Може, годі жити в бруді?!?
Уже притчею во язицех стала тема засміченості прикордонного Чопа на Закарпатті. Колись позбутися сміття було складніше, бо сміттєвих баків було обмаль. Містом у певні дні та години, сигналячи, їздила спецмашина. Не всім щастило вписуватися у її графік. Тому частенько відра й пакети з відходами доводилося знову заносити додому. Дехто „крадькома” висипав це „добро” у підвал, під чужі вікна чи ще кудись, лиш би воно не заважало на власній території.
 |
Колишній мер Чопа Володимир Сулима боровся з таким явищем досить жорстко. Було дано вказівку двірникам ЖЕКів шукати господарів отих „підкидних подарунків”. Можливо, тоді це було простіше, бо й листувалися люди, і газети отримували через пошту. Отак за адресою на конверті чи на періодиці вираховували порушників. А вичисливши, карали. І грішми, і на виконком викликали та привселюдно соромили і на „дошку непошани” інформацію вивішували. Так що народ мав якийсь стрим, якесь гальмо.
Нині ж – управи ніякої. У самому центрі Чопа, на одній площі з міськвиконкомом, що викладена плиткою, - низка різних гарненьких магазинчиків, бар-кафе „Дана”, більярдна і т.д. Тут же й зупинка маршрутних таксі та автобусів. весь час – людно. Але чомусь не видно жодної урни для сміття. Територія площі, наче осіннім листям, всіяна недопалками, пластиковими стаканчиками. обгортками з-під цукерок, пакетиками з-під горішків та чіпсів. які багато-хто полюбляє до пива.
Здавалося б, проблему легко вирішити: кожен з власників відповідає за частину території перед своїм закладом. Це б мало бути обумовлено у договорі з міською владою, яка давала дозвіл на відкриття. Остання повинна б тримати ситуацію під контролем та за невиконання умов – карати штрафом. І гроші б у скарбницю міста йшли час від часу, і чистіше стало б. Та, на жаль, враження таке, що керівникам міста на все начхати. Вони зайняті вирішенням глобальніших проблем (от яких саме - таємниця).
Колись у розмові з журналістами міський голова Юрій Товт любив казати, що до кожного мешканця міліціонера не поставити. Люди самі мусять пам’тати, що вони – люди і відповідно себе поводити. Він мав рацію. Однак в окремих городян – інший підхід до цього питання. У хаті – чистота, а на сходовій клітці чорт голову зламає. Бо то не їхнє, а всіх, тобто нічийне. Про двори вже й говорити нічого. Незважаючи на те, що до сміттєвих баків кілька метрів – кидають пакети, а чи й висипають прямо на землю все те, що стало непотребом. Собаки розтягують всю цю гидоту. розносить її ц вітер...
Кажуть, що колись Чоп був чистеньким, охайним містечком. Нині враження таке, що по ньому пройшла якась ворожа сила. чи не в кожному дворі – несанкціоновані сміттєзвалища. Брудно у скверику біля пам’ятника антифашистам у самому центрі міста. Насмічено в єдиному, напіввирубаному та забудованому парку. Про дамбу, де так люблять прогулюватися мешканці – й говорити лячно. Бо туди звозять та зносять усе, що тільки можна. Особливо в районі так званого "Царського села", де забудовниками є найзаможніші люди Чопа. Де, кажуть, мов гриб після дощу, виросла й „хатинка” міського голови Володимира Горинецького. То ж важко повірити, аби господар міста не бачив, що там робиться. Бачить, звичайно. І, мабуть, чує як тут самовільно вирубують дерева. Однак чомусь не реагує. Зрозуміло, що ніхто не заставляє його брати в руки мітлу. Для цього є відповідні служби. Його обов’язок – заставляти їх працювати, а ще – дивитися, аби все робилося, як слід. Бо ж важелі впливу – у його руках.
Ото ж дерзайте, Володимире Йосиповичу!. Прищучуйте тих, кого ви геть-чисто розпустили своєю відстороненістю. Аби Чоп справді був Західними воротами в Європу. Чистими й охайними.
Надія Маїк.
UA-Reporter.com
Комментарии
Лікар
Але не тільки Чоп має цю проблему,це проблема всього Закарпаття,особливо Ужгород,Мукачево,Свалява.Та не відстають від цієї мусорної проблеми й такі містечка як Міжгіря,Воловець і.т.д.
