Ім’я замовника вбивства підприємця з міста над Латорицею шокувало навіть правоохоронців

Цього тижня стало відомо, що підозрюваних у справі вбитого власника мережі кав’ярень, випустили ще до початку розгляду справи.

Адвокат вбитого Олексія переконана, що на момент оголошення вироку ці люди можуть бути вже за межами України.

Матеріал про вбивство був написаний ще у жовтні минулого року, але в силу різних причин так і не був опублікований, пише Нове Закарпаття.

Наприкінці січня 2014 року Мукачево сколихнула страшна звістка: підприємця із Росії, що от уже кілька років успішно розвивав у місті власний бізнес, вбили в орендованому ним будинку. Ще більше шокувала інформація, що в одному будинку із тілом майже добу пробула 5-річна донька вбитого. Правоохоронці розглядали кілька версій трагедії. Одна з них, до якої вони були схильні найбільше, - конфлікт у сфері бізнесу. І хтось просто розправився таким чином із конкурентом. Щоправда, ще 9 місяців тому ніхто не очікувавтакого розвитку розслідування. Його результатами поділилася адвокат вбитого – Вікторія Волошин.

Трагедія, що шокувала все місто

Повідомлення про знайдене тіло із двома вогнепальними пораненнями до мукачівських правоохоронців надійшло 27 січня ближче до обіду. Особу загиблого встановили одразу – це був підприємець Олексій, громадянин Росії, який вже 6 років постійно проживав на території Закарпатської області. Йому належали дві кав’ярні «Time», які користувалися серед містян неабиякою популярністю.

Тіло вбитого пролежало у будинку майже добу. Експертам вдалося встановити, що смерть наступила між 14.30 – 15.30 26 січня. Невідомий вистрілив Олексієві спочатку у живіт, караючи за щось мовою «зеківських понять», а потім був «контрольний» - в голову.

Тим, що вибило землю з-під ніг навіть у правоохоронців, став факт присутності поряд із тілом 5-річної донечки загиблого. Увесь цей час вона провела у будинку із бездиханним тілом батька. Кілька десятків правоохоронців та експертів не стримували сліз, коли перелякану дитину виносили з будинку.

Друзі Олексія, які прибули на місце трагедії, намагалися розговорити дівчинку: чи бачила вона когось, що чула. Дитина розповідала про те, що татко вклав її вдень спати, а сам вийшов на кухню попити водички, коли почула два гучних вистріли… Вона довго не виходила з кімнати, бо боялася, довго чекала татка, який так і не повернувся, але коли вийшла, то побачила його лежачого, безмовного, кликала, тормошила, плакала, а потім довго сиділа біля голови мертвого дата, намагаючись закрити маленькими дитячими долонями дірки від кулі у голові. «Я думала, якщо кров не витече, тато буде жити», - казала дівчинка. Згодом дитина почула якийсь шурхіт, налякалася, схопила собаку і втекла у свою кімнату. Там, сховавшись під ковдрою у своєму ліжку, вона просиділа до приїзду правоохоронців.

Вбивця залишив слід

Завдяки злагодженій та оперативній роботі Мукачівського МВ УМС та волею долі і випадку на виконавців вбивства вдалося вийти у лічені дні по гарячих слідах. Правоохоронці затримали двох чоловіків. Один з них - замовник кілера та, по сумісництву, родич екс-дружини вбитого успішний підприємець зі столиці України - згодом визнав свою вину та намагається переконати слідство, що злочин здійснив саме він самотужки. Кілером же виявився звільнений з міліції житель м. Києва, котрого вигнали з правоохоронних органів за катування затриманих. Він сьогодні вперто відмовляється від своєї вини та участі у злочині, переконує, що «просто підвіз в Мукачево свого знайомого, навіть не здогадуючись, для чого той їде в це місто». Тим не менш, є докази, що курок спустив саме він.

Після тривалого розслідування вдалося скласти приблизний план злочину. На підготовку у затриманих пішло три місяці. Усі деталі були продумані до дрібниць. Зі знанням справи обиралися шляхи для відступу. Вони припустилися тільки однієї помилки, яка і вивела правоохоронців на їх слід.

Наче у бойовику розгорталися події січневої ночі у маленькому закарпатському містечку. Орендований у столиці автомобіль напередодні трагедії неодноразово з’являвся поряд із будинком вбитого підприємця. Це засвідчили сусіди-очевидці та дані GPS-навігатора, де зберігся увесь маршрут, який автівка подолала з аеропорту столиці до Мукачева. Вбивці знали достеменно, о котрій годині Олексій буде вдома, адже весь його час, особливо у вихідні дні, був підпорядкований під режим дитини, і скористалися моментом.

Але час злочину – світла пора доби, отже, вистріли не повинен був ніхто почути. Для цього кілер самотужки удосконалив глушником мисливський обріз. Неподалік від місця злочину у лісі він його випробував. Щоправда не зовсім вдало: саморобний глушник розірвало. Саме це і дозволило правоохоронцям вийти на слід кілера. А далі все вже було, як то кажуть, справою техніки. Щоб повернути у стрій глушник, кілерові була потрібна термостійка плівка, а її можна було придбати тільки в одному магазині в Мукачеві. Завдяки матеріалам, відзнятим із камер всередині магазину та надворі, і вдалося розпізнати двох чоловіків, причетних до вбивства підприємця Олексія.

