Салюти пам'яті і слави
Розвиваючи переможний наступний рік корінного перелому, радянські війська громили ворога на далеких підступах до Донбасу, одержали перемогу над ворогом під Воронежем, у районі Великих Лук і Ладоги, на Північному Кавказі. З цієї нагоди Ставка поздоровила відразу вісім фронтів. 3-го лютого були остаточно ліквідовані залишки оточених ворожих формувань у Сталінграді. Верховний Головнокомандуючий спеціальним наказом оголосив усім бійцям, командирам і політпрацівникам подяку за досягнутий успіх. Наступного дня вона була опублікована в пресі як наказ Верховного. 23 липня 1943 р. з нагоди переможних дій наших військ, які зупинили наступ ворога в районі "Вогненної дуги", був виданий новий наказ. В його заключних рядках віддавалась шана пам'яті тим, хто в ім'я перемоги віддав життя. В останніх рядках зазначалось: "Вічна пам'ять героям, полеглим у боротьбі за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Смерть німецьким загарбникам!" Заключна частина, крім трьох останніх слів, залишилася незмінною до останнього дня Великої Вітчизняної війни.
5 серпня, в день визволення міст Орла і Бєлгорода, як розповідає у своїй книзі "Генеральний штаб в роки війни" С.М.Штеменко, Верховний Головнокомандуючий в розмові з генаралами Ставки згадав, як ще в древні часи на честь перемог у боях з ворогом "гуділи всі дзвони". В нових умовах вирішили давати в честь військ, що відзначилися, артилерійські салюти.
Задум вимагав конкретного втілення. Переглянули в бібліотеках Москви відповідну літературу, починаючи з часів Петра I. Для проведення першого салюта підібрали 24 гірські гармати і 100 зеніток, знайшли холості заряди до них, визначили місця розташування гармат, дбаючи, щоб салют було чути в усіх кінцях столиці.
І ось диктор Всесоюзного радіо тричі оголосив, що "сьогодні, 5 серпня, о 24 годині столиця Батьківщини Москва салютуватиме нашим доблесним військам, які звільнили Орел і Бєлгород, двадцятьма артилерійськими залпами із 120 гармат". Газета "Известия" 6 серпня писала: "Москва запам'ятає цю ніч. Люди на дахах. Люди вийшли у двори. Люди вийшли на вулиці. І люди Москви аплодують, лунає "ура!" Це була музика перемоги", - писав К.Федін.
Так стартувала чудова традиція - перемоги радянських військ на фронті боротьби з ворогом відзначати в столиці Батьківщини артилерійськими салютами, супроводжуючи їх незвичним для ще нещодавно затемненої Москви яскравим фейерверком. Біля гармат були встановлені мікрофони, і салюти чула вся країна, весь світ.
Після визволення Харкова Генеральний штаб розробив, а Верховний Головнокомандуючий затвердив три категорії салютів. Третя категорія - 12 залпів із 124 гармат. Друга - 20 залпів із 224 гармат. І, накінець, салют першої категорії - 24 залпи із 324 гармат. Салюти першої категорії лунали з нагоди визволення столиць союзних республік, при взятті столиць інших держав, на честь особливо важливих подій, наприклад, при виході наших військ на Державний кордон СРСР, на честь зустрічі Червоної Армії з військами союзників на Ельбі. Всього в роки Великої Вітчизняної війни пролунало 23 такі салюти.
Найбільшої кількості салютів удостоїлись 1-й Український фронт - 68, 1-й Білоруський -46, 2-й Український - 45. Як правило, салюти давались на честь якогось одного фронту, але були і винятки, коли фронти в ході операції взаємодіяли між собою чи Військово-Морським флотом.
Всі накази Верховного Головнокомандуючого безпосередньо перед салютом читав своїм оригінальним, урочисто-неповторним голосом диктор Всесоюзного радіо Юрій Левітан. Їх з нетерпінням чекала вся країна, а московські дітлахи, коли бачили його на вулиці, радісно гукали: "Дядя Салютан, давай салют!".
І з кожним днем салютів лунало все більше. Бувало, що в один вечір їх гриміло декілька. А 27 липня 1944, 19 і 22 січня 1945 року столиця салютувала по п'ять разів в один вечір.
Незабутній, особливий салют гримів у московському небі в День Перемоги. Більше тисячі прожекторів створили над столицею різнокольоровий намет, а в їх променях плавали червоні полотнища, підняті в небо аеростатами. А тридцять залпів із тисячі гармат струсонули повітря і землю. Це був 345-й переможний салют Великої Вітчизняної війни.
У ході війни з імперіалістичною Японією пролунало два салюти - 23 серпня, з нагоди перемоги над Квантунською армією, 3 вересня 1945 року - у зв'язку з підписанням акту про беззастережну капітуляцію Японії.
З тих незабутніх часів салюти міцно ввійшли в святковий ритуал не лише столиці, а й міст-героїв, в яких воздається данина уваги і шани творцям неминучої слави рідної землі, новим поколінням борців за честь і славу рідної Вітчизни. Іван Філь, ветеран війни і праці