Священна тварина України або "Божий дар" - одногорбий верблюд: двогорбого нам не потягнути!

«Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна», - свого часу стверджував Михайло Грушевський.

І ось два роки тому, здавалося, що таке твердження вже не актуальне: на хвилі Революції гідності до влади прийшла когорта людей, які будуть жити й управляти по-новому. І Україна нарешті опиниться серед тих щасливих країн, в якої інтереси чиновників співпадають з інтересами держави…
Тривала прем’єріада, мабуть, остогидла всім. Спричинена вона різними факторами, хоча головна причина -- конфлікти всередині керуючої верхівки. Замість одногорбого владного верблюда наші можновладці вигодували його двогорбого родича. Як це, запитаєте ви? А все просто. При попередній владі як було: на вершині горба Віктор Федорович і вся його злодійкувата шайка. Голова і ненаситне горло – олігархи та їх прихвосні. Роздутий живіт -- жадібна й здебільшого ненажерлива чиновницька братія. І народ десь там у хвості та біля нього, і ще в кінцівках. Отак і жили собі. Головний з верхівки пильнував весь процес, синок Сашко творив свої темні справи, десь там Азаров, Пшонка, Клюєви, Єфремов, Колесніков та інші, але все під контролем, щоб бува більше хтось не поцупив, ніж положено по рангу. Все тривало добре до того часу, поки кінцівки не підвернулися і державний верблюд перекинувся вверх ногами. Вершина горба опинилася в лайні, з якого керуюча братія ледь встигла вислизнути…
А що ж у нас нині? Та нічого доброго, замість одногорбого верблюда маємо його двогорбого родича, до того ж з відгризеною сусідським шакалом частиною передньої ноги і добряче пошматованим заднім стегном. Народ знову ж у хвості та біля нього і ще десь там в копитах. А як там наверху? Нічого благодушного з тієї двогорбості не вийшло. Воно й нинішній очільник держави хотів би з тієї владної вершини одиноко вглядатися удалечінь державному курсу. Та не так сталося: несподівано високий відсоток на минулорічних виборах до Верховної Ради «Народного фронту» вніс свої корективи. Хоча у нас парламентсько-президентська республіка і ніби прем’єр, якого утвердила більшість, повинен бути головною фігурою державної машини. Однак так уже повелося, що все крутиться фактично навколо президента. Яценюк у плани Порошенка на прем’єрську посаду, мабуть, не надто входив, однак результати виборів змусили ділитися владою. Ось так у нашого верблюда виросли два горби.
У принципі в нормальній цивілізованій державі такі процеси тільки б пішли на користь, були б взаємостримуючими елементами владного механізму. Та у нас все по-своєму. Навколо президента і прем’єра створилися свої центри із своїми героями. В одного є Кононенко, Березенко, Ложкін, Шокін та подібні, в іншого – Мартиненко, Іванчук, Пашинський, Аваков тощо. Як приємно, здається, ми десь це вже бачили… В одного горба -- Нацбанк з Гонтаревою, в іншого – Ощадбанк з Пишним. А там «Енергоатом», «Нафтогаз», «Укрспирт», «Укрзалізниця», митниця, порти і багато інших державних велетів, повернення ПДВ, тендерні процеси, конвертцентри тощо. І замість взаємостримування створилися такі собі дві бригади комуністичної праці, які ніби влаштувала між собою змагання із дерибану держави.
А як там живеться іншим нашим співвітчизникам? Ті, що біля голови відчули, що все ж звузилося горло. Як глянеш на класифікацію мільярдерів виданням «Форбс», плакати хочеться: наших там всього п’ять чоловік. А що вже казати тим, що у хвості та біля нього і ще десь там прилип до копит? Цих бідаків хочуть ощасливити новими нормами споживчого кошика. Без сліз або нервово сміху тут знову не обійтися: 200 грамів рису, 300 грамів макаронів та 100 грамів вівсянки -- на місяць. Тваринне масло з раціону виключене, його замінили маргарином, аж два кілограми на рік(!). Сала -- по 170 грамів на місяць. Кави, чаю і цукру не передбачено взагалі. Пропонується не тільки убогий раціон, але й примітивне вбрання. У світі існує два види прожиткового мінімуму: соціальний, що враховує культурні потреби населення, та фізіологічний, необхідний для фізичного виживання людини (споживчий кошик). Останній розробляли на випадок війни з розрахунку норм харчів по продуктових картках. Наприклад, у перерахунку на день, німецьких полонених під час війни годували десь приблизно так, як українців хочуть нагодувати нині.
