Чемпіон України народився в Ужгороді
Втім, команда Невіо Скали в першому таймі нічого путного не показала. Відчувалося, що над “гірниками” витає надто висока відповідальність за долю цього матчу, позитивний результат якого в кінцевому рахунку вперше у їх житті може вилитися в “золотий”. Головне було не пропусти, й “гірники” про це пам’ятали увесь перший тайм, не дозволивши собі ані на мить розслабитись. Переграючи господарів у позиційній боротьбі, вони особливих дивідендів з цього так і не використали. А ті дальні удари, якими зрідка обстрілювали донеччани ворота нашого Каплуна, особливих загроз не несли. Гості, зрештою, мали чудову нагоду відкрити рахунок, коли в одній з атак вони “заробили” право на пробиття шрафного удару неподалік штрафного майданчика господарів. Для класної команди це, здавалося б, є справою техніки. Однак Воробей вкрай невдало виконав штрафний, і на цьому все для господарів обійшлося.
Тактику гри “Закарпаття” на цей поєдинок не важко було зпрогнозувати. Суворо дотримуючись установки тренера Юрія Калитвинцева грати тільки “на контрі” й терпляче очікувати своєї щасливої миті, у господарів попереду ”гуляв” один–самісінький нападник Ігор Продан. Всім іншим було аж ніяк не до “творчості” — тільки б відбити м’яч. І подалі! Вибухнула команда Калитвинцева на 30-й хвилині, коли напівоборонцю Карабкіну поталанило перехопити м’яч у суперника, і він стрімко помчався в атаку, вибігши віч-на-віч із захисником гостей. А зліва від нього чудово “відкрився” Продан. Віддай йому м’яч, і той виходить сам на сам з воротарем. Ач, замешкався! Через кілька хвилин той же Карабкін впритул з кутовою крайкою майданчика, діставши пас від партнера, не маючи майже простору для маневру, вміло прикривши м’яч корпусом, раптом потужно прострілив уздовж воріт — тільки підстав ногу! Вдарили, проте, вище воріт.
Невідомо, про що говорив у роздягальні своїм підлеглим Невіо Скала, та “Шахтар” відразу по перших хвилинах другого тайму “розкрутився” ледь не на всі оберти. Побачивши, що комбінаційна гра не приносить жаданого результату, Геннадій Зубов сміло взяв гру на себе. Отримавши на 55-й хвилині в центрі від партнерів м’яч, він “накрутив” кількох наших захисників і з кутової крайки прострілив уздовж воріт, а Олексій Бєлік тут як тут — гол!
Тільки після цього моменту глядачі побачили на майданчику справжній “Шахтар”, який у двох поєдинках цього сезону переміг не будь-кого, а київське “Динамо”, скинувши врешті гегемона з вітчизняного футбольного п’єдесталу. “Гірники” мали ще три стовідсоткові нагоди збільшити рахунок, але цього дня просто чудово грав наш воротар Каплун. Невіо Скала свідомо притримав “на десерт” в запасі “вибухового” Атєлькіна й хитрого лиса Аліуцу. Перший, тільки-но з’явившись на майданчику, безжалісно атакував, постійно тримаючи захист господарів у напрузі. Ну, а румунський легіонер вміло тримав м’яч, хитро сплітаючи мережива поєдинку, раптово видаючи такі паси нападникам по команді, що ті мусили обов’язково забивати. Та…...1:0!
Ужгородські фани тепло вітали нового чемпіона України з футболу — донецький “Шахтар”. А столиця гірників Донецьк відразу по закінченню матча вибухнула феєрверком — цієї миті “Шахтар” очікував усе своє життя! А на ужгородському стадіоні “Авангард” переможці дружньо качали тренера Невіо Скалу, на майданчик вибігла сотня вірних донецьких вболівальників.
“Це в моєму житті була найважча гра, — сказав на прес-конференції тренер “Шахтаря” Невіо Скала. — Тож не стільки я, скільки команда потратила надто багато енергії, торуючи до чемпіонського звання. Ну, а останній поєдинок вийшов напрочуд напруженим і нервовим. Утім, це зрозуміло. Зіграй ми гірше, тоді чемпіонства нам не бачити, як своїх вух без дзеркала. Адже по перемозі у фінальному матчі над київським “Динамо” наші молоді гравці могли й не витримати, психологічно зірватися — ось через що я так переживав сьогодні!. Тому, зрозуміло, ми нині не показали тієї гри, яку очікували від нас глядачі — ми працювали виключно на результат. І ми його досягли! Я ніколи, повірте, у своєму житті не був таким щасливим, як сьогодні. Нам нині дуже поталанило. Ми грали проти хорошої команди, дуже коректної, яка боролась до останку. Але у футболі потрібні не тільки майстерність і бажання, але й удача. Нині вона була на нашому боці. Тому я дуже щасливий за наших донецьких уболівальників, які нарешті дочекались цієї щасливої миті — ми чемпіони! Нині я особливо хочу подякувати своїм гравцям, які, вірю, виростуть обов’язково великими професіоналами. Вони надто багато в цьому сезоні вклали зусиль в наші перемоги. Тому нинішній результат для мене просто відмінний! У моєму житті це сталося вперше. Тому важко щось до цього додати, бо, зрозумійте, я надто схвильований, і мені потрібен певний відтинок часу, щоб прийти до себе й осмислити, що ж таки сталося. Про цей незабутній день у своєму італійському будинку я вивішу спеціальний плакат з великими літерами, що завжди буде нагадувати мені про цю велику перемогу у чемпіонаті України. А про все інше нині говорити просто недоцільно — ми щасливі! Віднині ми вже готуємось до наступного чемпіонату, який буде ще найважчим, аніж цей”.
Питань до тренера “Закарпаття” Юрія Калитвинцева в журналістів майже не було. Щось розпитувати його в цю мить було просто шкода. Так, зізнався він, перше коло команда провалила. Та в другому вона показала достойний результат, граючи на рівні з багатьма суперниками “вишки”. Але це футбол. Хлопці, на його погляд, зробили все, на що здатні. Показуючи інколи хорошу гру, незважаючи на результат. Тому до футболістів у нього нема жодних претензій. Як на нього, “Закарпаття” не заслуговувало на виліт у нижчий дивізіон. Але це сталося. Та на цьому життя не закінчується. Ми сповна відчули, що таке вища ліга. Ще більше — ми можемо грати на рівних. Тут команди трохи досвідченіші, а так особливої різниці в класі між першим та вищим дивізіонами нема. Про майбутні плани “Закарпаття” та його власні Юрій Калитвинцев розповсюджуватися не став. Іван Жирош