Ліквідація спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку серйозно б’є по економіці Закарпаття

Закарпаття вже не перший рiк потрясають скандали. За напругою боротьби під час президентських виборів і після них його можна порівняти з Донбасом і Одесою. Регіон виявився єдиним у Західній Україні, де суперник нинішнього Президента Віктора Ющенка Віктор Янукович зібрав досить пристойний електоральний урожай. Саме цей факт не може пробачити нова українська влада — переконаний екс-губернатор Закарпаття Іван Різак, який, як і цілий ряд інших колишніх високих чиновників, вже кілька разів викликався на допит у правоохоронні органи. За словами Івана Різака, він готовий дати пояснення правоохоронцям із приводу всіх питань, які стосуються його діяльності на губернаторськiй посадi. — Наскільки відомо, вас викликали на допит, і офіційно оприлюднена причина полягала у діяльності фонду «Відродження Закарпаття». Це так?



— Правоохоронні органи нашої області, як і України загалом, виконанню своїх безпосередніх функцій уваги приділяють все менше. Все більше — популістичним заявам та відповідним діям, направленим проти відомих людей певної категорії. Я вважаю, що цей інформаційно-психологічний тиск пов’язаний із політичною позицією, ставленням до сьогоднішньої влади посадовців, яких запрошують на допит. І все це супроводжується повною дезінформацією. Наприклад, коли мене вперше запросили на допит у справі про доведення до самогубства ректора Ужгородського університету, через годину я був заарештований. У ЗМІ повідомили, що я чотири рази отримував повістки, і оскільки жодного разу не з’являвся, то виникла необхідність у застосуванні такої запобіжної міри. Лише завдяки активному втручанню ряду народних депутатів десь через 10 годин мене було звільнено. Але насправді я повісток взагалі не отримував. Потім був виклик по справі фонду «Відродження Закарпаття». Я дізнався, що мене викликають в прокуратуру Ужгорода від працівника міліції. Нам вдалося дізнатися, хто зі слідчих веде цю справу. Слідчі сказали, що навіть не знали, що мене треба запрошувати як свідка. Потім мене вже допитували в Києві в клініці «Борис», де я лікувався — я сам став ініціатором цього допиту, почувши зі ЗМІ, що мене запрошують. Тільки-но мене повідомили, що колишнього мого заступника Віктора Жидяченка відправили до ужгородської прокуратури в супроводі «Беркута» під тим же приводом — начебто він за повісткою не з’являється. Хоча йому так само ніяких повісток не надходило. Я думаю, такі дії повинні бути припинені. Натомість повинна розпочатися серйозна, системна боротьба з тіньовою економікою як основою тіньової політики, з бандитськими схемами. У таких справах потрібно менше популізму і менше емоцій. Я однозначно сьогодні можу заявити, що готовий відповісти на всі питання, які турбують правоохоронні органи з приводу мого перебування на посаді губернатора. Це стосується і дій з використання коштів, і роботи з підприємцями, і щодо наведення ладу на кордоні. Але я не сприймаю психологічного тиску. Спроби залякування просто набридли. Мені не можуть пробачити, що в області, яка територіально відноситься до Західної України, результати виборів надто серйозно відрізняються на користь кандидата Януковича у порівнянні з іншими західноукраїнськими регіонами, і навіть — центральноукраїнськими. Ну і особисті амбіції нової влади щодо тієї команди, яку я очолював, теж дають про себе знати.



— Закарпаття ваші опоненти вже давно називають «вотчиною есдеків». При цьому стверджуючи, що ви із соратниками по партії там і ліси повирубували, і мінеральну воду повипивали. Що ви на це скажете?



