Сергій Слободянюк: "У моєму політичному раціоні немає місця для образ!"

[b][i]— Ви були представником старої влади. Соціалісти ж були до неї в опозиції, називаючи її бандитською та злочинною. Тепер Ваша організація підписала угоду про співпрацю з СПУ, і Ви сказали, що маєте намір увійти до цієї партії. Але чи комфортно Вам буде поміж Ваших колишніх супротивників?[/i][/b]



— Я не був у бандитській владі. Я був начальником управління туризму та курортів обласної державної адміністрації.Коли ми кажемо "бандитська влада", то ґрунтуємося на якихось діях якихось конкретних людей. Не треба змішувати нормальних порядних людей, яких було 99%, з тими, хто ухвалював якісь непопулярні чи незаконні рішення. То буде зайве.

Я та багато інших людей давали користь державі й були на дві голови вищі за деяких теперішніх керівників, яких понабирали за політичними принципами. Я як начальник управління туризму був представником саме народної влади, бо працював саме на людей, на закарпатців і протягом двох з половиною років підніс туризм на Закарпатті на гідний щабель. Тобто щодо мене та щодо керівників багатьох інших управлінь назва "бандитська влада" є абсолютно неприйнятна.

Що ж до питання "стара - нова влада", то для ветеранів війни в Афганістані важливою є система соціального захисту. Бо цих людей сильно не налякати п'ятьма мільйонами робочих місць чи нашим входженням до Європейського союзу. Це - люди, які втратили своє здоров'я через війни та інші конфлікти. І лікування, часто - дуже дороге, їм потрібне вже сьогодні. Бо якщо людині сьогодні не надати допомоги, то завтра їй вже нічого не треба буде. І робота нашого товариства - підтримувати родини загиблих, підтримувати інвалідів і просто тих наших побратимів, які мають якісь проблеми чи негаразди в житті.



[b][i]— Ви вже подали заяву про входження до СПУ?[/i][/b]



— Так, подав. Але, насправді, для мене то не принципово - бути членом Соціалістичної партії чи ні. Найголовніше - це те, чого людина досягає своїми діями -громадськими чи політичними.

1 липня 2005 року всеукраїнська конференція Української спілки ветеранів Афганістану проголосувала за те, щоб іти на співпрацю з Соціалістичною партією України на чолі з Морозом. Чому? Є дві головні причини. Перша - це соціальна складова, яка є в цій партії. Це питання соціальної справедливості, соціального захисту. Друга - це те, що саме Олександр Мороз та Соціалістична партія є тепер гарантами політичної реформи. А УСВА вбачає майбутнє України саме в реалізації політичної реформи. Крім цього, йдеться про ставлення до МАТО, до співпраці з Росією тощо. Соціалістична партія має з цих питань своє бачення, яке ми цілком поділяємо.

Я завжди був людиною команди, зокрема в нашій піраміді. Під час обговорення можу висловлювати свої погляди, але коли найвищий орган УСВА ухвалює рішення, то я цьому рішенню підкорююся й починаю його реалізувати. От саме так ми тепер реалізуємо угоду про партнерство між Соціалістичною партією й УСВА, зокрема в Закарпатській області - між обласним комітетом СПУ та територіальною організацією УСВА.

Йдеться про абсолютно добровільне входження до Соціалістичної партії всіх бажаючих ветеранів Афганістану та учасників бойових дій в інших країнах. Абсолютно добровільне. Маємо в УСВА членів різних партій. Але УСВА - то не заполітизована організація. Партійним життям охоплено не більш як 10% наших членів. Хоч політичним та громадським життям - може, навіть 90%. Тому ми співпрацюватимемо з соціалістами, йтимемо з ними на вибори. І ті з нас, хто бажатиме ввійти до партії, ввійдуть до неї.

Вибори минули, і то вже історія. Для когось - добра, для когось - погана. Наразі набирають сили нові реалії, і для УСВА ці реалії - то політична реформа. От і все!



[b][i]— 2000 року соціалісти - члени УСВА брали участь у спробі звільнити Вас з посади голови обласної організації Спілки. Чи не лишилися у Вас старі образи на них?[/i][/b]



— Я - насамперед політик. Тому в моєму політичному раціоні немає місця для образ. Наша співпраця з соціалістами ґрунтується не на особистостях, а на угоді між трьома великими організаціями - Соціалістичною партією, Українською партією справедливості "СВІЧА" та УСВА. І я переконаний, що і мені, і соціалістам цілком байдуже, з ким особисто співпрацювати.

