З В Е Р Н Е Н Н Я до українського народу

Шановні співвітчизники!



Кожен з нас сьогодні переживає відчуття тривоги і сорому за події в Україні. Якщо існує крайній вимір політичного і суто людського цинізму, демагогії та відвертої брехні, то він безупинно демонструється у ці дні. На карту свідомо поставлено – і, до речі, у найбільш святкові дні – стабільність у державі; спокій і порозуміння в суспільстві.

Безпосередньо доклавши чимало зусиль для мирного розв`язання гострої кризи, недопущення розбрату і громадянської війни у 2004 році, я вважав за свій обов`язок та право неодноразово попереджати: країну невблаганно виштовхують за критичну межу, за якою гостре протистояння, силовий конфлікт та її розпад.

На превеликий жаль, ці застереження не були почуті.

Українські політики остаточно розперезалися. Поділили країну на ворогуючі табори, здискредитували інститути держави, підірвали будь-яку довіру до неї – як з боку її громадян, так і всього світу.

Кожне владне угруповання має тепер свої суди, свої озброєнні загони у вигляді відповідних правоохоронних підрозділів. І з їх застосуванням демонстративно утверджує свою правоту чи захищає себе.

Право і закони в Україні розтоптані вибірковим ставленням до них. На беззаконня однієї сторони, інша - відповідає таким же беззаконням. В державі утверджується не сила права, а право сили. Започатковано серію державних переворотів.

Країна та люди стали розмінними монетами у безсоромній боротьбі влади за владу. Усі політики демонстративно кинулися знову захищати Україну. Але, як видно, Україну треба захищати від них самих.

Якщо не зупинити це політичне і правове дикунство, то недалеко до того, що біда постукає у кожну нашу домівку, у кожну сім’ю. Треба дивитися правді у вічі – Україна на порозі широкомасштабного конфлікту, а то й громадянської війни.

Звертаюся до кожного з вас, шановні співвітчизники: не можна й далі залишатися байдужими до подій в країні, тішити себе ілюзіями чи сподіватися на перемогу „своїх”. Українські політики за жодних обставин не програють. Ми ж усі постраждаємо, постраждає Україна.

Особливо апелюю до інтелігенції – національної еліти України: можна й далі лише обурюватися тим, що відбувається, і стояти осторонь, залишатися чистими. А можна і треба вимагати від влади зупинитися і не затягувати остаточно країну в поле силового протистояння. Можна і треба вимагати повернути право виключно українському народу щодо оцінки дій влади через вибори.

Маємо ультимативно вимагати від Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів:

- вивести силовий компонент із будь-яких дій, припинити брязкання зброєю;

- негайно повернутися у правове поле, відмінити усі незаконні рішення, притягти до відповідальності усіх посадовців за перевищення повноважень та порушення законів;

- невідкладно прийняти необхідні правові рішення і провести позачергові вибори до Верховної Ради восени 2007 року.

Якщо в українських політиків є відповідальність та совість, то таку постановку питання вони зрозуміють і відповідним чином будуть діяти.

Без радикального оздоровлення суспільної атмосфери на основі справді чесних виборів, нинішні сумні реалії стануть нашою повсякденністю.

Україна, її народ заслуговують кращої влади і кращої долі.





Володимир Литвин,

Голова Верховної Ради України

у 2002-2006 роках

Володимир Литвин