Вбитого в російській колонії закарпатця поховали в рідному Грушові (ВІДЕО)

Віталій Поп помер у Білоріченській виховній колонії, що в Краснодарському краї Росії. Його і шістьох засуджених побили тюремні наглядачі.

— Хлопців привезли в колонію ­близько другої ночі. Одразу відправили в душову. Після цього шестеро працівників колонії у светрах, рукавичках і масках почали бити їх руками й ногами. Змушували віджиматися й присідати. Того, хто не витримував і падав, підіймали й гамселили. Дехто від болю непритомнів, — розповідає 52-річний Іван Поп із села Грушово Тячівського району на Закарпатті. У ніч на 25 листопада в Білоріченській виховній колонії, що в Краснодарському краї Росії, від побоїв помер його син 16-річний Віталій.


— Найбільше знущалися над нашим Віталіком, — продовжує батько. — Постійно називали його бандерівцем і хохлом. Ставали ногами на голову. Син просив, щоб пожаліли. Та вони грозилися: як не замовке, змусять гівно жерти. Потім відтягли в бік туалету і продовжили бити. Віталіка живим більше не бачили.


— Наступного дня ми з дружиною були на місці. Від начальника колонії дізналися, що сина не стало. Ізвінялись, просили не приплітати до його смерті політику, — додає Іван Іванович.


П'ять років Іван із дружиною 45-річною Світланою працюють у Росії, на Закарпаття поверталися тільки на зиму. Жінка родом зі станиці Холмської на Кубані. Там відкрили цех із виготовлення тротуарної плитки. Минулого року Віталій закінчив у Грушовому дев'ятий клас і переїхав до батьків на Кубань.

— Могли покластися на нього в любому питанні. Мишлєнієм походив на дорослого чоловіка. Та як приїхав у ­Холмськ, зв'язався з поганою компанією. Досі не можемо зрозуміти, чого його туди потягло, — каже Світлана Ігорівна. — Разом із хлопцями пограбували магазин на вулиці Гоголя. Один із них вдарив продавщицю. Коли їх затримали, всю вину Віталік взяв на себе. Востаннє сина бачила 10 листопада в СІЗО. Попередив, що його переводять в Бєлорєчку (Білоріченська виховна колонія. — "ГПУ"). Сказав, що засуджених там сильно б'ють. Намагався не подавати виду, та від страху в нього губи тремтіли.


Віталія засудили до 4 років 8 місяців позбавлення волі. 25 листопада разом із шістьма засудженими етапували до Білоріченська.


— Віталік був серед них найменший. Решті — по 17–18 років. Про знущання в колонії дізналися від матері одного з хлопців, — говорить Іван Поп. — Їх теж сильно побили. Всі лежать у медчастині. До них не пускають. Одна мама почала наполягати на зустрічі з сином. То жінці показали відео на планшеті, як він ходить по палаті.


Коли зайшли з жінкою в морг — ужаснулись. Віталіка неможливо було впізнати. Весь синій. Голова звєрскі ізбита, на один бік повернута. Ухо розорване, зашите. В патологоанатома спрашую: зачєм вухо сину розрубали? Каже, його таким привезли. Це розрив від тупого предмета. Збоку на шиї шишка, як кулак. Видно, переламали шийний позвонок. Та в документах написали, що помер від черепно-мозкової травми.


Усі рани сина пофотографірували. Боїмося, щоб його вбивство не видали за нещасний випадок. Бо коли їхали в колонію, водій розповідав, що це не перший такий случай. Років два тому в цій колонії забили російського хлопця. Підлаштували документи, наче він біг, упав, сильно вдарився головою і помер. Начальника колонії вже шість разів знімали з посади і повертали назад.


Тіло Віталія дев'ять днів не віддавали ­рідним.


— То документів бракує, то експертиз. Приїжджали чини з прокуратури, московські. Переконували не везти тіло сина в Україну, а похоронити в Краснодарі. Бо весною–літом робитимуть ексгумацію. Як захочемо, то після цього зможемо перезахоронити на батьківщині. Всі витрати вони оплатять. Кричу: яка ексгумація? Він у морзі лежить більше тижня, чого зараз аналізи не берете? Лише коли про нашу дитину заговорили журналісти, тіло віддали, — розповідає Світлана Поп.


Віталія поховали 7 грудня в Грушовому.


У подружжя ­лишився 24-річний син Іван. Дочка 23-річна Сніжана загинула три роки тому. Із хлопцем заснули в машині і отруїлися чадним газом.


— У Віталіка була тяга до роботи. Міг би стати гарним сварщиком чи ковалем, — плаче Світлана. — Казав, як вийде з колонії, то більше ми з татком так важко працювати не будемо. Що вивчиться, влаштується на роботу.


— Толковий був хлопак. Завжди усміхнений. У школі займався греко-римською боротьбою, — говорить сільський голова Грушова 47-річний Василь Опріш.


Краснодарський крайовий суд заарештував сімох працівників колонії на два місяці. Щодо них порушили дві кримінальні справи.


Таміла МИХЕЄВА