Не оминайте сажотрусів - вони приносять щастя!

Сажотрус - професія цілковито магічна, і вона нині може зникнути. Словами "природжений козак" здивувати важко, а ось "природжений сажотрус" - явище в Україні справді рідкісне. Лише на Закарпатті досі чистять труби навчені тому фахівці, як колись за царя Гороха.

У Мукачеві, де частину старих будинків опалюють дровами та вугіллям, чотири сажотруси чистять труби, щоби ніхто із мешканців не вчадів. Найстарший Берталон Берталонович - спадковий коминяр. Металева куля, мотузка, йорж та кувалда - таке приладдя справжнього сажотруса. Кувалда для особливо складних випадків - нею прочищають димарі, забиті щебінкою чи старими гніздами птахів. Сажотрус повинен мати неабияку фізичну силу й вишкіл - узимку лазити по дахах не так вже й просто. Проте саме взимку найбільше роботи.

Берталон Берталонович - сажотрус з діда-прадіда, від них і майстерність. Своє вміння передати нікому - зарплата в коминярів маленька, а на пенсію йдуть у шістдесят років. "Зараз у коминяри не хоче ніхто йти, каже Берталон Товт, ця спе-ціальність доходить до кінця". Закарпатський сажотрус від казкових німецьких чи австрійських мало чим відрізняється, вбраний у чорне, так само їздить суто на велосипеді, котрий час від часу крадуть, поки він працює на даху, - хіба що бракує ци-ліндра на голові. Натомість - тут завжди носили влітку чорного берета, а взимку - шапку. Чорна хустина на шиї - обв'язковий атрибут. "Чорнооксамитники" - так іронічно називають коминярів, бо одяг, що його притрушено сажею, таки справді нагадує оксамит.

Професія сажотруса й досі оповита ореолом романтики. Випадково зустріти на вулиці сажотруса гарна прикмета. Треба задумати бажання і схопитися за гудзика - воно обов'язково здійсниться. При цьому сажотрус повинен повертатися з роботи з вимазаним сажею обличчям і одягом. Коминяр із чистим обличчям ніякої магічної цінності не несе. Зустрів-ши сажотруса, проте, не лише загадують бажання, а намагаються ще й відірвати гудзика від куртки самого коминяра. Берталон Берталонович гудзики на курточці пришиває міцно - віддерти неможливо, мовляв, не настачиш, - хіба що, як хтось із знайомих попросить - дає. Утім, як і колишні сажотруси, щастя для інших не шкодує. Навколо сажотрусів живе, до речі, ще одна легґенда. Мовляв, ті в трубах та в старих закинутих коминах тільки те й роблять, що знаходять скарби... Валентина Доброта, Микола Смолянкин