Про що мають знати учасники дорожнього руху

Кожного дня, виходячи з дому чи з робочого офісу на вулицю, всі ми стаємо учасниками дорожнього руху. Але чи завжди ми задумаємося над тим, які загрози і ризики підстерігають нас на дорозі? Як у непростих дорожніх умовах зберегти своє здоров’я і життя?

Що для підвищення безпеки пішоходів має робити влада і чиновники різних рівнів і що можу зробити я сам? Насамперед, нагадаємо, що кожного разу, виходячи на вулицю, людина стає учасником дорожнього руху, що накладає на неї певні права та обов’язки у сфері дорожнього руху. Ці права та обов’язки закріплені у низці нормативно-правових актів, відповідно до яких пішохід, як суб’єкт права, має координувати свою поведінку під час участі в дорожньому русі і не створювати перешкод та незручностей іншим учасникам руху.
Правовий статус пішохода випливає з фундаментальних прав і свобод людини, гарантованих Конституцією України:
невід’ємного права на життя (ст. 27 Конституції України) та права на свободу пересування (ст. 33 Конституції України). Цей статус також визначається Законом України «Про дорожній рух», в якому містяться основні права та обов’язки учасників дорожнього руху (ст. 14).
Зокрема, учасники дорожнього руху мають право:
• на безпечні умови дорожнього руху;
• на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху;
• на вивчення норм і правил дорожнього руху;
• на отримання від гідрометеорологічних, дорожніх, комунальних та інших організацій, а також органів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України інформації про умови дорожнього руху.
Крім цього, учасники дорожнього руху зобов’язані:
• знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху;
• створювати безпечні умови для дорожнього руху;
• не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
• виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Основні права і обов’язки пішоходів також регламентуються ст. 17 Закону України «Про дорожній рух», в якій дається юридичне визначення самого терміну «пішохід» і конкретизуються його права та обов’язки як безпосереднього учасника дорожнього руху.
Отже, пішохід – це особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу (до пішоходів належать також особи, які рухаються в інвалідних колясках без двигунів, ведуть велосипед, мопед чи мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу або інвалідну коляску).
Виходячи з цього, пішохід має право:
• на переважне перетинання проїзної частини по позначених пішохідних переходах;
• при відсутності в зоні видимості переходу чи перехрестя переходити дорогу, вулицю, залізничний переїзд під прямим кутом до краю проїзної частини на ділянці, де вона добре проглядається в обидві сторони;
• вимагати від державних та місцевих органів влади, власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів створення необхідних умов для забезпечення безпеки руху.
Пішохід зобов’язаний:
• рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, узбіччях, а в разі їх
відсутності – по краю проїзної частини автомобільної дороги чи вулиці;
• перетинати проїзну частину автомобільної дороги, вулиці по пішохідних переходах, а в разі їх відсутності – на перехрестях по лінії тротуарів і узбіч;
• керуватися сигналами регулювальника та світлофора в місцях, де дорожній рух регулюється;
• не затримуватися і не зупинятися без необхідності на проїзній частині автомобільної дороги, вулиці і залізничному переїзді;
• не переходити проїзну частину автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів
безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, поза пішохідними переходами при наявності роздільної смуги, а також у місцях, де встановлені пішохідні чи дорожні огородження; стримуватися від переходу проїзної частини при наближенні транспортного засобу з включеним проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом;
• не виходити на проїзну частину із-за нерухомого транспортного засобу або іншої перешкоди, що обмежує видимість, не переконавшись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Ці обов’язки ще більше конкретизуються у Правилах дорожнього руху, які є основним
нормативно-правовим документом у сфері безпеки дорожнього руху.
На нашу думку, масовий характер порушення пішоходами правил дорожнього руху
обумовлений низкою чинників, серед яких можна виділити наступні:
• низький загальний рівень виховання і культури поведінки більшості населення України щодо поводження на дорозі;
• фактична безкарність пішоходів у випадку порушення ними вимог Правил дорожнього руху.
Фіксування порушення й притягнення пішохода до адміністративної відповідальності не має для нього подальших суспільно-виховних і соціальних наслідків, наприклад, повідомлення за місцем роботи чи навчання, внесення протоколу до бази даних, доступної для страхових компаній та банківських установ тощо. Така безкарність спонукає пішохода до повторних і подальших порушень Правил дорожнього руху;
• відсутність дієвого механізму громадського і законодавчого впливу на діяльність органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та на посадових осіб цих органів, що відповідають за організацію і безпеку дорожнього руху. Це призводить до нехтування ними потребами та інтересами пішоходів, зокрема, під час вирішення питань облаштування пішохідних переходів, тротуарів, велосипедних доріжок, інфраструктурних елементів, призначених для людей з обмеженими фізичними можливостями тощо;
• недосконалість механізму притягнення до адміністративної відповідальності пішоходів за порушення ними Правил дорожнього руху, попри закріплення такого механізму на законодавчому рівні. Жоден нормативно-правовий акт Державної автомобільної інспекції МВС, зокрема й Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (затверджена наказом МВС України 27.03.2009 р. ) та Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (затверджена наказом МВС України від 26.02.2009 р.), не містить вказівок щодо обов’язкового попередження та припинення правопорушень з боку пішоходів, які нехтують Правилами дорожнього руху.