Про це вже раз згадувалось на цьому сайті про Солотвино яке топиться в болоті і різного хламу і це в тих місцях де народ повинен би відпочивати,покращувати своє здоровя,а вмісце того він тут достане дизентерію ,черевний тиф...
Вже давно говориться про те,щоб була побудована Закарпатська переробна фабрика мусору,або спальвня як це мають в Угорщині і Словакії,повинен кожний адресат мати мусорні контейнери які закриваються,щоденний відвіз цього мусору в мусороприйомнмки.Досить було вже возити мусор за місто Ужглолд чи Мукачево а там хай горить цілими місяцями а всякі яди з допомогою грунтовних вод потрапляють в питні водневі русла.Ось де причина великої інфекційної кишкової захворюваності.Але ті кому ви дали свій голос на виборах одразу про ці проблеми забули,вони кашляли на нас всіх ,гривники які повинні були піти на очистку очистяться від комунального конта і попрямують на конта мерів і всяких підмерків.Давно настав час судити всіх владців як Мукачева так Ужгорода за ті міські дороги,без водосточних ям,за той відкритий басейн говна який виливається з каналізації в районі Радванка-знаменитий базар.Настав час наш народе повстати і прогнати всіх кацабсько вихованих керівників які і далі керуються геслом:Хер с ним сойдёт.Я розумію що стиль мого письма міг би бути більш коректним,але вибачте називаємо все своїм іменем.Ми народ історично відносились до Європейського народу до його культури,а живемо в культурі Азіата-маскаля.Ви тільки гляньте на будови які були побудовані в Закарпатті при владі Масарика які ще й досі мають відповідну кваліту, а що робиться з коробками які нам побудували старші брати,які за своє існування в нашому краї привчила наш нарід нецінити свої національні здобутки,робити все так ,аби як.
За все це повинні б заплатити і ті депутати які з лікарським дипломом сидять в кріслах депутата різних уровнів.
Мої Закарпатці підніміться вже на кінець то з колін і твердо скажіть своє слово ні неподобствам в Закарпатті.
Русиночка
Лікарю: Ви вірно зауважили, що проблема вивозу и переробки сміття - це проблема всього Закарпаття, ви вірно зауважили, що нехтування цією проблемою веде до ризику зростання черевно-кишкових захворювань. Я розумію Ваше обурення тим, що проблема не вирішується, або вирішується не так, як би цього хотілося Вам, нам, і усім, кого це турбує. Але я маю дещо іншу думку відносно зведення проблеми до міжнаціонального питання , зокрема, маю на увазі, як ви виразилися про керівників з наголошенням саме їх походження.Хизуватися тим, що ми є європейським народом, тільки на основі географічного положення Закарпаття було би нерозумно. Позвольте доповнити, що бетонні коробки, побудовані за останні 40 років, є проблемою не тільки для Закарпаття, але для дуже багатьох країн світу взагалі.
Може ліпше вияснити, що ми можемо запропонувати конкретно для вирішення цієї проблеми?
1. Встановити у кожному населеному пункті, у куточках природи, які часто відвідуються населенням, туристами,тощо, достатню кількість контейнерів для сміття, ввести селективний збір сміття у залежності від його різновиду. Наприклад, у окремі контейнери складувати паперові відходи, пластмасові пляшки, тощо.
2. Ввести штафування власників приватних будинків за невчасно вивезене сміття або за сміття перед їх будинком.
3. Міським службам, відповідальним за вивезення сміття пропонується дотримуватися графіку вивезення сміття, підтримувати контейнери для сміття у належному порядку. У цьому випадку необхідно наладити контроль за роботою служб по вивезенню сміття.
4. Хоча б два рази на рік, восени та весною, у школах проводити День природи, коли би школярі кожного класу у рамках 1-2 годин могли збирати у пластикові мішки сміття навколо школи, у парках, куточках відпочинку. Тим самим школярі приходять до необхідності пібтримувати у чистоті місцевість, у якій вони проживають.
Щоб всі ці пункти працювали, необхідна підтримка таких служб з боку місцевої влади.
5.Вирішити проблему переробки сміття на рівні місцевих органів самоврядування, оголосити конкурс на кращий проект по переробці сміття, матеріально зацікавивши у чистоті місцевості і населення, і місцеві комунальні служби.