Про те, що смерть В.Сливки не була самогубством, спецслужби і правоохоронці знали уже наступного дн
і не знала що робити далі із помираючим . Тому вона вирішила порадитися із надійним другом і працівником спецслужби.
Z. у телефонному режимі порадив Наталії, що важливо, щоб поранений був… трупом. І, що найголовніше, щоб труп був зміщений в інше місце, тобто, щоб був не на тому місці, де йому було завдано смертельного удару…
Після цього пані Сливка подзвонила сестрі і та приїхала разом із чоловіком-анестезіологом. Лише тоді всі разом почали робити все, щоб імітувати самогубство Сливки, наносячи на тілі пораненого порізи на кінцівках. При цьому перший ніж, встромлений у серце, так і залишився у грудях покійного. Інші, імітаційні порізи наносилися вже іншими ножами. Зроблено було так, що відбитків пальців не залишилося на жодному ножі. (Чому слідчі не знайшли на жодному ножі відбитків пальців "самогубця" Сливки).
Слідчі не знайшли навіть слідів крові. Лише після комплексу проведеної імітації самогубства було викликано швидку.
Коли ж уже фактично труп Сливки каретою швидкої було відправлено в лікарню нібито для операції, відомий закарпатський хірург заявив, що тіло вже покрито трупними плямами, а він трупи не оперує…
До речі, щоб не дати ходу цій справі, міліція за згоду мовчати в той час взяла сто тисяч доларів.
Цю версію X. підтвердив і офіцер СБУ Y.
Говорилося тоді і про інший епізод. Після похоронів Сливки в Ужгород приїжджав тодішній Посол США в Україні, який хотів особисто зустрітися із п. Сливкою, щоб посприяти в об’єктивному розслідуванні смерті чоловіка. Вже навіть була призначена дата і місце зустрічі. Однак, посол так і не дочекався побачення із Н. Сливкою і поїхав ні з чим…
Для багатьох ужгородців, які знали деякі подробиці сімейного життя ректора Сливки , версія про вбивство вже тоді була основною Сьогодні ж ця, версія, озвучена три роки тому на Загорській, у порівняно вузькому колі, знаходить своє підтвердження в залі Апеляційного суду Івано-Франківської області. Адже вигадана версія про самогубство за матеріалами досудового і судового слідства не лише не підтверджується, але й спростовується. Як би це не хотілося слідчим і прокуратурі.
Очевидно, пані Сливка бездоганно виконала всі поради офіцера СБУ п. Z. Бо слідство так і не змогло встановити місця, часу і навіть точної дати смерті ректора. Положення трупа слідчий не бачив, воно лишилось для нього невідомим, оскільки на час огляду потерпілий, нібито, каретою швидкої допомоги був відвезений у лікарню. Слідству до цього часу так і не відомо, в якому стані в лікарню був доставлений поранений.
Не існує жодної медичної документації, яка б свідчила, що Сливка В.Ю. був доставленийв лікарню живим і йому надавалась медична допомога.
Слідство так і не визначилося, коли настала смерть Сливки – 23 чи 24 травня. В різних версіях – різна дата.
Експертиза також цього не зробила, делікатно вказавши, що могло бути і так, і так. Експерти дали лише вірогідну відповідь, мовляв,: смерть могла наступити за 12 годин до розтину трупа, але час розтину трупа … не вказали.
Але в томі 1 є довідка №3307 від 03 червня 2004 року, якою, зокрема, Закарпатське обласне бюро судово-медичних експертиз повідомляє слідчого Данчу М.М., що судово-медичне дослідження трупа Сливки В.Ю. було проведене 24 травня 2004 року о 14 годині 30 хвилин.
Тобто, виходить, міліцейський інформатор К. не брехав: смерть Сливки настала не об 11-й ранку 24 травня, як свідчить його дружина, а, виходячи з матеріалів справи – в ніч на 24 травня 2004 року.
Нікому не відомо, що в будинку Сливки відбувалося ввечорі 23 травня і в ніч на 24 травня.
До сьогодні всіх вражає той факт, що у ванній кімнаті, де знаходився потерпілий, не знайдено крові. Всіх це вражає, окрім, звісно, слідчих , які виконують поставлене завдання.
Викликає подив, чому експерти Закарпатського бюро СМЕ взагалі приховали дані про зовнішню кровотечу. На відміну від львівських експертів, які , до речі, встановили іншу причину смерті.
До цього часу так і залишилося таємницею, як сліди крові потрапили на одяг; чому знайдені речі – майка, футболка, штани від піжами, не маючи порізів, мають численні плями svit