В "коктейлі Ющенка" – закарпатська "маслина". Частина 2.
Зацікавившись цим фактом, Центр журналістських досліджень м. Ужгорода вирішив перевірити діяльність проф. Корпана на Закарпатті.
З'ясувалося, що з 01 вересня 1994 року і по 31 грудня 1997 року пан Микола Корпан "де-юре" працював в Ужгородському національному (тоді – ще державному) університеті, де мав викладати курс "Онкологія" для студентів медичного факультету УжНУ. Але фактично цей курс читали інші викладачі університету, хоча, за словами працівників ректорату УжНУ і деканату медичного факультету, у відомостях на зарплату значилося прізвище пана М. Корпана, і зарплату нібито він одержав.
Водночас, пан М. Корпан протягом цього періоду займався не читанням лекцій, а дослідженнями нових методів лікування раку за допомогою кріогенних технологій. Досліди з цієї проблематики проводилися на базі кріогенної лабораторії, яка належить ФІЗИЧНОМУ (а не медичному!) факультету УжНУ. Дозвіл на експериментальні роботи з кріогенної хірургії в цій лабораторії давав, за словами співробітників ректорату УжНУ, особисто покійний ректор університету п. Володимир Сливка, дружина якого, медик за фахом, мала тісні ділові та дружні стосунки з п. М. Корпаном. Пан Корпан, зокрема, нібито постачав пані Наталі Сливці медикаменти та медичне устаткування для кількох приватних медичних структур ("Асклепій" та "Анна"), засновницею та власницею яких є сама п. Н. Сливка та її сестра п. Цмур з чоловіком (також – лікарі).
Як кажуть співробітники УжНУ, досліди у кріогенній лабораторії також проводив не сам професор Корпан, а наукові працівники нашого університету, зокрема – проф. І. Ковальчук. Саме професор І.Ковальчук був тоді завідуючим кафедрою госпітальної хірурги медфаку УжНУ, він же підписав і протокол засідання кафедри, на якому було обговорено наукову і методичну діяльність М. Корпана. На підставі цього протоколу наукова рада медичного факультету, а відтак – наукова рада УжНУ присвоїла пану М. Корпану звання професора, а відповідні протоколи про рішення наукових рад факультету та УжНУ підписали декан факультету В. Бора та ректор УжНУ В. Сливка. Присвоєння пану Корпану звання професора відбулося у 1997 році.
Саме цього року професор Корпан з'являється на австрійській та європейській арені уже в ролі непросто лікаря клініки "Рудольфіннергауз", а у ролі провідного фахівця у галузі КРІОГЕННОЇ ХІРУРГІЇ. Ось, що з цього приводу говорить сайт Інтернету "лл^. тебаззізі. ги" (09,10.2004 р.):
"Нєсмотря на законченное медицинсков образование, кандидатскую и докторскую степени, автору научных работ Николаю Корпану пришлось, тем не менее, подтверждать свои учебные и научные дипломы, чтобы ПОЛУЧИТЬ ПРАВО НА РАБОТУ практикующим хирургом".
З цього виходить, що протягом періоду з 1990 року (час виїзду М. Корпана з України до Австрії) до 1997 року пан Корпан ледве-ледве закріпився у медичному світі Австрії в ролі всього лише звичайного практикуючого хірурга, тобто – на цілком рядовій посаді.
Але у 1 997 році, тобто саме тоді, коли він одержує звання професора УжНУ, до нього РАПТОВО приходить ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКЕ ВИЗНАННЯ! Цитуємо сайт Інтернету:
"Через несколько лет профессор Корпан УЧРЕЖДАЕТв Вене МЕЖДУНАРОДНЬІЙ ИНСТИТУТ КРИОХИРУРГИИ.
А в 1997 году вместе со своими коллегами из разных стран Европы ОСНОВЬІВАЕТ ЕВРОПЕЙСКОЕ ОБЩЕСТВО КРИОХИРУРГИИ и на его учредительном конгрессе избирается вице-президентом. Позже становится ВИЦЕ-ПРЕЗИДЕНТОМ МЕЖДУНАРОДНОГО ОБЩЕСТВА КРИОХИРУРГОВ...
... Его НАУЧНЬІЕ СТАТЬИ были опубликованы в самых известных медицинских изданиях. Так, на страницах ведущего журнала по хирургии <"АNNАLS ОF SURGARY"> профессор Корпан БЬІЛ ПЕРВЬІМ СО СВОИМИ ИССЛЕДОВАНИЯМИ В ОБПАСТИ КРИОХИРУРГИИ".
* * *
Отже, напрошується висновок: у 1997 році у кар'єрі пана Миколи Корпана відбувається цілком НЕСПОДІВАНИЙ і НІЧИМ НЕ ОБГРУНТОВАНИЙ ривок. І цей кар'єрний зліт стався саме у галузі КРІОГЕННОЇ ХІРУРГІЇ, де доктор Корпан несподівано став майже одним з ПЕРШИХ КРІОХІРУРГіВ в Європі.
