В Ужгороді руйнується унікальна для України будівля-радіостудія! (ФОТО)

Ужгород, який ми втратили?

Цими словами часто починаються розмови про збереження історичних будівель міста, пише у мережі Фейсбук Олександр Герешко. Будівель певного періоду. Якщо йти не за хронологією, можна прослідкувати долю таких споруд, як перша фабрика, перша лікарня, перший вокзал, перший театр, перший "хмарочос", перша в'язниця, перша гімназія, перша електростанція, перший аеродром і ще багато першого.

В цьому ряду серед того, що ми втрачаємо якраз сьогодні, є перший в місті та краї Будинок радіо. Збудована за всіма спеціальними галузевими стандартами споруда професійної радіостудії стала до ладу пізніше всіх інших перших, у квітні 1956 року. Не так вже і давно. Але цінність її від цього не стає меншою.

Мало хто знає, що таких унікальних павільйонів, як велика радіостудія на Київській набережній, в Україні дуже мало. Студія ця, як і весь будинок, зводилася найкращими столичними фахівцями-спецбудівельниками, а за її акустичні властивості відповідав провідний, теж столичний, галузевий науково-дослідний інститут. Його фахівці зі спеціальним обладнанням приїжджали в Ужгород на вимірювання та вносили корективи в акустичну картину нової студії. Встановлювали потрібні порожнини, панелі, визначали робочі зони.

Довгі роки студія виконувала свою роль – приймала на ефіри та звукозаписи великі колективи. Адже її розміри найбільші в Закарпатті серед акустичних приміщень. Тут легко розташується повний склад нашого академічного народного хору, наприклад, або великий симфонічний оркестр.

З часом будівля Будинку радіо стала потребувати спочатку великого поточного ремонту, а згодом вже капітального. Сучасному жовтому кольору будинок завдячує ще чехословацьким будівельникам, які пофарбували його так само як і будинки, що будувалися в Ужгороді разом з Турбогазом.

Дах, що став текти, трохи латали, та цього було замало. Завдяки дружнім контактам та вмілій грантовій роботі Золтана Куліна вдалося запланувати капітальний ремонт всього будинку. Та керівництво власника, Суспільного телебачення України, звело нанівець цю реальну можливість.

Будинок першого в області телевізійного апаратно-студійного комплексу 1968-го року, що поруч, це керівництво вивело з обігу медійних структур і здало в оренду стороннім організаціям. А Будинок радіо просто стоїть пустим. Дах протікає і його кабінети та студії окуповує цвіль. Які там на нього подальші плани?

Цими днями ми мали б відмічати 90-річчя радіомовлення в краї (ау, правонаступники!). На початку 1930-го з Кошиць вийшла в ефір перша радіопередача для населення Підкарпатської Русі. На території області перша радіостанція запрацювала в Хусті у 1939 році. Ужгород став центром місцевого радіомовлення 10 листопада 1945 року. Днями також був 75-річний ювілей.

Що можна сказати? Хіба повторити перший рядок цього допису. Особливо шкода унікального, найбільшого в області акустичного павільйону. Він здатний сам на себе заробляти. Питання менеджменту. Та щось підказує, що незабаром там може запрацювати якась піцерія, або велнесс-отель. Або в дусі наявної безконцептуальної концепції містобудування виросте чергова скляна «валіза» на палях.

Чи дійсно «втрачаємо», яке ще кажемо сьогодні, завтра перетвориться на остаточне «втратили»? Риторичне питання.

 

Нагадаємо про Втрачений Ужгород: останні шваби вулиці Швабської (ФОТО)