Закарпатський рудий Панько — дідик Мунька!

Немовби продовжує традиції Миколи Гоголя на місцевому груші закарпатський літератор і фольклорист Юрій Туряниця.Був умотивований і затверджений у часі й просторі новий літературний образ — старого Муньки - недавно виданою книжечкою з ємкими високохудожніми рядками в ній. Назва її — «Про Весну Красну і Великдень», а підзаголовок — «Легенди-бувальщини дідика Муньки». Вийшло видання щойно, у видавництві «Мистецька лінія».

Наче пісня, звучать рядки Юрія Туряниці з передмови «Ой дитятка наші милі»:

«Сказання наші, бувальщини, це в дідика Муньки для вас ми придбали і в рядочки поскладали. Читайте їх у радості, нашу землю, край наш рідний, людей добрих пізнавайте, добром життя зігрівайте. То Господь Бог милосердний створив небо й землю, світ видимий і невидимий. Ясні зорі, місяць, сонце й Весну красну. Зелені травки, квіти і дерева. Зайчика, лисичку й різних пташок. А й співучу Божу пташку — жайворонка із землі. А й лелеку-бузька — неслухняним чоловіком колись був».

До словесності гармонійно долучаються в книжці репродукції картин народного

художника України Володимира Микити.

У першій своїй оповідці «Господь Бог наш сотворив небо й землю і добру людину» дід Мунька в світлу українську одежу національного сприйняття вдягає Біблію і мало того — додає до неї багато свого. Бо ні на чому спинятися не варто, бо інакше «туманом» у житті будеш. Тут, у цьому непересічному творі, дізнаємося причини негараздів в Україні: свого часу темна нічка Нікса у простір зла дванадцять діток привела — Потвору, Ненажеру, Обмана, Злобу, Лінюха, Вбивцю та інших кримінальників. Вони поступово розмножилися і — «маємо те, що маємо»: купу пройдисвітів і ніякого світла в кінці тунелю всенародної агресії, що буяє від «верхів» до найнижчих «низів».

Перемогти їх можуть тільки світлі постаті. Чи не тому наступна оповідь називається «Про добротворство і добротворців»?

Юрій Туряниця устами дідика Муньки дуже просто їх визначає: «Добротворці — люди милі і рішучі, і кмітливі й справедливі, і духовно всі красиві. То ваш нянько, ваша мамка, то ваш дідик і ваша бабка».

Що цікаво, Мунька називає добротворців, котрі прийшли в нашу свідомість і з християнства, і з народного епосу, і з часів античності.

Злотворцям же виноситься непримиренний вердикт одним заголовком наступного оповідання — «Злотворці — то грішники нечестиві».

Перед усім цим нечемним світом, тонко показаним Юрієм Туряницею, світло і торжествуюче звучать оповідання на прості й вічні теми — «І бузьок колись чоловіком був», «Про божу пташку і Весну красну», «Про Весну красну і Великдень».

На жаль, наразі не стає менше на вітчизняних просторах чорних сил. Тому дідик Мунька разом з Ю.Туряницею в шерег загальновідомих історичних, епічних та легендарних постатей вводить нові. Приміром, Барсаїду. Ім'я це «від слова барс, назви дикої тварини. Це — недобра жінка, схожа своїми злодіяннями на великого хижака барса, леопарда чи пантеру. Вона — окаянная грішниця, злотворець. Заради наживи і примноження свого багатства і слави — нищить людей, красу і порядність на Землі».

Хочеться вірити, що такі панії нас не подолають.

Дідик Мунька, втім, у це вірить непохитно.

А ви?



Василь Зубач, м.Ужгород.