Закарпатські Карпати під надійним контролем гірських рятувальників-надзвичайників

Поступово Закарпаття перетворюється на потужну туристично-рекреаційну зону. Цьому підтвердженням є статистичні дані. Нині в області нараховується близько 300 рекреаційних об’єктів, серед яких 137 турбаз та 124 готельних заклади. Загалом регіон може одночасно прийняти на відпочинок 16000 чоловік. Активно розвивається й сільський (зелений) туризм. Окрім дорослих, на канікулярний час милуватися нашими краєвидами приїздять і діти. Поспішають на відпочинок до краю й іноземні гості. Щоб така динаміка зростання кількості бажаючих відпочити в області зберігалася й надалі, перейматися лише рівнем сервісу замало. Головне, щоб ефективно працювала служба допомоги, адже не секрет, що туристи віддають перевагу тому відпочинку, де безпечніше, особливо це стосується любителів гірського екстріму. Саме в рамках системи безпеки туризму в лютому цього року був створений Закарпатський гірський пошуково-рятувальний загін Державної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби пошуку та рятування туристів МНС. До його складу входять 8 гірських пошуково-рятувальних пунктів, які дислокуються в місцях гірського відпочинку, починаючи з Великоберезнянського району та закінчуючи Рахівщиною: село Вишка (гірськолижна база «Красія»), Ужгород; селища Воловець, Міжгір’я, Усть-Чорна, місто Рахів, селище Лазещина (район Говерлянського масиву) та селище Ясеня. Всього безпекою в горах опікуються 62 рятувальники. Тобто територіально пошуково-рятувальні пункти розміщені так, аби під постійною опікою професіоналів перебував увесь закарпатський гірський масив. Наявний особовий склад спроможний повністю провести комплекс пошуково-рятувальних робіт. Щоправда, у разі потреби на підмогу закарпатським альпіністам можуть прийти колеги з Івано-Франківської та Львівської областей, де теж є аналогічні підрозділи.

– На даний момент перед нами стоять такі основні завдання, як пошук і рятування туристів у горах незалежно від пори року та надання методичної допомоги суб’єктам туристичної діяльності щодо запобігання надзвичайних ситуацій із туристами, – розповідає командир Закарпатського гірського пошуково-рятувального загону МНС Віктор Опаленик. – Щорічно наш край відвідують чимало любителів екстремального відпочинку. Відповідно туристи приїздять із різних місць. Є й такі, що вперше потрапляють у гірську місцевість. Це означає, що вони зовсім не підготовлені до перебування в горах. Саме такі й стають найчастіше нашими «клієнтами», бо з ними, зазвичай, у Карпатах і трапляються всілякі непередбачувані ситуації.

До речі, відповідно до Закону України «Про туризм», опікуватися безпекою туристів повинні місцеві органи влади та суб’єкти туристичної діяльності. Саме вони, займаючись нею, зобов’язані створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо. Окрім цього, мають забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання турпослуг із підвищеним ризиком, до яких саме і відноситься гірський відпочинок. Проте від небезпеки у горах ніхто не застрахований... Тож до справи беруться професіонали. Будь-яка справа без відповідного кадрового потенціалу й технічного оснащення приречена. Та досвідчені закарпатські рятувальники готують зміну власними силами, проводячи теоретичні навчання та практичні семінари.

– Наш загін створювався на базі пошуково-рятувального взводу, що входив до складу Закарпатського зведеного загону постійної готовності МНС. Його весь особовий склад відповідно перейшов працювати до нас, – розповідає Віктор Опаленик. А це фахівці, котрі мають за плечима десять і більше років стажу гірського рятувальника. Успадкували ми й частину оснащення. Наше екіпірування – дороговартісне і все ж, як на місцевому рівні, так і на державному, вишукуються можливості для придбання нового гірського оснащення. Щодо молодого поповнення, то при підборі кадрів особливу увагу звертаємо на стан здоров’я. Також майбутній гірський рятувальник має володіти кількома суміжними професіями, в тому числі й бути водієм. А далі на новобранців чекає двомісячний термін підготовки до рятувальної справи Наші фахівці вміють навчити іншого та здатні правильно спрацювати в непередбачуваній ситуації, адже нерідко за надзвичайною ситуацією в горах стоїть життя потерпілого, – наголошує Віктор Іванович.

Окрім пошуково-рятувальних робіт у Карпатах, закарпатські гірські рятувальники впродовж цілого року на відповідних практичних семінарах шліфують свою професійну майстерність. Нещодавно такий практичний тренінг пройшов на Ужгородщині, неподалік Невицького замку та на пожежній вежі, що на стадіоні «Авангард» в обласному центрі.

– Повністю від неприємних несподіванок у горах застрахуватися неможливо, проте до них слід бути підготовленими, тоді в туристів буде шанс на порятунок, особливо взимку, – розповідає заступник командира Закарпатського гірського пошуково-рятувального загону МНС із професійної підготовки Петро Митро. Якщо влітку заблукалі туристи можуть витримати 2-3 дні і без їжі, то холодної пори за власну безпечність у горах можна розплатитися життям і за півгодини-годину. Найчастіше заручниками гір, стають люди, які забувають повідомити про свої відлучення в гори найближчий пошуково-рятувальний пункт. Тоді як тут генерується оперативна інформація про зміни в погодних умовах та є відомості про штормові попередження синоптиків. Окрім того, з огляду на ступінь підготовки туриста та кількість сходжень, безкоштовно порадимо оптимальний із точки зору безпеки маршрут. Однак статистика свідчить: переважна більшість гірських „блукачів” не звертається до рятувальників, щоб зареєструвати своє сходження, – підсумовує Петро Зігмундович. Можливо, у гостей спрацьовує хибне уявлення про специфіку регіону. Так, наші Карпати не є дуже високими, але ж це не повинно притупляти почуття безпеки, адже і в нас стаються такі випадки, коли люди травмуються або ж навіть гинуть. Приміром, потраплять до ущелини, де відсутній будь-який зв’язок, тоді на допомогу нема звідки чекати, адже, де перебувають туристи, ніхто не знає. Звичайно ж, із часом ми отримаємо інформацію про заблукалих, але буде втрачене найцінніше – час, наголошує досвідчений рятувальник.

Додають роботи рятувальникам і так звані “дикі туристи”, котрі ніде не реєструючись, і, не повідомляючи про свої наміри, виходять на маршрути. В таких випадках проводити пошукові роботи надто важко, оскільки основна маса туристів – люди приїжджі, що майже не орієнтуються на місцевості та не можуть надати інформацію про їхнє місцезнаходження. Мали місце й випадки, коли в закарпатських горах проводилися пошукові роботи мандрівників із турбаз сусідніх Івано-Франківщини та Львівщини.

– Звісно, наші підрозділи завжди готові прийти на допомогу, – говорить Віктор Опаленик. І все ж таки, перед тим, як у пошуках гострих відчуттів вирушати на гірські схили, я радив би туристам зареєструватися в рятувальників МНС і дослухатися до наших порад, тоді відпочинок буде приємним і корисним, а не перетвориться в страшний період очікування допомоги...



Вікторія БОКІЙ, центр пропаганди Головного управління МНС у Закарпатській області