоправда, й пропускали на останніх хвилинах закарпатці немало. "Ворскла", "Іллічівець", "Волинь" забивали ужгородцям в заключній фазі поєдинку, а "Зоря" взагалі зламала хід зустрічі за останні десять хвилин.

    Варто сказати, що "Говерла" більше очок набрала вдома (хоча, в звідній домашній турнірній таблиці ужгородці останні), адже, зважаючи на відсутність належних умов, виїзди закарпатців були дуже енергозатратними.

    Тактична гнучкість

    Не секрет, що В’ячеслав Грозний любить вдаватися до тактичних експериментів. "Говерла" протягом минулого сезону не раз дивувала громадськість незвичними для українських футбольних реалій побудовами та тактичними новинками.

    Грозний старався підбирати тактику під суперника. Граючи проти грандів, ужгородці виходили в побудові без плеймейкера, зате з додатковим підсиленням у захисті. Найчастіше це підсилення було у вигляді "плаваючого" півзахисника, роль якого діставалася то Райчевічу, то Тудосе. Тобто, акцент було зроблено на довгі передачі. Закарпатці, за задумом Грозного, мали оминати центр поля і вантажити м’яча зі своєї половини поля відразу до штрафного майданчика команди-суперниці. Так, зокрема, "Говерла" намагалася грати проти "Шахтаря".

    З рівними за класом суперниками акцент робився на швидкі фланги: Мякушко та Гришин повинні були постійно загострювати гру в своїх зонах відповідальності, тоді як центральна ланка працювала на руйнування.

    Грозний по ходу весняної частини чемпіонату часто змінював амплуа своїх підопічних. Так, Максим Фещук грав то центрального нападника, то правого атакувального півзахисника. Дмитро Хльобас виходив то в центрі поля, то на вістрі атаки. Лукман Аруна, в залежності від плану на гру, грав або ближче до опорної зони, або ближче до атаки. В останній грі сезону проти "Дніпра" функції лівого захисника виконував Трухін. Швидкістю Дмитра та Сергія Мякушка (грав вище по флангу) Грозний намагався стримати сильний правий фланг суперника, на якому розташувалися Федецький та Ксьонз.

    Цікаво, втім, що більшість голів у весняній частині чемпіонату "Говерла" забила з центральної зони – дев’ять. Дві гольові атаки ужгородці організували на фланзі, і двічі забили після розіграшів стандартів.

    Оптимальний склад

    Оптимальний склад "Говерли" – поняття досить умовне. До прикладу, Лукман Аруна, виходячи на поле в складі ужгородської команди, виділявся навіть тоді, коли діяв без особливої швидкості. Нігерієць вміє тримати м’яч і віддати нестандартну передачу. Тож такого гравця Грозний стабільно ставив би в основу. Але в сезоні, що минув, Аруна за "Говерлу" грав надто мало. По-перше, приєднався до ужгородців нігерієць тільки навесні, по-друге, мав проблеми зі здоров’ям, які й не дозволяли стабільно виходити в основному складі. В центрі поля оптимальною була зв’язка Тудосе – Герасим’юк. А коли Олег відмовився грати за "Говерлу", то Грозний використовував Райчевіча.

    Зліва в півзахисті стабільно виходив Сергій Мякушко, Максим Шацьких та Максим Фещук теж користувалися довірою тренера. А от праворуч в півзахисті були варіанти. Під кінець сезону Грозний часто зміщував на фланг Фещука, а на вістрі атаки випускав Хльобаса. Так само Фещук грав на фланзі в багатьох поєдинках літньо-осінньої частини турніру, звільняючи місце в нападі то Кузнєцову, то Бурдужану. В кількох поєдинках справа діяв Герасим’юк, тоді в опорній зоні виходив Полянський. Але навесні добре зарекомендував себе Гришин. Ризикнемо припустити, що в випадку продовження співпраці з "Говерлою", Валерій матиме стабільне місце на правому фланзі півзахисту й наступного сезону.

    В воротах конкуренцію безальтернативно вигравав Коваль, а в лінії захисту мінялися хіба що ліві оборонці. Хомин час від часу поступався місцем Качарабі, але найчастіше партнером Ягодінскіса, Акакпо та Люльки ставав саме Андрій.

    Кращий гравець

    Заробити десять балів за системою "гол+пас" в складі аутсайдера – завдання не з простих. Але Мякушко з цим завданням успішно впорався. Та Сергій виділявся в складі "Говерли" не тільки результативністю, але й швидкістю, технікою та перспективами.

    Орендований у "Динамо" півзахисник, маючи перед очима приклади Макаренка та Буяльського, ніколи не шкодував себе, старанно віддаючись грі. При цьому, Мякушко однаково ефективно діяв як проти фаворитів, так і проти рівних за класом суперників. Запам’ятався, зокрема, виїзний матч проти "Дніпра", в якому Мякушко виграв бій-порівняння в самого Євгена Коноплянки. Ніхто мабуть не здивується, якщо Сергій Ребров візьме талановитого півзахисника на збір з першою командою "Динамо".

    Розчарування сезону

    Найбільшим розчаруванням стало фінансове становище "Говерли". Проблеми ужгородців на поверхні і керівництво нібито чудово розуміло, що для нормального функціонування клубу потрібні фінансові вливання. Розуміло, але з тих чи інших причин проблем не вирішувало.