— Штампи, які вживають наші опоненти, трохи застаріли. Ніхто не хоче брати до уваги факти. Сьогодні ми маємо чітке засилля однієї-двох політичних сил в області. Коли ж я був губернатором, на керівних посадах в Закарпатті знаходилися лідери 12 осередків різних партій. Якщо розшифрувати «засилля есдеків в економіці», то можна сказати, що ми зробили досить серйозні кроки, які дали можливість зрушити соціально-економічну ситуацію в регіоні. На протязі 2003 року за темпами соціально- економічного розвитку Закарпаття вперше в своїй історії зайняло перше місце серед усіх регіонів країни, а в 2004 році — друге, поступаючись тільки Києву. Це за офіційними даними узагальнення 35 показників соціально-економічного розвитку. Наведу цифри. Якщо 2002 року темпи зростання виробництва в Закарпатті були 10 %, то в 2003 році — 44%, а в 2004 — 27 %. Візьмемо сільське господарство. Найкращі врожаї в країні в 2003 та в 2004 роках були саме в Закарпатті — це на наших бідних землях. Нам вдалося, в тому числі й за допомогою адмінресурсу, втримувати найнижчі ціни на нафтопродукти, на хліб. Закарпаття виявилося єдиним регіоном, якому сповна вдалося виконати доручення Президента із зменшення збиткових підприємств — їх кількість за час мого керівництва скоротилася із 44 до 4-5 %. Я думаю, ці факти говорять про те, що ми серйозно займалися економікою, і менше — політикою. Хіба, якби Закарпаття було дискомфортною зоною, ми б могли мати такі результати? За період мого перебування на посаді — з вересня 2002 по вересень 2004 року, в область було залучено 87 млн. доларів США прямих інвестицій, що складає 44,6 % від загального обсягу прямих інвестицій, які надійшли в Закарпаття за останні 10 років. Регіон перестав бути збитковим, не лишилося жодної збиткової галузі. А до мого приходу збитковою вважалася навіть лісова галузь. Щодо останньої, то ми за два роки не дали жодного договору на вивіз лісу-кругляка.



Звичайно, цифри тоді добре виглядають, коли вони означають конкретні кошти. Якщо ми говоримо, що стали першою областю, яка завершила комп’ютеризацію та телефонізацію шкіл, якщо нам вдалося побудувати спільно з Мінтрансом новий європейський вокзал в Ужгороді, то все це вийшло тому, що ми серйозно перевиконували плани надходжень до державного місцевого бюджету. Так, якщо в 2002 році було зібрано 500 мільйонів гривень до бюджету різних рівнів, то в 2004 році ми отримали вже один мільярд грн. В цей період були найвищі темпи газифікації — за два роки газифікували 75 населених пунктів. А це не тільки соціальна складова, але й збереження лісу від вирубок.



Перелік можна було би продовжити. Хоча все це, звичайно, не означає, що всі проблеми були вирішені — багато чого залишилося, я не приховую.



— Одне із найбільш серйозних обвинувачень, яке висувається вашій партії, — організація фальсифікації президентських виборів, а також — виборів в Мукачевому, що інкримінується конкретно вам. Які ваші контраргументи?



— Давайте розпочнемо з президентських виборів. В першому турі кандидат від влади набрав 39 %, в другому — більше 40%, в третьому — 37 %. Я спілкувався з керівниками груп СНД та ОБСЕ. І можу сказати — ні в тих, ні в інших зауважень щодо проведення виборів у Закарпатті не було. По жодному туру. Всі делегації спостерігачів підтвердили, що в нас порушень не зафіксовано. Представник ОБСЄ сказав мені, що він був дуже здивований побаченим. Бо він думав, що в Закарпатті буде взагалі невідомо що. А тут практично все йшло за законом. При тому в декількох районах Віктор Янукович навіть виграв. У деяких селах дуже авторитетні голови-члени нашої партії, і там Янукович набрав взагалі нечуваний для Західної України результат — 60—70 %. Абсолютно без фальсифікацій. Що ж ми маємо на сьогодні? Проти цих сільських голів відкриваються кримінальні справи по статті «зловживання службовим становищем». До речі, практично не було до нас претензій і з боку опонентів — подали кілька судових позовів, було відкрито кілька кримінальних справ. Дивно, правда, що всі ці справи стосуються моментів, де були фальсифікації на користь Віктора Януковича.



— Гаразд, із областю зрозуміло. Але СДПУ(О) звинувачують в організації фальсифікацій в загальнонаціональному масштабі. Головним чином аргументуючи це тим, що лідер вашої партії очолював адміністрацію президента...



— Адміністрація президента — це не та влада, яка відповідала за все, як хтось це саме так представляє. У нас голови областей були з різних партій, і не можна сказати, що голова АП дуже серйозно керував ними.



— А хто ж керував?



— Є Кабінет Міністрів, який безпосередньо займається соціально-економічним розвитком. Найпростіше в політиці метати в когось стріли. Я абсолютно відкидаю, що адміністрація президента, яку очолював Медведчук, мала відношення до фальсифікації виборів. Він ніколи не ставив мені завдань з точки зору забезпечення результатів голосування. Спочатку говорилося, що якби в Закарпатті набрали за Януковича хоч 20% голосів, було б непогано. Обласна адміністрація не займалася виборами. Ми зайнялися тим, щоб підняти авторитет влади взагалі. На початку виборчої кампанії в Януковича був рейтинг 4-5 %. А результат другого туру — 40 %.



Що стосується мукачівських виборів, найперше хочу сказати, що я з великим здивуванням сприйняв, що їх назвали репетицією президентських виборів. Може, це дійсно була репетиція. Але не з боку влади. Коли я побачив штурми місцевої адміністрації, міськвиконкому, я зрозумів, що я маю справу з дуже серйозними політтехнологіями, протистояти яким ми не звикли. Але сьогодні ніхто не говорить про перші вибори в місті Мукачеве, коли народні депутати з «Нашої України» знищили бюлетені. Говорять лише про вибори 2004 року, де Нусер виграв у Балоги, і кажуть, що це була фальсифікація. Хоча сім рішень судів підтверджували, що вибори пройшли згідно з чинним законодавством. І тільки рішення суду після так званої помаранчевої революції визнало вибори недійсними. Але не оголосили нові вибори, а чомусь переможцем назвали людину, яка програла. Сьогодні ніхто не говорить, що опонент Балоги — Нусер, працює начальником управління зовнішніх зв’язків у теперішній обласній владі. Тим самим підтвердивши, що він справді дуже авторитетна людина. Однобічне висвітлення мукачівських виборів у ЗМІ й зумовило таке ставлення та оцінки людей. Забувають найголовніше — що Віктор Балога не мав права балотуватися на посаду мера в 2004 році у зв’язку з тим, що попередні вибори, де він брав участь, були визнані недійсними. Комусь потрібне було нагнітання політичної істерії зі звинуваченнями, в тому числі й на мою адресу.



— Якщо навіть прийняти тезу, що ви як людина при владі не займалися обранням Нусера за будь-яку ціну, вам можна поставити за вину незабезпечення демократичності виборчої кампанії в Мукачевому. Адже ми всі бачили по телебаченню, що там було задіяно кримінантів... — Хто добре знає Мукачеве, політичних відтінків у цій ситуації не побачить. На стороні одного й іншого кандидата були групи молодих людей, яких умовно можна назвати представниками криміналітету. З’ясування стосунків кримінальних груп, які мають в Мукачевому свої економічні інтереси, йде вже років 20, якщо не більше. Останні вибори — це лише один із епізодів їхніх кримінальних змагань. Просто одні з цих груп демонстрували лояльність до влади, а інші говорили, що вони в опозиції. Політикам варто було б від їхніх послуг відмовитися.



— Виходить, в Мукачевому організований бандитизм?



— Важко це класифікувати однозначно. Керівники правоохоронних органів мені говорили, що організованих злочинних груп на території області за класичними ознаками Кримінального кодексу немає. Але неформальні авторитети були присутні, і вони на виборах вирішували свої питання. Незважаючи на всі звинувачення, правоохоронні органи не допустили масового кровопролиття під час велелюдних акцій. Хоча заарештовувались люди і з вибухівкою, і з гранатами. Ми робили все, щоб розрядити ситуацію. А з політичного боку я як голова обласної організації СДПУ(О) зробив максимум, аби конфлікту уникнути взагалі. Коли висунення кандидатів було завершено, я зустрічався з Балогою і пропонував підтримати будь-яку компромісну кандидатуру. Ернест Нусер був готовий зняти свою кандидатуру. Але, я так зрозумів, політичні соратники Балоги згоду на таке не давали. А тому ми отримали такий от результат. Тобто сказати, що в Мукачевому йшла боротьба між владою та опозицією за класичними категоріями неможливо. Мукачівські соціалісти та БЮТівці прикладали максимум зусиль, щоб Ернест Нусер став мером. Однак «нашоукраїнці» в Києві чути цього не бажали.



— Президент Кучма десь за півроку до початку президентської кампанії сказав, що вибори будуть безпрецедентно брудними, і його обіцянка-прогноз справдилася. Якими, по-вашому, будуть наступні вибори — парламентські?



— Хотілось би, щоб вони були краще підготовлені організаційно, законодавчо, щоб не було дискусії до останнього дня, яким буде прохідний бар’єр. Дискусія з приводу того, чи необхідна політреформа чи ні — теж фактор, який сприяє напруженню. Якщо політики облишать ці розмови, то парламентські вибори готуватимуться в спокійнішій атмосфері, і на перегонах змагатимуться більш структуровані блоки політичних сил, які зцементуються не лише на 2006 рік, але й на подальше майбутнє.



— На останньому з’їзді СДПУ(О) говорилося, що партія піде на парламентські вибори самостійно. Ваша особиста думка — як треба робити?



— Я завжди був прихильником того, щоб на вибори йти самостійно. Але враховуючи тенденцію укрупнення політичних сил, я припускаю, що ми можемо піти і з «Партією регіонів».