До речі, ядром тієї групи, яка тепер займається розколом організації, є двоє людей від Ратушняка - Куцкір і Сосновський. Вони були в Афганістані, але ніколи не були членами УСВА. 2000 року саме вони силоміць захопили офіс закарпатської організації. І коли ми, нарешті, в законний спосіб звільнили від них наше приміщення, то побачили там мішки з кавою Rata аж по стелю і пляшки з "Арсі-колою", якими була цілком забита одна з кімнат. Що сказати? Коментарі зайві!



[b][i]— Чи прагнете партійної кар'єри в СПУ? Чи претендуєте на керівні посади в обласному осередку цієї партії?[/i][/b]



— Своєї партійної кар'єри в СПУ я не бачу. В 1996-98-му роках я, будучи народним депутатом України, належав до соціалістичної фракції у Верховній раді. І вже тоді я показав, що не збираюся робити в СПУ партійної кар'єри.



[b][i]— До нової влади та до урядових партій тепер увійшло чимало функціонерів старої влади. На Закарпатті так вчинили Микола Андрусь, Іштван Гайдош, Ернест Нусер тощо. Бачите себе в цьому перелікові?[/i][/b]



— Тієї ночі, коли Янукович програв вибори, я як моральна і чесна людина прийшов на роботу і ще за старого губернатора написав заяву й звільнився. Для мене робота в туризмі - то був спосіб самореалізації. Мене ніколи не цікавила влада заради самої влади. Але коли вибори минули, треба дивитися вперед, а не назад.



[b][i]— Коли Ви після першого туру виборів очолили обласний штаб Януковича, багато говорилося про те, що попереднє керівництво занадто м'яко провадило кампанію, і тому замість "м'якого" Мегеша поставили "жорсткого" Слободянюка. Це правда?[/i][/b]



— Адміністративний ресурс, застосований в першому турі, спотворив всю виборчу кампанію. І я був конкретно проти наїздів податкової на підприємців, проти тиску на лікарів та вчителів. Я, в другому турі, провадив кампанію інакше! Але мені вже мало що вдавалося зробити. Хоч результатом моєї роботи було те, що Янукович в другому турі здобув більше голосів, ніж у першому.



[b][i]— Але ж у третьому - менше, ніж у другому.[/i][/b]



— В третьому - менше. Але в третьому турі я вже участі не брав. Бо, чесно кажучи, мені вже все було зрозуміло.



[b][i]— Нещодавно в Ужгороді відбулися збори, які назвали себе позачерговою конференцією закарпатської організації УСВА. Конференція висловила Вам недовіру та обрала на Ваше місце Євгена Ластівку. Тим часом і закарпатське правління, і центральне керівництво УСВА заперечує законність цієї конференції. Де правда?[/i][/b]



— Хочу категорично заявити, що конфлікту між ветеранами війни в Афганістані нині в Закарпатській області немає. Є конфлікт між закарпатською організацією УСВА та деякими урядниками обласної державної адміністрації. В чім проблема? По-перше, наш уряд нині складається з ліберальних політиків. І це передбачає скажену капіталізацію соціально-економічного розвитку країни та відсутність взагалі будь-яких пільг, зокрема -пільг для ветеранів. Тобто це стандартна класична схема, яка функціонує на Заході. І саме тому перші кроки нового уряду були такі: ліквідація державного комітету в справах ветеранів, спроба забрати від нас санаторій ім. Семашка в Сімеїзі та санаторій "Лісова галявина" біля Києва тощо. Були спроби ініціювати ліквідацію житлово-комунальних та низки інших пільг. Але річ є в тім, що всі розмови про адресні компенсації необгрунтовані. Може, в Америці чи у Франції пільги справді нікому не потрібні, бо там є величезне фінансове забезпечення. А в нас фінансового забезпечення просто немає.

Це, так би мовити, стратегічна складова конфлікту. Друга складова - майбутні парламентські та місцеві вибори. Зрозуміло, що будь-яка партія хоче виграти вибори. А для цього треба мати електорат, який би її підтримував - реально чи принаймні віртуально. Тобто можна спертися на віртуальну підтримку виборців, а насправді - вдатися до адміністративного ресурсу, до брудних виборчих технологій. А потім -виправдати такою віртуальною підтримкою ті відсотки, які партія здобуде на виборах. Адже якщо деякі закарпатські політологи приписують правлячій партії чи то 34% чи то 37%, а реальна підтримка цієї партії - на рівні 10 %, то неважко здогадатися, як вони хочуть домогтися цих 34%. Адже вони недарма їх декларують!