    В підсумку, саме з відсутністю грошей пов’язані всі негаразди ужгородців. Протягом сезону закарпатська команда кілька разів опинялася в центрі скандалів: то віце-президент щось комусь шепне на вухо, то звинуватить гравців в здачі матчу, то нібито заборонить тренерові використовувати в грі певних футболістів. Тому неважко здогадатися, яка атмосфера царювала в колективі. Кілька разів гравці "Говерли" навіть грозилися бойкотувати матчі, вимагаючи, щоб з ними нарешті розрахувалися. Добре в підсумку, що закарпатці не зламали турнірної сітки, але, якщо нічого не зміниться, то рано чи пізно терпець у людей увірветься…

    Кращий матч

    Прем’єр – ліга. 18-й тур. 03.04.2015. "Олімпік" – "Говерла" 1:2

    Вже сам факт того, що в 18-му турі "Говерла" здобула єдину в сезоні виїзну перемогу (якщо, звісно, не рахувати матчу 1/16-ї фіналу Кубка України проти "Черкаського Дніпра"), робить поєдинок проти "Олімпіка" знаковим для ужгородців. А якщо враховувати умови, в яких ужгородці здобули ту звитягу, то виходить взагалі героїчна картина.

    По-перше, "Олімпік" вважався фаворитом того матчу; по-друге, "Говерла" добиралася до Києва потягом, вагони якого не обігрівалися; по-третє, по ходу самої зустрічі донеччани вигравали… Але підопічні Грозного показали, що незважаючи на непрості обставини, вони здатні радувати своїх вболівальників якісним футболом.

    На 38-й хвилині Хомин у власному штрафному майданчику збив з ніг Максима Драченка, за що арбітр покарав "Говерлу" одинадцятиметровим ударом. З "точки" легко забив Кирило Дорошенко. Досить довго "Олімпік" вів у рахунку, але на 70-й хвилині шикарний гол Дмитра Хльобаса загнав донеччан в глухий кут. Результативну атаку гості організували по центру: пішла довга передача до володінь Ігоря Литовки, Хльобас з Мякушком сміливо пішли на м’яч, в результаті чого шкіряний опинився в вільній зоні на лівому краю штрафного майданчика; Хльобас швидко зорієнтувався і зумів згрупуватися для сильного та точного удару – 1:1.
    Підсумки сезону. Говерла. Невизначеність ціною в майбутнє - изображение 7

    А перемогу "Говерлі" приніс Максим Фещук, ефектно замкнувши подачу Лукмана Аруни зі штрафного.

    Завдання на літо та перспективи

    Про завдання, які стоять перед керівництвом "Говерли", можна говорити дуже багато. Але в такому випадку, напевно, доречно зупинитися на одному варіанті, який би максимально можливо згладив всі проблеми клубу.

    Такий варіант – то орієнтація на власних вихованців. Зрозуміло, що в "Говерли" немає такої основи, яка є, до прикладу, у "Карпат" або "Чорноморця". І також зрозуміло, що, довірившись закарпатській молоді, команда втратить місце в Прем’єр-лізі. Але іноді для того, щоб зробити крок вперед, потрібно відступити назад.

    В Закарпатській області доволі цікавий регіональний чемпіонат, в якому можна знайти молодих талантів, яким не потрібно буде платити космічну зарплатню. Клуб значно скоротить зарплатну відомість і отримає перспективи заробляння грошей в майбутньому. Найважче почати… А далі, коли команда притреться, коли будуть якісь не якісь умови, повинен з’явитися і результат. Зрозуміло, що з такою політикою на деякий час доведеться розпрощатися з елітою, але чи є інший вихід?

    На орендованих гравцях самобутній колектив збудувати не можна. Як тільки хтось виблисне, його відразу забирає "материнська" команда. Тому така стратегія годиться хіба що для здобуття миттєвого результату.

    Коментар експерта

    Стефан Решко, захисник ужгородської "Верховини" 1965 – 1966 рр.

    Та що тут говорити… Команда виступила погано. Ну ми знаємо, що в клубі були серйозні фінансові проблеми і то, напевно, головна причина такого невиразного виступу ужгородців. Однозначно власникам команди потрібно покращувати фінансування і працювати над підсиленням складу. Звичайно, навряд чи у "Говерли" раптом з’являться гроші для того, аби підписувати з висококваліфікованими футболістами повноцінні контракти. Тому потрібно рухатися тим шляхом, що й раніше: брати футболістів в оренду. В "Динамо", наприклад, багато гравців, які не проходять до основного складу, а в "Говерлі" вони б могли вдосконалювати свою майстерність. Іншого шляху я не бачу.

    Багато говориться про те, що потрібно довіряти власним вихованцям. Але я не бачу, щоб на Закарпатті останнім часом з’являлися серйозного рівня гравці. Можна виділити Яремчука, Юрія Тома і все… Перевелися футболісти на Закарпатті. Причина, напевно, в тому, що погано працюють школи, немає належних умов для підготовки. Та й взагалі в суспільстві зараз така тенденція, що молоді люди більше прив’язані до комп’ютерів, а на футбол часу не вистачає.

    Вважаю, що тренер у "Говерли" хороший. Так, можливо, іноді В’ячеслав Грозний поводиться надто емоційно, але ж це досвідчений професійний наставник, котрий розуміє і знає футбол. Йому просто потрібно дати можливість працювати, давати фінансування, давати гравців. Тоді буде прогрес. А якщо немає грошей, то навіть і Гвардіола нічого не зробить… Сьогодні такий футбол: перше гроші, а потів вже гра. Раніше для того, щоб були гроші, потрібно було щось виграти, а зараз зовсім не так.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору