Міст на р.Тиса поєднає Закарпаття та Румунію

Наприкінці жовтня має відкритися міжнародний пункт пропуску між селищем Солотвино (Закарпаття) та містом Сігет (Румунія). Ним слугуватиме міст на ріці Тисі. Про це остаточно домовилися під час недавньої зустрічі в Бухаресті президенти Румунії та України, які зголосилися взяти участь у його урочистому відкритті. Якщо на Буковині функціонує 8 українсько-румунських прикордонних переходів, то у Закарпатті – тільки один, та й той призначений лише для вантажного транспорту. Тому ті, хто проживає на берегах Тиси – жителі Закарпаття і сусіднього румунського повіту Мараморош – аби потрапити одне до одного, долають сотні кілометрів, прямуючи через Чернівецьку область або Угорщину.



Наприкінці Другої світової війни у цих місцях на Тисі, що нині є лінією державного кордону між Україною та Румунією, знищили всі 18 мостів. Від кількох залишилися бетонні уламки. Одні кажуть, що це зробили “червоні”, інші – що відступаючі противники. Відтоді повелося і дотепер існує традиція: якщо празник у родичів на румунському боці, то веселяться і в закарпатському селі. Й навпаки.



Перший міст між Солотвиною і Сігетом через 60 років після війни Румунія відновила за виділений ЄС мільйон доларів, а закарпатські автошляховики на бюджетні півмільйона гривень проклали дорогу. За неї розрахувалися тільки недавно. Два роки усе тут стояло завмерлим. Подейкували, що на переході поставлено хрест, бо він за параметрами “тягнув” на міждержавний, радше спрощений режим, а такий стандартами ЄС, в якому скоро опиниться Румунія, заборонений. Міст справді вузький, розрахований на односторонній рух транспорту. Після втручання глав держав цими днями роботи відновилися і, на їхню думку, тут все ж має бути міжнародний пункт пропуску. Делегація Закарпатської області на чолі з головою ОДА В.Балогою, котра побувала в повіті Мараморош, переконалася, що румуни ведуть розбудову прикордонної інфраструктури, наші – поки що ні. Хоча Держмитком України виділив на облаштування 5 мільйонів гривень. Як повідомив мені начальник адміністрації автомобільних доріг у Закарпатській області Василь Маркович, розпочнуть роботи в липні. Зміцнять насип, аби вода з Тиси не розмила дорогу, яку після цього вкриють останнім шаром.



На переговорах перших керівників прикордонних регіонів наголошувалося: між країнами-сусідами надійним мостом для співпраці є 135- тисячна румунська громада в Україні та 60-тисячна українська спільнота в Румунії. Мараморощина – центр румунського українства, а місто Сігет, котре видно з пагорбів закарпатського селища Солотвина, його серце, кажуть тамтешні жителі. Тут, у відновленому сім років тому єдиному на всю Румунію українському освітньому закладі-ліцеї імені Т. Шевченка, навчаються 300 учнів. Більшість дисциплін вивчається за підручниками румунською мовою. Підручники українською в Румунії не видаються, їх отримують лише з України.



Закарпатська делегація подарувала книги для двох шкіл. У сігетському ліцеї за сприяння Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської та Закарпатської областей створюється регіональна українська бібліотека.



Наприкінці 1960-х років режим Чаушеску закрив всі (83 початкові, 30 семирічних і 3 одинадцятирічні) школи з українською мовою навчання, якими було охоплено 10 тисяч учнів. На сьогодні у кількох десятках шкіл українська мова вивчається тільки як предмет. У Румунії створенням повноцінних українських шкіл переймаються не державні, а громадські організації. Скажімо, держава виділяє гроші тільки одному українському національно-культурному товариству – Союзу українців Румунії, а той витрачає їх і на шкільництво, і на періодичні видання, і на фестивалі. Для порівняння. В Україні – у Чернівецькій, Закарпатській та Одеській областях – за бюджетні кошти функціонують понад 100 румунських шкіл, у яких всі предмети викладаються румунською мовою.



"Високий Замок"