Крім того, відбувається спротив посиленню Соціалістичної партії на Закарпатті. До цієї партії вже ввійшло приблизно двісті ветеранів Афганістану та наших симпатиків. Завдяки цьому позиції соціалістів в області мають відчутно посилитися. І зрозуміло, що це не вітають в Білому домі.

Всі хитання в обласній організації УСВА почалися за ініціативою Михайла Поповича. В дечому йому допомагав Сергій Ратушняк. І, звичайно, це не могло відбутися без відмашки Віктора Балоги. Щонайменше, без його умовної згоди.



[b][i]— То про які саме хитання йдеться?[/i][/b]



— Йдеться про спробу розколоти нашу організацію руками самих афганців. Цю так звану позачергову конференцію зорганізувала "Батьківщина" в піку законним зборам правління закарпатської організації УСВА, що відбулися того самого дня за участі представників центрального керівництва спілки. Але, з огляду на статут УСВА, "конференція" була зборами альтернативної громадської організації, яка, не маючи на це права, використовує в своїй назві абревіатуру "УСВА".



[b][i]— Чи подаватимете до суду з цього приводу?[/i][/b]



— Аж ніяк! Ми проти цих хлопців нічого не маємо. Кожен в житті може зробити неправильний крок, і кожен має право на прощення, на реабілітацію з боку своїх товаришів.



[b][i]— Вийде так, що на Закарпатті існуватиме дві організації з абревіатурою "УСВА"?[/i][/b]



— Ні. Ми надали обласному управлінню юстиції всі необхідні документи, тому це питання наразі вже навіть не стоїть.



[b][i]— Аж ніяк не всі ветерани війни в Афганістані є членами УСВА.[/i][/b]



— Звичайно!



[b][i]— За якими критеріями берете людей у спілку?[/i][/b]



— Кожен стає членом УСВА добровільно. Наразі з-поміж усіх учасників війни в Афганістані нашими фіксованими членами є приблизно 45%.



[b][i]— Виходячи з цього, як ставитеся до можливої появи альтернативних організацій?[/i][/b]



— Практика засвідчила, що без УСВА такі організації є нездатними до життя і, здебільшого, протягом року чи навіть півроку розвалюються.



[b][i]— Взагалі, такі альтернативні організації вже створюватися?[/i][/b]



— На Закарпатті - ні. Загалом в Україні - так. І нічого в них не вийшло. Це майже завжди були політичні проекти якогось місцевого олігарха, який ішов на місцеві вибори.



[b][i]— Кажете про те, що "Батьківщина" є організаторкою розколу в УСВА на Закарпатті. Чому так гадаєте?[/i][/b]



— Таємниця виплила на поверхню тоді, коли обласний керівник "Батьківщини" Мартин провів спільну з Ластівкою прес-конференцію. Не знаю, нащо він туди пішов. Він же просто злегалізував свою причетність до цього розколу! Та й на "позачерговій конференції" він теж був присутній.



[b][i]— На цій прес-конференції Михайло Мартин різко про Вас висловився, зокрема сказавши, що Ваш рівень розвитку не відповідає навіть ранній стадії розвитку приматів. Як реагуватимете на ці висловлювання?[/i][/b]



— Виходячи з єства і Мартина, і його заступника Поповича, дивуватися тут нема чому. Тому я не хочу цього коментувати. А Мартинові я взагалі не хочу давати оцінок, бо їх просто нема кому давати.



[b][i]— Чи судитиметеся за образу?[/i][/b]



— Безперечно, ні! Нема проти кого! Судитися з цими примітивними людьми - то нижче від нашої гідності. Хочу запитати Мартина й Поповича: що вони зробили для Закарпаття? Для Ужгорода, для Волівця чи для якогось села? Що вони зробили протягом цілого свого життя? От нехай вони мені про це скажуть! Голослівні висловлювання таких людей просто смішні.



[b][i]— Маєте тривалий конфлікт з Сергієм Ратушняком. На якій стадії тепер цей конфлікт?[/i][/b]



— Ратушняк написав на мене понад п'ятдесят депутатських кляуз. Не запитів, а саме кляуз - до прокуратури, до міліції тощо. Від Генеральної прокуратури до останньої, мабуть, санепідемстанції. До того ж, протягом останніх півтора-двох років він подав на мене близько п'ятнадцяти позовів до суду. Отака стадія. Я тепер ходжу до силових органів і відписуюся на його запити, або ходжу до суду і заявляю там зустрічні позови. Отакі перипетії.