Ім’я замовника шокувало навіть правоохоронців

Росіянин Олексій усе життя мріяв відкрити власне кафе. 6 років тому він приїхав у Закарпаття, продавши квартиру у Москві, і почав втілювати її у життя. А крім того, він був хорошим батьком. Саме з тих, для яких діти – святе, у житті яких діти – головний рушій усього, і саме їх волі підкоряється все навколо.

У Мукачеві з чоловіком проживала його 5-річна донька від першого шлюбу. Обставини склалися так, що він виховував її з півторарічного віку. З того часу вона майже завжди була поряд з ним. Він привчав дівчинку до дисципліни та порядку, але не відмовляв у пустощах: якщо час спати, то час спати, зате можна помалювати по стінах.

У краї, де кава - це не просто напій, а ритуал і невід’ємний атрибут будь-якого дня, справа підприємця із Росії швидко укорінювалася, а його кав’ярня стала однією з найпопулярніших у місті. У його підпорядкуванні офіціанткою працювала дівчина Катерина, з якою в Олексія розпочався, так би мовити, службовий роман. А потім вона завагітніла. Підприємець поставився до цієї ситуації серйозно і відповідально: настояв на тому, щоб дитину залишити, і одружився зі своєю молодою офіціанткою.

Проте, як розповідають друзі та знайомі пари, жилося молодій сім’ї невесело, подружжя постійно сварилося. Молода дружина не сильно дотримувалася елементарних материнських правил: палила, вживала алкоголь в час, коли годувала сина груддю. Це дуже не подобалося Олексієві, тому він увесь час робив жінці зауваження. А потім молодій мамі хотілося все частіше гуляти, вона вела відверті розмови і фліртувала з іншими чоловіками. Після того, як він вкотре застав дружину за таким спілкуванням, не стримав емоцій і наніс удар. І хоч потім неодноразово просив вибачення не тільки в неї особисто, а й при друзях, в душі вона йому цього не пробачила. Жінка запрагнула помсти.

Після інциденту пара прожила трохи більше двох місяців. Розпочався складний процес розлучення. Вбитий Олексій був переконаний, що півторарічному синові краще буде жити з матір’ю, адже мав гіркий досвід виховання своєї донечки, яка волею долі була обділена материнською любовю, ласкою і турботою. Проте хотів брати активну участь у його житті, спілкуватися з ним, бачитись. От тільки дружина цього не хотіла. Вона всюди розповідала, який він поганий батько, як він обходився з нею, як він її бив… Навіть лист у газету надсилала, щоб був матеріальний доказ її слів. І суд заборонив Олексієві бачити маленького сина.

Змиритися з цим він не міг, тому що любив дитину. І тому, що був відповідальним батьком. Далі було ще одне судове засідання, у якому Олексій намагався повернути своє природне і законне право бачитись із сином. І одержав перемогу у цій битві. А за кілька днів після вироку суду, його не стало.

Недоведена вина винної

Одразу після смерті Олексія його екс-дружина раптово зникла з Мукачева. Не було її близько двох місяців. Молода жінка, як вдалося згодом з’ясувати правоохронцям, увесь цей час безбідно і безклопітно проживала у Києві на утриманні чоловіка своєї сестри – небідної людини, власника типографії та хороших контактів у Генеральній прокуратурі. Саме він перебував у СІЗО як замовник кілера та організатор вбивства.

На допитах чоловік визнавав свою причетність до злочину, однак, зауважував, що, на його переконання, його вчинок – уособлення благордства, бо він вступився за жінку. Дивлячись на цього невисокого, худощавого чоловіка, правоохоронці усвідомлювали, що самостійно він би не наважився на злочин. Якби його до цього хтось не підштовхував… З’явилося усвідомлення, що «накручувала» його проти Олексія молода екс-дружина, котрій ні смерть батька дитини, ні сама дитина не заважали жити на повну: гуляти, бувати у салонах краси, і майже завжди бути без маленького сина. Проте сам «рятівник»-родич жодним словом не обмовився про те, хто штовхнув його на шлях криміналу. Що стало причиною такої відданості молодій дівчині з боку чоловіка, старшого більш ніж на 30 років, невідомо, можна лише здогадуватися, адже ціна «благородства» неоціненна…

І замовники, і виконавці цього злочину знали чіткий розпорядок дня вбитого Олексія, підпорядкований режиму дочці, знали, коли він буде вдома, і знали, що тільки у день обіднього сну дитини можуть реалізувати зловіщий план. Чи позбулися б вони і дитини, якби та не була такою дисциплінованою і все-таки вибігла з кімнатина звуки пострілів, а не залишилася в ліжечку, - не відомо. Однак ні колишню дружину і маму, ні замовника і виконавця вбивства, схоже, це зовсім не бентежить, що буде з дитячою психікою після того, що вона пережила.

Наразі обвинувачувані очікують судового засідання і рішення суду. Проте сили із столичних правоохоронних органів намагаються вплинути на хід справи, аби успішного киянина, який по-звірячому вбив турботливого батька тільки за те, що той любив свого сина і хотів бачитися зі своєю дитиною, звільнили з-під арешту (запобіжний захід) та в подальшому виправдали.

Кілер отримав статус обмеженого осудного. Тобто, якщо суд визнає його винним, він не відбуватиме покарання у в’язниці, а в психіатрічний лікарні, до прикладу.

Екс-дружина цілком вільно з гордо піднятою головою гуляє містом і насолоджується життям. Але Мукачево маленьке, а покійного тут шанували, і коли її син – напівсирота виросте, хтось обов’язково розповість йому, хто так жорстоко відібрав у нього батька і залишив його старшу сестричку круглою сиротою.