Оксана Синьоока: "Я хотіла щиро повторить всі рядки великої любові…"

Оксана Синьоока – дочка вчительки української мови та літератури, яка полюбляла писати вірші, та викладача Ужгородського національного універ-ситету, який працював на кафедрі української мови та літератури. Поетеса пішла по дорозі своїх батьків: вчителює у гімназії міста Ужгорода.

Оксана СИНЬООКА.

Сьогодні пані Оксана випустила третю свою збірку віршів — “Зорі в долоні”. Крім поезії та вчителювання, письменниця займається іконописом, захоплюється подорожуванням, плаванням та моржуванням. Ходить з паломниками і вірить, що Бог є вічною юністю та весною душі.

За словами багатьох знайомих поетеси, від неї б’є позитивною та світлою енергією.



— Пані Оксано, коли почалася ваша кар’єра поетеси?



— Свій перший вірш я написала в 13 років. Я тоді була в піонерському таборі. Вперше закохалася. Кохання було взаємне, але вірш написала сумний – “Он ушел от меня”. Пізніше створила ще один вірш. У ньому вже оспівала математику та свою вчительку математики. Потім я декілька років нічого не писала. А в 1994 році ви-пустила першу збірку “Коралі зірок”, куди ви-лилися почуття кохання, справжнього кохання. Тут моя лірична героїня згадує коханого через призму любові. У 2003 році, до десятиліття гімназії, випустила другу україно-мовну збірку. А вже цього року вийшла у світ третя – “Зорі в долоні”. У май-бутньому хотілося б видати російсько-мовну збірку про кохання.



— У останній збірці всі твори – це поезії. Чи пробували ви себе у прозі?



— Пробувала себе й в про-зі. Писала невеличкі акварельки, думки прозою. Одна з них — “Зустріч”. Але більше серце лежить до поезії. Вірші самі пишуться. Десь почула фразу – і вірш пішов, полився… Тільки бери аркуш паперу, ручку – і записуй.



— Віршів у вас немало. А який найулюбленіший?



— Це вірш про мого сина та його батька – “Я народила сина…”. Я дуже люблю свого си-на і він є результатом кохання.



— А що для вас означає кохання?



— У коханні найголовнішим є вірність, взаємність і відданість людині. “Любов – то така сміливість, Що просто і не сказать…”



— Крім кохання, що ще є важливим для вас в житті?



— Любов. Любов до оточуючого та оточуючих. Робити все на славу Божу. Звертатися насамперед до Бога, адже він є нашою юністю, весною. Якщо ти любиш Бога, то любиш і людей. Бажання відновитися через духовне, інакше людина деградує.



— Ваша творчість легка та про-зора. А чия творчість з українських поетів ближча вам?



— Лесі Українки, Ліни Костенко, Василя Густі та інших. Близька для мене філософія Григорія Сковороди. Але найближчою все ж таки є Леся Українка. Я на її творчості виросла: мама в дитинстві мені її часто читала.



Вікторія Попович, "Едельвейс Закарпаття"