Воно й недивно, адже за результатами 2015-го року Україна очолила світовий рейтинг рівня інфляції, про що йдеться на сайті ЦРУ. Протягом року інфляція в Україні зросла маже в півтора рази, сягнувши 49%. Наша країна зайняла останнє 225-е місце. Наші сусіди в рейтингу -- Йемен (30%), Сірія(!) (33,6%) та Південний Судан (41,1%). А в Лівані, Афганістані, Греції, Швейцария, Литва, Сальвадор и Польша та ще деяких країнах ціни на споживчі товари не зростали, а навпаки -- знижувалися.
Зате українців хочуть «ощасливити» іншим: дозволити вкладати одностатеві союзи (чи шлюби?). Тільки цього нам не вистачало… Та що, це й недивно: не виходить у нас в економіці, протидії корупції і т.д., не можемо досягти гідного рівня життя, то ж вдаримо по цьому всьому одностатевими парами. Хоча й на цьому зупинятися не варто: чому ж не поміняти кирилицю на латинку і стати ближче до Європи? Якщо інакше не вдається відірватися від Росії і жити як нормальні люди, давайте алфавіт змінювати, ймовірно допоможе. До всіх нинішніх негараздів дістанемо ще й великі державні витрати та безграмотність населення, яке хіба що легше буде заморочити.
Хоча позитивні зміни в суспільстві намітилися. Ви гляньте на прем’єра: у це важко повірити, та він почав перейматися проблемами людей. «Золотий» наш чоловік, якого неабияк обурило, що облгази здирають з людей, у яких немає лічильників на блакитне паливо по 6 м куб на особу. «По 4,4 – й не більше!» -- гнівно резюмує цей благодійник. Ну, перевів майже третину країни в пільговики, та з ким не буває. Хоча тепер відчутно, що когось щось неабияк кудись клюнуло. Мабуть дуже дивується Арсеній Петрович, чого це люди не піднімаються на його захист. Нічого суттєвого не чинять і підлеглі на місцях: керівники обласного і районного масштабу. Хоча вони формально підпорядковуються прем’єру, та призначаються президентом. Тож подібно на равликів, одна пара щупалець спрямована на один горб, інша – на сусідній.
На темі української прем’єріади непогано б заробили англійські букмекерські контори. Уже півтора місяця тільки чуємо, уряд очолить Яресько, Гройсман, Турчинов, Тимошенко, Бальцерович, Саакашвілі, технократи, бюрократи, хто можна побільше вкрасти і т.д.
Як мовиться, біда на порозі. "Насамперед Президент Порошенко, Прем'єр-міністр Яценюк та Верховна Рада мають об'єднатися задля урядової програми реформ, яка втілює вимоги Майдану: прозора політика, правосуддя, припинення політики "все або нічого" і підкилимних домовленостей, і державні інституції, які служать українським громадянам, а не використовують та експлуатують їх", - закликала нещодавно помічник Держсекретаря США Вікторія Нуланд. Та хіба наші знають інакше. Чого тільки варті нічні візити різношерстої публіки на Банкову. Відомий вусань теж мав звичку вночі збирати своїх поплічників на Кунцевській дачі, хоча задачі там вирішувалися дещо інші. Наші найвищі державні мужі спершу мали наміри «обезкровити» олігархів, та все те зійшло нанівець. Тепер охоче зустрічаються з ними, вирішуючи глобальні справи. Здається, що олігархи перш ніж зникнути самим, пустять на дно всю державу.
Закордонні куратори, здається, дещо розчаровуються в українському двогорбому. Якщо так піде й надалі, не виключено, що віддадуть його під нагляд оскаженілому сусідському шакалу, який скиглить,ніяк не вспокоїться.
А поки що в нас триває процес, на арену виходять фаворити на прем’єрське крісло з програмами, які ніколи не виконуються, та колом осіб на важливі посади. Порошенко хоче одногорбого українського верблюда, хоча за продовження нинішньої ситуації в державі в того незабаром геть облізе хвіст і шкіра, обдеруться фаланги, понівечаться копита, не до жиру буде й голові з животом.
Слава одногорбому українському верблюду, «божому дару» держави!

Спостерігав за дивним
перевтіленням благородної тварини
Артем ВОРОПАЙЧИК