Викрадачем слив на Закарпатті виявився ...клишоногий!

Наче якийсь простий чоловік, ведмідь щодня стояв під деревом і трусив сливи...

...Я вийшов на пенсію рано, бо був військовим. І вирішив перебратися до батьків на Березнянщину.

Діти розлетілися – хто куди. А ми із жінкою із радістю стали господарювати. Адже  в тому місті вже стільки наковталися брудного повітря, що раді були кожній порції чистого кисню.

У мого тестя землі багато, а ще й сад у нього дуже гарний. А я вирішив іще й пасіку в тому садку поставити. Бо ж до лісу – якісь два кроки. Тому в мене виходить дуже цікавий мед – із гірського різнотрав’я.

Ми не могли натішитися землі та всім, чим вона віддаровує людям. Щоправда, із садком довелося важкувато. Ні, ті дерева родили дуже рясно. Особливо – сливи. Але хтось крав у нас ті сливи кілограмами. От прийдеш до дерева, а його вже хтось добряче потрусив. На землі – тільки три або чотири розчавлені сливки – і все тут. Плакала моя слив’янка цього літа!

Але одного разу я все ж таки застав крадія за його лихою справою. Почув, як тріщать гілки – і одразу ж кинувся за ним услід. Трохи, правда, запізно, бо злодій вже кинувся в ліс. Але я вперто йшов на звук.

Нарешті я його побачив. Це був… ведмідь. За ним гнався злий рій бджіл із моєї пасіки. Жодного разу ведмідь не озирнувся на мене. Йому було зараз не до мене. Він відбивався від жал і став ревіти на всю хащу.

А я не міг надивуватися, який він спритний. Наче якийсь чоловік, певно, щодня стояв під деревом і трусив сливи. Справа ця була може й ведмежа, але ж крадійський почерк ну, зовсім, як у людини.

Іван ВИСОЧАН