НИТКА Михайло Іванович

— Михайле Івановичу, ви є кандидатом у депутати Ужгородської міської ради.Відомо, що майже третину з претендентів на мандат становлять представники бізнесових і підприємницьких структур. Це що — віяння часу, чи ще одна форма самореалізації?



— За десять років української незалежності уже ні в кого не виникають сумніви, що пред-ставницькі органи влади забезпечать виконання своїх функцій завдяки людям з новим мисленням, уже перевіреним в ринкових умовах, здатним організувати, мобілізувати, довести справу до логічного завершення.



Це люди нового покоління, покликані і перевірені часом.



Власне, з нуля, в жорстких умовах довелося й мені розпочати свою підприємницьку діяльність, заснувавши спільне українсько-словацьке підприємство “Ніко” в 1992 році. На сьгодні СП дало роботу до 70 чоловікам і сплачує постійно і своєчасно до бюджету різних рівнів до 300 тис. грн. щорічно.



— То чи достатньо для успішної депутатської діяльності бути тільки, назвемо так, успішним підприємцем?



— Звичайно, це лише одна з основних складових. Депутатство накладає куди ширші обов’язки. Ви повинні дбати не лише про себе і очолюване підприємство, а й про своїх виборців, які довіряють вам мандат. А їх на виборчому окрузі №29 2003 чоловік. І кілька сотень таких, які вже потребують невідкладної допомоги і підтримки у вирішенні проблем. Зокрема соціальних.



Виборчий округ охоплює вулиці Тихого, Шопена, Конопляну, Польову, Вузьку і Залізничну.



— Отже, ви стали депутатом і на вас уже завтра навалиться гора додаткових проблем.… Виборчий округ, по якому балатуєтесь, хоч і є центральним, але не настільки соціально облаштованим?



— Безумовно, тут накопичилося, так би мовити, за фасадами основних будинків вулиць Швабської, Мукачівської, проспекту Свободи гори більших і нагальних проблем. Майже суцільні ями на дорогах, обшарпані дороги, невпорядковані під’їзди, тут і там сміттєзвалища, від дитячих майданчиків залишилися одні згадки….



Саме до цього насамперед мені і доведеться докласти рук.



Та й міська влада загалом, її служби мають “заглядати” за красиві фасади у “глибинку”, бо ж тут живуть такі ж громадяни Ужгорода, як і на чистеньких “потьомкінських” вулицях.



— Але мікрорайон представлений депутатом і в ще діючому скликанні ради. Невже він не вникнув у проблеми городян, які мешкають на згаданих вами вулицях?



— Оцінку його діяльності дають виборці…. Але візьмемо лише найпекучіші проблеми: тротуарів майже немає, стан вулиць критичний (які чи і назвати вулицями), купи сміття — і все це в центрі міста!



І вирішення цієї проблеми не вимагає великих капіталовкладень.Тільки турботи і наполегливості депутата та міської влади.



Дивує також апатія, бездіяльність і самозаспокоєння Ужгородської дирекції відділку Львівської залізниці — тут живуть її працівники, та й сама фірма не з бідних.



А за цими проблемами не менш дошкульні — водопостачання, поточний ремонт будинків, освітлення вулиць.



— Відомо, що депутатська діяльність не обмежується одним латанням дирок на тротуарах біля будинків, чи вирішенням проблеми теплопостачання.… Є ще один її бік — прийняття відповідних рішень. То ж наскільки ви налаштовані на конструктив?



— Конструктив — це та атмосфера у міській раді, коли всі депутати відстоюють інтереси своїх виборців і міста в цілому, а не лобіюють свої вузьковідомчі або приватні інтереси.



Хіба назвеш нормальними такі факти, коли безпідставно на виборця лягає додатковим тягарем “накручені” в декілька разів тарифи на комунальні послуги — лише за воду ціни за рік зросли удвічі, 2,5 млн. грн.взято з ужгородців зайвих коштів за теплопостачання! А що вже й говорити за якість послуг, що надаються?



