Закарпатські роми стають протестантами

За офіційним переписом у Закарпатті 14 тисяч ромів, або ж циганів. За твердженням соціологів, їх понад 30 тисяч. Це третина усіх ромів України, які проживають вони на території найменшої у країні області.

Через стереотипи чимало громадян України різних національностей схильні вважати, що роми вміють тільки красти, ворожити, жебрати, співати і танцювати.

Головне-повірити

Необізнаним широкий загал залишається і щодо релігійного та духовного аспекту життя ромської громади.

Але як діти вчитимуться, коли вони не мають у чому піти до школи та ще й голодні?

Юрек Марцол, місіонер із Польщі
У середині 90-х, коли більшість громадян України гамузом називала сектантами християн, які не були католиками та православними, до закарпатських ромів прийшли місіонери-протестанти.

Проповідники, хоч і були "гаджо" ("білими"), ділили з ними харч і разом із місили глину на вальки при спорудженні домівок. Місіонерам місцева циганська громада повірила.

До ромів - із Божим словом і вбиральнями
Окрім віри в Ісуса-Спасителя місіонери-"гаджо" принесли циганам звичку прати речі, тримати домівки у чистоті, будувати вбиральні.

Вони вчили ромських дітей грамоті, годували бідні родини і зводили у таборах молитовні будинки.

Поляк Юрек Марцол – місіонер. Він доклався до фінансування будівництва кількох ромських молитовних будинків у Закарпатті.

Його церква в Устроні належить до Біблійного місіонерського товариства, яке допомагає малим народам Європи.

У день відкриття нового ромського храму у Чопі пан Юрек був почесним гостем. Він каже, що зі Святим письмом закарпатські роми проблем не мають – їх вдосталь: українською, російською, угорською мовами.

Але багато ромів не вміють читати. Тому Біблійне товариство будує для них початкові школи.

"Саме для того для них споруджуються також їдальні та завозиться дитячий одяг і взуття".

За 20 років у Закарпатті було споруджено 18 протестантських молитовних будинків.

Нещодавно у Чопі урочисто відкрили новий храм.

До Бога - різними стежками

Представники місцевої ромської громади кажуть, що попри декларовану толерантність насправді у "традиційних" церквах їх не дуже раді бачити. Відтак, мовляв, власною громадою молитися Всевишньому їм комфортніше.

Ставлять у приклад США, де, як вони вважають, білі американці не були раді бачити поруч із собою темношкірих вірян, що призвело до виникнення п'ятидесятницьких церков для темношкірих (Black Pentacostal Churches).

А в Україні, мовляв, є власні ромські.

Спиртного роми-християни не вживають, хоча звичка до паління у багатьох залишилася.

Біблію знають напам’ять цілими розділами, незважаючи на те, що читати вміють далеко не всі. Вивчили на слух.

Барабанний акомпонемент псалмам у виконанні ромів лише допомагає
Псалми співають під гітару і синтезатор.

На молитву роми приходять цілими родинами. Чоловіки займають перші лави. До початку служби розмовляють, вирішують мирські справи. Жінки та діти стоять трохи поодаль.

І в домі молитви, і вдома роми не бачать крамоли в тому, аби жартувати, вживаючи цитати зі Святого Письма.