— «Трудовики» нещодавно обрали нового лідера і не приховують, що сподіваються у зв’язку з цим на серйозний прогрес. Як гадаєте, це правильна ідея, — міняти керівників, якщо партія програла на виборах?



— Я не зараховую себе до тих людей, які в разі невдачі посипають попелом голову. Так, ми програли вибори, але це нормальна ситуація, нормальна політична конкуренція. Ми самокритично оцінили результати кампанії 2004 року. Але — відверто скажемо — це не була гра об’єднаних соціал-демократів. Я особисто дуже шкодував, що ми не висунули Віктора Медведчука кандидатом в президенти. Але я підкорився волі з’їзду нашої партії і робив усе можливе, щоб виграв Віктор Янукович. Тож я не можу сказати, що на виборах президента об’єднані соціал-демократи однозначно програли. Я вважаю, що СДПУ(О) має лідера, який здатний успішно повести партію на вибори 2006 року. В Закарпатті, до речі, Віктора Володимировича й досі згадують — такого депутата- мажоритарщика, як він, у нас не було ні до, ні після нього.



— Як ви оцінюєте соціальну політику нової влади?



— Зростання цін уже турбує всіх. Особливо — на продукти харчування та енергоносії. Мені доводилося певний час утримувати ціни на енергоносії в регіоні, і знаю, якою ціною це дається. Через пожежників і міліцію довго ціни тримати не вдасться. Ринкові механізми будуть диктувати своє.



Я дуже критично оцінюю ліквідацію спеціальних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. В Закарпатті це серйозно б’є по економіці. З простою фінансовою арифметикою тут не підійдеш. Деякі підприємства вже закриваються, інші — скорочують виробництво. Інвестори прийшли, коли були одні правила гри, а зараз встановлені зовсім інші. В нашому регіоні десятки тисяч робочих місць створені саме на території зон пріоритетного розвитку. Якщо ці підприємства перестануть працювати, це буде страшним соціальним потрясінням.



І ще одне. При нагоді радив би спитати в закарпатських бізнесменів про ситуацію на митниці після початку урядової операції «контрабанда-стоп!». Вам буде цікаво почути їх враження.



— Потік контрабанди не зменшився?



— Не лише не зменшився, а набагато збільшився. В останні місяці контрабанда через кордон пішла широкою рікою.



— Як ви оцінюєте ситуацію з доларом?



— Хочеться сподіватися, що уряд знає, що робить. Але заява міністра економіки Сергія Терьохіна про те, що в голові у нього «макроекономічна паніка» викликає запитання: яка ж паніка може бути в головах у простих людей?



В бюджетній сфері вже є тривожні сигнали. Офіційна статистика, на жаль, відсутня. Але за неофіційними даними, якими я володію, збір до бюджету області в перші місяці нового року становить всього декілька десятків відсотків від запланованого.



— Багато нині розмов ведеться про адмінреформу. В уряді є навіть віце-прем’єр Роман Безсмертний, який адмінреформою спеціально займається. Закарпаття, на вашу думку готове сприйняти ідеї уряду з цього приводу?



— Я не думаю, що адмінреформа з точки зору укрупнення регіонів може сьогодні бути реалізована в нашій державі. Можна допустити, що в парламенті компроміс знайдуть. Але в регіонах це викличе надзвичайно гарячу дискусію. Спротив місцевої еліти буде серйозний. В Закарпатті тема адмінреформи вже зараз породила жваві дискусії. В одних проектах нас начебто збираються прив’язати до Галичини, згідно з іншими — буде створено угорський Притисянський район, а решта території Закарпаття стане частиною Львівської області. І ці дискусії, в зв’язку з відсутністю інформації, набувають досить жорсткого характеру. Хотілося б, аби безвідповідальних заяв на цю тему не було. Бо в такому багатонаціональному краї, як Закарпаття, подібні заяви можуть призвести до серйозних проблем — як політичних, так і міжетнічних. Я так само дуже скептично ставлюся до пропозицій віце- прем’єра з приводу укрупнення сільських, районних рад, всього, що стосується перерозподілу владних повноважень на рівні базових органів місцевого самоврядування. Я два роки був завідувачем оргвідділу облвиконкому, займався підготовкою документів із розукрупнення сільських рад. І я знаю, наскільки це непроста справа — розірвати чи об’єднати два населені пункти. В кожному селі є своя сільська еліта, яка зовсім не бажає підкорятися еліті іншого села. Тому я прихильник того, щоб голова сільради — в нас його називають словом угорського походження «бірув», був у кожному селі. Інша справа, що органам місцевого самоврядування



Володимир Сонюк, "День"