Основні напрямки моєї передвиборної програми:



— створення нових робочих місць шляхом підтримки малого та середнього бізнесу і підняття заводів-гігантів до рівня ефективно працюючих прибуткових підприємств, що дасть можливість збільшити надходження до міського бюджету;



— впровадити контроль, прозорість і підзвітність міської ради у розподілі коштів в комунальній та соціально-економічній сферах;



— залучення нових інвесторів з наданням переваги національному виробнику.



У комунальній сфері як у мікрорайоні, так і по місту:



— перейти на нові системи опалення з коефіціентом корисної дії до 97%;



— впровадити програму повного та малозатратного водопостачання;



— високоякісний ремонт вулиць та тротуарів з сучасними технологіями покриття;



— озеленення дворів та впорядкування дитячих та спортивних майданчиків;



У сфері охорони здоров’я і освіти:



— спрямовувати бюджетні кошти на діагностичне, технічне та матеріальне забезпечення лікувальних закладів;



— високий рівень медичного обслуговування;



— пошук та підтримка обдарованих дітей;



— безплатне навчання для малозабезпечених верств населення;



У сфері духовності:



— збереження наявної бази культури, розвиток і примноження традицій народного мистецтва, активізація роботи культурних товариств.



Реалізація цих заходів, на мою думку, дала би можливість відчутно поліпшити ситуацію в нашому місті.



— Михайле Івановичу, загалом я зрозумів, що ви, працюючи керівником фірми, й без депутатського мандату часто зароблені кошти виділяли на різного роду допомоги, фондам, на підтримку соціальних проблем.



— Так. Саме це й спонукає мене до розширення рамок допомоги. Як ужгородцеві, мені далеко небайдужа доля людей, міста, його обличчя.



СП “Ніко” проявляє турботу про ветеранів Великої Вітчизняної війни, надається допомога медичним закладам, дитячим садкам, спортивним товариствам, малозабезпеченим та багатодітним сім’ям. Все це в основному коштами, суми яких сягають лише за останній рік кілька тисяч. Буквально декілька днів тому, ми закупили медичне обладнання для філіалу дитячої поліклініки №1 по вул. Сечені, на суму майже тисячу гривень.



Хочеться, щоб депутати не ходили до людей з подачками, а налагодили справу так, щоб постійно відкривалися нові робочі місця, щоб людина мала змогу і заробити, і організувати свою справу.



— Це вам вдається робити і попри такий жорсткий податковий тиск? В якій сфері працює фірма “Ніко”?



— Звичайно, нелегко. Але податки сплачувати ми зобов’язані, бо то зарплати бюджетникам, пенсії, допомога малозабезпеченим.



Впевнений: якщо у міську, обласну та Верховну Раду прийдуть нові люди, котрі вболівають за долю України, вітчизняного товаровиробника, за престиж українських товарів, то Податковий кодекс буде прийнято. І тоді однозначно податки будуть зменшені, як це бачимо, зокрема, в Росії.



СП “Ніко” працює у сільськогосподарській галузі: постачання міндобрив та засобів захисту рослин, обробка і підживлення культур міндобривами та їх захист хімічними препа-ратами, вирощування та реалізація зернових, а також заготівля й переробка деревини, експортно-імпортні операції.



Балатуюся я в депутати не задля комерційного інтересу, бо в самому Ужгороді наше СП має тільки офіс та сплачує податки, — а з метою працювати в раді й сприяти вирішенню проблем мешканців мого округу і всього Ужгорода.



— І останнє запитання: “Хто він, Михайло Іванович Нитка?”. Звичайно, якщо не рахувати, що нині ви кандидат у депутати міськради….



— Біографія проста, як і у більшості моїх ровесників. Народився 1963 року. Закарпатець.За- кінчив школу. Поступив у Київський торгово-економічний інститут. За фахом — економіст.



Служив у армії. Після працював заступником директора облкниготоргу, у кооперації.



В 1992 році заснував разом з словацькими підприємцями спільне підприємство, яке відтоді й очолюю.



Люблю спорт.



Захоплююся економікою, історією, літературою. Разом із дружиною виховуємо двох синів.



Мрію жити в цивілізованій державі Україні, яку ми, я впевнений, побудуємо. Неодмінно побудуємо. У нас для цього є всі передумови. Просто треба багато й плідно трудитися.