Закарпаття зі своїм "Києвом" та "Галичиною" — це Україна в мініатюрі

У результаті парламентських виборів розколотою виявилася не лише Україна в цілому, а й кожна область. Закарпаття — не виняток. Усі райони області продемонстрували досить відмінні електоральні симпатії. Далі ми проаналізуємо, як різні райони голосували на парламентських виборах, їхні симпатії при виборах до обласної ради були практично тотожні, хоча відсотки трохи різнилися від парламентських, але зовсім непринципово. Воно й природно: до Верховної і обласної Рад майже всі з нас голосували за одну й ту ж саму силу (за невеликими виключеннями).

Значно більш оригінальне ми голосували на виборах до районних, а тим більше до міських-сільських рад, бо отут вже особисті якості кандидатів були для нас набагато важливішими за їхню партійність.

Отож, на парламентських виборах "Наша Україна" перемогла лише в шести із тринадцяти районів: Великоберезнянському, Виноградівському, Іршавському, Міжгірському, Мукачівському та Рахівському, узявши там по 25-40%. Тобто якоїсь єдиної території чи смуги прибічники "наших" не становлять, розташовуються анклавами, черезсмужжям. Та й усередині районів симпатії окремих сіл досить відмінні. У соціальній психології це називають мозаїчною свідомістю, яка характеризує дуже нестійкий інтерес, постійні вагання.

Партія регіонів посіла перша місце у наших південніших, притисянських районах: на Тячівщині (29,58%), Хустщині (33%), Берегівщині (21,62%). Отже, вибір берегівчан на минулих президентських виборах не був випадковим. Симпатії тячівців до цієї ж сили ще можна пояснити орієнтацією тячівських шабашників на роботу в Росії. Вони вважають, що регіонали забезпечать найкращі стосунки з Росією, тому голосують за них. Щодо берегівців цей аргумент не спрацьовує. Тамтешнє населення заробляє переважно в Угорщині. Тут явно голосували за принципом "а й зато" - проти "Нашої України".

У чотирьох північних, гірських районах перемогла БЮТ: Воловецькому, Свалявському, Ужгородському, Перечинському. ЦІ райони традиційно були найпроблемнішими (крім Ужгородщини, яка,

навпаки, традиційно лідирувала, але завдяки своїй південній частині та тяжінню до обласного центру). Тому протестного електорату там не бракує.

Вражають різкі відмінності у настроях сусідніх і дуже схожих між собою районів. Скажімо, у більш глухій (в плані транспортних комунікацій) Міжгір-щині лідирує "Наша Україна", у сусідній, більш розвинутій Воловеччині - БЮТ. Найшвидше, це пояснюється якимись суто суб'єктивними причинами. Наприклад, уродженцем Міжгірщини є екс-банкір, а нині заступник міністра МНС С.Аржевітін, котрий пройшов до парламенту, провівши бурхливу кампанію на Закарпатті й, зокрема, на своїй малій батьківщині.

Знову ж таки суб'єктивним моментом пояснюємо різні вибори хустян. Городяни проголосували переважно за БЮТ (не останню роль у цьому зіграв приїзд до столиці Карпатської України 15 березня бютівців М.Томенка й В.Онопенка), мером обрали М.Джанду, котрий асоціюється з Українською Народною партією Ю.Костенка, а селяни віддали перевагу регіоналам.

Зрозуміло, що найбільше голосів "Нашій Україні" дали Мукачево й Мукачівщина, де найміцніші позиції команди В.Балоги. У селах результати більш провладні, у містах - трохи менше, але тенденція одна й та сама: на першому місці - "наші", на другому в районі - БЮТ (15,46%), а за ним - одразу же регіонали (14,41%), а в місті навпаки - регіонали значно випередили бютівців. Цікаво, що саме в Мукачеві "не-таки" (конкретно - об'єднані соціал-демократи) узяли чи не найбільший свій результат в області - 2,18%. Принаймні, вони гідно сходять із політичної сцени.

Парламентські симпатії ужгородців цілком співставні з такими ж у Києві. І там, і там БЮТ приблизно вдвічі обігнав "Нашу Україну. У столиці - трохи більше, у нас трохи менше. Регіонали набрали практично однаково - 11,76% там і 11,82% тут. Далі в обох столицях -блок Литвина й соціалісти. Таким чином, підтверджується колись кинуте В.Піпашем зауваження, що Закарпаття є Україною в мініатюрі - зі своїм Києвом (Ужгородом), своєю Галичиною (Рахівщиною), Кримом (Берегівщиною) тощо. Сподіваємося, що все-таки до того розколу, який вимальовується перед Україною всередині області, не дійде.



Сергій ФЕДАКА, "Післямова".