Стрибок “Сніжного барса”
Гелікоптер кружляв над Чорногорським хребтом. За ілюмінатором — снігові гори. “Бачу людей!” — радісно вигукує бортрадист. Вертоліт повільно знижується і зависає над каньйоном. Там, внизу, ворушиться “цятка”. Бранці снігів, туристи, що заблукали, три дні чекали на порятунок. Дихне сніжна лавина — і люди згинуть без сліда. Командир оперативного взводу рятувальників наказує пілоту максимально наблизитись до потерпілих, викинути рятувальний десант.…
Це, на щастя, учбові навчання Закарпатського зведеного воєнізованого аварійно-рятувального загону постійної готовності. Проте скільки подібних трагедій траплялось із туристами в горах. Згадаймо тільки минулий рік (2000 р.) в італійських, австрійських, зрештою, в наших Карпатах, побіля Говерли. Ох, і напереживався народ!
— Наш загін, — говорить командир Володимир Доманицький, — з ініціативи Закарпатської облдержадміністрації створено в липні 2001 року. Діапазон діяльності його бійців досить обширний. У нас — кілька рятувальних служб. Приміром, два мобільні взводи дислокуються безпосередньо на небезпечних об’єктах — Мужіївському та Солотвинському родовищах. Якщо раптом аварія — рятувальники тут як тут.
Останнім часом до рятувальних робіт з боку держави, позаяк Закарпаття опинилось у зоні екологічного ризику, приділяється більше уваги. Приміром, взвод, де командиром Володимир Кубаній, — комплексний. Він проводить рятувальні роботи як в агресивному середовищі, так і під водою, на висоті. Майже всі водолази, наприклад, — найвищого класу. Та найунікальніший з них Омелян Курта — йому доводилось працювати під водою на глибині понад 100 метрів! Але взимку всі погляди — в бік взводу пошуку та порятунку туристів. Утім, тут зібралась солідна компанія. Альпіністи-висотники взводу — це не просто фахівці, а майстри спорту. Порятують як на скалах, так і на висотних будівлях. До речі, командир взводу Володимир Кубаній як альпініст особисто працював не тільки в Карпатах, але й на Кавказі, порятувавши десятки життів. А чемпіон із чемпіонів — мукачівець Євген Чижмар, якому підкорились сім “семитисячників” колишнього Союзу. Він удостоєний почесного звання “Сніжний барс”.
Отже, маючи в складі взводу таких фахівців, туристи почувають себе безпечніше. Нині на території Закарпаття налічується сім контрольно-рятувальних пунктів. Вони розташовані в селі Вишка (Великоберезнянщина), смт. Воловець, Міжгір’ї, с.Усть-Чорна (Тячівщина), м.Рахові, с.Лазещина — гірськолижних центрах області. У випадку трагедії в горах альпіністів завжди підстраховують бійці взводу з Ужгорода, Мукачево. Контрольно-рятувальні пункти забезпечені автотранспортом, пальним, надійним зв’язком, медикаментами та 10-денним харчовим пайком.
— Наш загін раніше підпорядковувався Калушському, — сказав “Р-ру” Володимир Доманицький. — А той, крім Закарпаття, обслуговував ще чотири області регіону. Тож утримувати в належному матеріально-технічному стані чималеньке господарство було непросто. Нині — інша справа. На розвиток нашої самостійної служби облдержадміністрацією виділено 170 тис.грн.. Роботу загону курує особисто заступник голови Закарпатської облдержадміністрації Василь Лінтур. Отже, відпочиваючі в горах нині почувають себе спокійно, — ми завжди поспішимо на допомогу. Проте краще, коли відпочиваючі дотримуються дисципліни. Дюла Кадар