Отже, більшість чинних нормативно-правових актів у сфері дорожнього руху містять норми права (правила поведінки), що переважно регулюють відносини між водіями та працівниками дорожньо-патрульної служби. А відносинам між пішоходами та працівниками ДПС у цих правових актах достатньої уваги не приділяється.
Узагальнюючи аналіз всіх чинників, що впливають на ризиковану поведінку особистості, слід зазначити, що найбільш ефективним засобом запобігання такій поведінці є формування особистісних установок на безпечну поведінку. Як показує закордонний і вітчизняний досвід, при досягненні такої мети необхідно враховувати особливості всіх рівнів регулювання поведінки людини:
біохімічного, фізіологічного, психічного, соціально-психологічного й макросоціального.
Очевидно, що причини небезпечної та ризикованої поведінки пішоходів тісно
взаємопов’язані з психофізіологічною сутністю людини, при цьому існує пряма залежність від властивостей особистості і ментальності народу, в рамках якого існує особистість. Тому формування культури безпечної поведінки пішоходів як учасників дорожньо-транспортних відносин має носити системний, цілісний, міждисциплінарний і міжвідомчий характер. І тільки при такому комплексному та цілеспрямованому впливі можна розраховувати на позитивний результат. Забезпечення безпеки кожного пішохода слід здійснювати через соціальну сферу, через узгоджену
поведінку людей в суспільстві і чітко регламентовані соціальні норми поведінки. З цією метою на рівні державної політики необхідно розвивати загальнонаціональну ідеологію безпеки, удосконалювати нормативно-правову базу, впроваджувати науково-технічні та практичні досягнення в галузі управління ризиками, поширювати соціальну рекламу безпеки. Досягнути цього можна через розвиток нового світогляду, системи цінностей, норм і традицій безпечної поведінки, тобто формування культури безпеки.
Розв’язання проблеми здійснюватиметься з урахуванням таких принципів: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями; пріоритет безпеки дорожнього руху над економічними аспектами; врахування інтересів і потреб пішоходів та інших вразливих категорій користувачів доріг; концентрація зусиль органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, громадськості і науковців для забезпечення виконання Програми; комплексний науковий підхід до вирішення проблеми; врахування світового досвіду та рекомендацій міжнародних інституцій.
Шляхами розв’язання проблеми є: удосконалення системи державного управління у сфері безпеки дорожнього руху; належне фінансування заходів з підвищення рівня безпеки пішоходів за рахунок державного і місцевого бюджетів та позабюджетних джерел, в т.ч. міжнародних; удосконалення порядку обліку дорожньо-транспортних пригод за участю пішоходів, ведення статистики таких ДІЛ та поглибленого аналізу причин їх виникнення; запровадження аудиту безпеки і комфорту пішохідних переходів, насамперед, у місцях концентрації ДШ, та розроблення заходів щодо превентивного усунення виявлених загроз і ризиків для безпеки пішоходів; підвищення професійного рівня особового складу Державтоінспекції, Укртрансінспекції та посадових осіб інших органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, відповідальних за організацію і безпеку дорожнього руху, зокрема, серед школярів та студентської молоді; поліпшення профілактичної та інформаційно-просвітницької роботи, спрямованої на запобігання дорожньо-транспортному травматизму серед пішоходів різних вікових категорій, а також підвищення рівня правосвідомості учасників дорожнього руху; поліпшення інженерно-технічного стану пішохідних переходів за параметрами безпечності і комфорту з урахуванням європейських стандартів у цій сфері та інноваційних технологій; введення законодавчого обмеження швидкості руху у населених пунктах до 50 км/год. і в житлових районах до 30 км/год., запровадження автоматизованих засобів контролю за швидкісними режимами; удосконалення адміністративно-судової практики щодо притягнення до відповідальності пішоходів за порушення правил перетину проїзної частини та водіїв за порушення правил проїзду пішохідних переходів; введення законодавчої норми щодо обов’язкового носіння пішоходами, які рухаються на дорозі у темну пору доби, одягу із світлоповертальними елементами; розроблення положення щодо створення і функціонування пішохідних зон та зон з обмеженим рухом транспорту; проведення наукових досліджень, зокрема соціологічних, спрямованих на вивчення потреб пішоходів та особливостей їхньої поведінки в дорожніх умовах; вдосконалення системи підготовки та перепідготовки водіїв з обов’язковим проходженням ними курсів надання першої медичної допомоги пішоходам при ДТП; запровадження механізмів медико-психологічної реабілітації пішоходів, які потрапили в ДТП; розроблення механізмів страхування життя та здоров’я пішоходів на випадок ДТП; активізація міжнародного співробітництва та обміну досвідом щодо забезпечення безпеки пішоходів і розвитку пішохідного руху.
Виконання програми планується протягом 2013-2020 років з поетапною реалізацією:
I-й етап - 2013-2016 роки, реалізація короткотермінових заходів, II-й етап - 2017-2020
роки, реалізація довгострокових заходів.
Виконання Програми підвищення безпеки пішоходів дасть змогу підвищити загальний
рівень безпеки дорожнього руху, а також зменшити кількість ДТП за участю пішоходів і рівень їх загибелі та травмування, створити сприятливі умови для розвитку пішохідного руху.
За умови виконання в повному обсязі передбачених Програмою заходів прогнозується наближення до середньоєвропейського рівня показників безпеки дорожнього руху щодо пішоходів, зокрема зниження питомої частки загиблих пішоходів на 1 млн. населення з 41,3% у 2013 році до 20% у 2020 році, зменшення до нуля кількості загиблих дітей-пішоходів та на 70% кількості отриманих ними тяжких травм.


С. Кейс, головний спеціаліст відділу державного контролю
управління Укртрансінспекції у Закарпатській області