Українські ВЕЗ мають стати зонами інвестиційної активності

Функціонування вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку в останні роки стали предметом економічних і політичних спекуляцій саме через непрозорість їх діяльності.

Не секрет, що через відкриття ВЕЗ формувалися «чорні діри», де реалізовувалися тіньові схеми в бізнесі, а бюджет у результаті нічого не отримував. Політизація цього процесу не збільшила довіру в інвесторів.
Що потрібно зробити, щоби в Україні ВЕЗ слугували для вирішення загальноекономічних і соціальних завдань, надавали можливість для розвитку регіону? З цими запитаннями тижневик «УіСС» звернувся до генерального директора Агентства із залучення інвестицій та господарського розвитку територій при Закарпатській обласній державній адміністрації Володимира Приходька.
– Володимире Опанасовичу, як ви вважаєте, наскільки доцільним є нині існування ВЕЗ в Україні?
– За умов сьогоднішньої кризи глобальних інвестицій потребує розвиток вільних економічних зон. Це засвідчує і практика розвинених країн.
Зокрема, Південна Корея, відома своїми інноваціями й експортним потенціалом, з початком кризи негайно оголосила про створення двох десятків ВЕЗ. Наш сусід Угорщина, яка є не менш суттєвим, аніж Україна, отримувачем фінансової допомоги міжнародного валютного фонду, вдвічі збільшила кількість індустріальних парків, які створюються за рахунок державних коштів, із застосуванням спеціального митного режиму. А це ті ж самі зони інвестиційної активності. Хіба це не переконливий приклад для наших посадовців?
– Які законодавчі ініціативи щодо розвитку й удосконалення роботи ВЕЗ уже напрацьовані, яка державна політика ведеться в цьому напрямку?
– Текст проектів законів щодо вдосконалення діяльності ВЕЗ давно напрацьований. Мене особисто дивує, чому в такий гарячий час ці проекти не затребувані парламентом і не включені урядом до антикризового пакета?!
Слід також зауважити, що державна політика України щодо вільних (спеціальних) економічних зон, інших ефективних інструментів залучення інвестицій є непослідовною і незрозумілою як для інвесторів, так і для органів місцевого самоврядування країни.
У всьому світі такі територіально-господарські утворення, як СЕЗ (а їх різновидностей понад 60), є дієвим механізмом розвитку окремих депресивних чи слаборозвинутих територій, механізмом розвитку окремих галузей економіки чи сфер соціально-економічної діяльності.
В Україні ж ВЕЗ розглядаються виключно з фіскальної точки зору, причому без розуміння того, що будь-які територіально-господарські утворення або окремі підприємства потребують відповідних умов для створення, функціонування та періоду виходу на заплановану потужність. Українська влада натомість вважає, що вихід на планові показники інвестиційного проекту відбувається зразу після реєстрації підприємства. Це було б можливим, якщо б до складу територіально-господарського утворення включалися діючі на повну потужність підприємства, але на практиці цього нема, а якби й було, то дія законів про ВЕЗ поширюється тільки на нові інвестиційні проекти. Тобто неможливо, образно кажучи, отримувати високі надої, не виростивши та нормально не утримуючи корову.
Слід відзначити ще один аспект щодо ставлення до ВЕЗ. Державні органи постійно намагаються перебрати на себе всі функції з розгляду експертизи, реєстрації інвестиційних проектів і моніторингу тощо. Така централізація доцільна лише у випадку створення ВЕЗ з ініціативи центральних органів влади для виконання загальнодержавних завдань. У випадку якщо ВЕЗ створюється з ініціативи місцевих органів влади, ці функції повинні виконуватися на місцях, але й відповідальність за результати мають нести ініціатори. В іншому випадку це справляє на інвестора враження, що у високих кабінетах вимагатимуть додаткових «портфельних інвестицій». Терміни розгляду і вирішення питань, реалізація інвестпроектів будуть поставлені в залежність від них, а процеси матимуть непрозорий характер. Законодавчі ініціативи в справі вдосконалення роботи економічних зон після 2005 року були, однак до прийняття справа й досі не дійшла. 2006 року з’явилася надія, що з приєднанням України до Кіотської конвенції щодо спрощення та гармонізації митних процедур справа зрушиться з місця. З того часу розроблено цілу низку законопроектів. Триває робота над новою редакцією Митного кодексу України, в якому положення Кіотської конвенції враховуються. Ключовою проблемою в законодавчому врегулюванні умов роботи економічних зон є проблема запровадження митного режиму спеціальної митної зони, розуміння чиновниками порядку переміщення товарів, робіт, послуг через кордони цієї зони, які є митними кордонами України. Чомусь і досі вважається, що запровадження цього митного режиму надає пільги чи звільнення від податків і митних платежів. Насправді ж це є спрощенням процедур, дає можливість підприємствам зменшити витрати оборотних коштів, а державу звільняє від повернення експортного ПДВ, що в Україні є постійною проблемою.