[b][i]— Піддаєте Ратушняка критиці за його особисті риси. Наголошуєте на тому, що він має дві судимості. Чому не казали про це тоді, коли були з ним в одній команді?[/i][/b]



— Люди бувають різні на різних етапах свого життя. Ратушняк кардинально змінився протягом того часу, коли йому довелося побути в бігах. Він втратив людське обличчя і будь-яку совість. І він лишився сам. Біля нього тепер немає жодного представника старої команди. Бо не можна сказати: я один добрий, а ви всі тут біля мене йолопи. Кожен має вранці прокинутися, подивитися на себе в дзеркало і спокійно йти до лікарні - лікуватися.



[b][i]— Ратушняк сказав, що дехто прийшов до нього голий і босий, а піднявшись - почав вважати себе за лідера. Він твердить, що це, зокрема, Ваша проблема.[/i][/b]



— Наша політична співпраця з Ратушняком почалася восени 1994-го року. Я вже був підприємцем. Я вже був депутатом міської ради. І коли я ставав підприємцем та депутатом, біля мене навіть близько не було Ратушняка. Наша співпраця почалася через те, що в нього постійно провалювалися сесії міської ради. В міській раді тоді було троє афганців: Олександр Марченко, Василь Коваль і Сергій Слободянюк. Ратушняк запросив нас до співпраці, а згодом запропонував мені стати секретарем міської ради. І тепер говорити про те, кого він зробив, а кого не зробив - це трохи необачно з його боку. Я гадаю, що ті люди, яких він найбільше ображає і звинувачує, ці, як він каже, контужені афганці - вони зробили з Ратушняка людину! А не навпаки!

Коли зреалізовано спільний політичний чи бізнесовий проект, то потім дуже важко говорити про те, хто туди скільки вклав - душі, здоров'я та інтелекту. Це - наша внутрішня справа. Але Ратушняк був фігурою номер один, він був нагорі піраміди - і зрозуміло, що всі люди гадали, що це все його, що це він! Але насправді ми зробили з Ратушняка Ратушняка! І це можна довести тим, що нині він навіть зі своїм мандатом депутата Верховної Ради має менший вплив, ніж деякі депутати міської чи обласної рад.



[b][i]— Вислови "ублюда" чи то "ублюданюк" раз-не-раз лунають з уст Ратушняка. З іншого боку, на сторінках "Репортера", що належить Вашій організації, традиційним є персонаж на ім'я Срата. Оця взаємна фразеологія - навіщо вона потрібна?[/i][/b]



— Знаєте, це була дуже велика дилема для нас. Бо нам нецікаво переступати через будь-які моральні принципи, поготів - за допомогою газети. Приблизно 2000-го року я та Цап давали прес-конференцію, коли з'явилася лише перша публікація, яка показувала нас в негативному світлі. І ми тоді сказали: Сергій Миколайович помилився, Сергій Миколайович мав на увазі не нас, це - прикра помилка, і взагалі це сказав не Ратушняк, а йому лише приписали ті слова. Але коли з'явилася десята така публікація, то мені особисто вже треба було на це реагувати. Адже я побачив, що людина перейшла через усі норми людських взаємин! Хоча він мені в житті зобов'язаний дуже багато чим!

Ми в дечому перейшли межу. Але не ми перші почали. Це - єдине виправдання, яке я можу назвати.



[b][i]— Як, на Вашу думку, розвиватиметься цей конфлікт?[/i][/b]



— Один з його елементів вже виявився. 2003 року мене намагалися вбити біля власного будинку, наслідком чого я дістав забій головного мозку, в мене було розірване все обличчя, проламана голова й щелепа.

Мені, взагалі, важко говорити про Ратушняка як про політика. Бо він надзвичайний популіст та демагог. Він не має програми. З Ратушняком в політичному контексті говорити нема про що. Коротше кажучи, він кон'юнктурник.



[b][i]— Яким взагалі бачите своє політичне майбутнє?[/i][/b]



— Маю зараз період роздумів. Ще не знаю, на який щабель балотуватимуся. Команда ще не вирішила, куди мені йти: балотуватися до обласної ради чи на міського голову. Можу лише сказати, що моє політичне майбутнє тісно пов'язане з містом Ужгородом.



[b][i]Олександер ТІМКОВ, газета «Паланок»[/i][/b]