За умови відновлення повноцінної роботи Верховної Ради України надії на відновлення законотворчої роботи у сфері ВЕЗ, ТПР починають оживати.
– Наскільки привабливою є наша модель ВЕЗ для іноземного інвестора?
– Справа тут насамперед не в якості законодавства щодо ВЕЗ, а в готовності гілок влади України дотримуватися власного законодавства про інвестиції та гарантії інвесторам.
Наше «вміння» постійно змінювати правила гри на інвестиційному полі, м’яко кажучи, захоплень у інвесторів не викликає…
– Попри всі негаразди інвестори поки що їдуть до України. На яку суму залучено інвестицій за час існування ВЕЗ «Закарпаття». Скільки робочих місць створено?
– Свою відповідь на це запитання мушу трохи перевантажити фактами та цифрами. На 1 жовтня 2008 року в області налічувалося 33 договори щодо реалізації інвестиційних проектів, з них 16 – у СЕЗ «Закарпаття».
За 1999–2008 роки кошторисна вартість інвестиційних проектів становить 265,8 мільйонів американських доларів. А з передбаченого проектами обсягу інвестицій тими підприємствами, які реалізовують проекти у СЕЗ «Закарпаття», надійшло 218,7 млн. доларів США, або майже дві третини інвестицій. Пріоритетні види діяльності у ВЕЗ «Закарпаття» – насамперед виробництво автомобілів, вузлів і виробів електронної промисловості, комплектуючих до стільникових телефонів, будівництво інженерних мереж і виробничих потужностей у формі індустріального парку… А реалізовують це такі відомі фірми, як «Єврокар», «Євромотор», «Ядзакі–Україна», «Флекстронікс», «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» та ін.
Ними було створено 4,5 тис. нових робочих місць і планувалося ще стільки ж. Та чорне крило кризи торкнулося, на жаль, і цього. Але сподіватимемося, що незабаром усе повернеться на круги своя.
– Чи має ВЕЗ в умовах фінансової кризи переваги? Чи не згортають інвестори свої проекти за кризової ситуації?
– На жаль, фактична бездіяльність гілок влади України щодо реального сектору призводить до того, що в цей гострий кризовий час ми почали втрачати виробничі програми в раніше залучених інвестиційних проектах. Так, на відомому підприємстві «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед», що спеціалізується на виробництві комплектуючих до засобів електроніки, над 1400 з 2300 працівників, на жаль, висить дамоклів меч скорочення. І лише через те, що власникові всесвітньо відомої марки мобільних телефонів наші сусіди Угорщина та Румунія запропонували більш оптимальне, з точки зору грошових і часових витрат, митне оформлення імпорту, а також податкові преференції виробникові. І останній переносить виробничі потужності в ці країни. Керівник «Джейбіла» звернувся до уряду України з листом, в якому просить для забезпечення конкурентоспроможності на європейському ринку (а всі 100% продукції експортується до країн Європейського союзу) якнайшвидше користуватися положеннями Кіотської конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур відповідно до вже прийнятого закону в 2006 році. Це дасть інвесторові можливість працювати на нашому ринку за прийнятними правилами.
Цей приклад підтверджує, що переваги бази законодавства не можуть себе проявити, якщо їх не підкріпити практичними діями всіх гілок влади України щодо кожного проекту.
– Які першочергові кроки пропонуються задля подолання кризових явищ у сфері діяльності ВЕЗ?
– Сьогодні ми переконані, що вкрай необхідними є такі кроки.
Внесення до парламенту проектів Законів України про зміни до законів України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних економічних зон» та прийняття законів України «Про індустріальні парки», «Про депресивні території», «Про державно-приватне партнерство», «Про концесії».
Необхідно зменшити податкове й інфраструктурне навантаження на підприємства, що реалізують інвестиційні проекти, спрямовані на модернізацію, технологічне переоснащення, зростання обсягів виробництва, податкових надходжень, збереження та примноження робочих місць.
Пропонується внести зміни до порядку оподаткування обладнання, устаткування, яке не виробляється в Україні та ввозиться на територію України для реалізації інвестиційних проектів.
Установити нульову ставку оподаткування на ту частину прибутку, котра реінвестується у власне виробництво.
Спростити порядок оформлення земельних відносин і погоджень на будівництво, переглянути цінову політику в цьому напрямку.
Розробити систему державних дотацій і субсидій щодо створення нових робочих місць, навчання і підвищення кваліфікації персоналу. Слід відновити на митній території України дії міжурядової згоди між країнами СНД про митне оформлення товарів за угодами промислової кооперації в повному обсязі.
Якщо до запропонованих кроків почнуть прислухатися і в парламенті, і в уряді, то українські вільні економічні зони матимуть значну конкурентноздатність на європейському просторі.

"Україна сьогодні"