За часом це дивне наукове і кар'єрне піднесення доктора Корпана повністю співпадає з фактом незрозумілого присвоєння цьому медику титулу "професора" Ужгородського Національного університету. Адже, хоча його звіт і був затверджений науковими радами кафедри госпітальної хірургії, медичного факультету та університету, сам доктор Корпан, як уже говорилося, "де-факто" в УжНУ не працював і ЖОДНОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ НЕ ПРОВОДИВ.
Співробітники УжНУ (зокрема, ректорату, фізичного факультету і кріогенної лабораторії цього факультету) стверджують, що ВСІ ДОСЛІДИ З КРІОГЕННОЇ ХІРУРГІЇ проводив не Корпан, а професор УжНУ, зав. кафедрою госпітальної хірургії І. Ковальчук. Самого Корпана в цій лабораторії майже ніколи не бачили.
Університетські працівники стверджують також, що ВСІ НАУКОВІ ПРАЦІ з проблем КРІОГЕННОЇ ХІРУРГІЇ були написані також професором І. Ковальчуком, а за кордоном ці ж самі праці з'явилися вже за підписом доктора М. Корпана.
Наші науковці говорять, що це могло статися як без відома самого професора Ковальчука, так і за його згодою, оскільки в Україні у 90-х роках майже неможливо було реалізувати ці наукові розробки. Тим паче, що за них у нас неможливо одержати таку фінансову винагороду, як це реально можливо у будь-якій європейській країні, в Австрії тим паче.
Отже, не виключено, що існувала певна домовленість між нашими науковцями і доктором Корпаном, яка передбачала наступну схему: наші професори розробляють в нашій лабораторії, на устаткуванні нашого університету унікальні методики кріогенної хірургії (зокрема, способи лікування РАКОВИХ захворювань), а доктор Корпан РЕАЛІЗУЄ ЦІ МЕТОДИКИ за кордоном, де вони можуть принести (і принесли!) багатомільйонні прибутки.
Лише така схема і може пояснити той факт, що НІКОМУ НЕ ВІДОМИЙ ні в Австрії, ні у Європі рядовий "практикуючий хірург" РАПТОМ стає засновником Європейського товариства кріохірургів та віце-презицентом цієї організації, а трошки пізніше – віце-президентом Міжнародного товариства кріохірурпї. Такі заходи передбачають наявність ВЕЛИКИХ КОШТІВ, які РАПТОВО З'ЯВИЛИСЯ у простого лікаря Корпана. Якщо припустити, що саме доктор Корпан, починаючи з 1997 року, реалізував у Європі (під своїм ім'ям) унікальні розробки УЖГОРОДСЬКИХ НАУКОВЦІВ, ЗРОБЛЕНІ В УЖГОРОДСЬКІЙ ЛАБОРАТОРІЇ, то дуже легко пояснити джерело походження цих "несподіваних" коштів.
Певним підтвердженням цього припущення є той факт, що з наукової бібліотеки УжНУ ЗНИКЛИ наукові праці професора І. Ковальчука. Коли і куди поділися ці роботи, ніхто з працівників університету і бібліотеки не знає. Але без друкованих праць професора І. Ковальчука стає майже неможливим порівняти їхній текст з публікаціями доктора КорКорпана за кордоном і з'ясувати, чи не були паном Корпаном ПРИВЛАСНЕНІ наукові розробки професора Ковальчука?
Звісно, цей факт, а також несподіване піднесення авторитету пана М. Корпана у медичних сферах Європи, в поєднанні з раптовим і чималим збагаченням, міг викликати серйозне невдоволення його ужгородських партнерів. А це могло викликати конфлікт між австрійсько-українським професором та його ужгородськими партнерами. Так чи інакше, але подальші події в УжНУ носять досить загадковий характер.
Сам професор І. Ковальчук несподівано помер після того, як їздив на зустріч з невідомою особою (чи особами?) в санаторій "Карпати". Водій покійного професора, який відвозив його до санаторію, розповідає, що професору раптом стало погано одразу ж після того, як він вийшов із зустрічі. А через декілька хвилин І. Ковальчук помер нібито від серцевого нападу. Але, за словами людей, які добре знали професора, він НІКОЛИ в житті не хворів на серце і навіть не скаржився. Потім раптово помирає декан медичного факультету В. Бора. А ректор УжНУ В. Сливка абсолютно неадекватно покінчив життя самогубством. Жодного пояснення такого вчинку професора В. Сливки донині немає.
Отже, НІКОГО З ЛЮДЕЙ, які могли б підтвердити чи заперечити факт використання паном Корпаном ЧУЖОЇ наукової праці, зараз УЖЕ ПРОСТО НЕМАЄ В ЖИВИХ.
Згідно отриманним данним, можливо припустити, що паном Корпаном за кордоном було незаконно присвоєно авторське право на унікальні наукові розробки, зроблені науковцями Ужгородського університету, в лабораторії та на устаткуванні, які належать також Ужгородському державному, а нині – Національному, університету. Цілком ймовірно, що паном Корпаном привласнено і незаконно реалізовано за кордоном ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ України, зокрема Ужгородського Національного університету. Якщо це так, то ті значні кошти, які заробив пан Корпан на "своїх" методиках кріогенної хірургії, по праву мають належати не йому, а Ужгородському Національному університету та спадкоємцям покійного професора І. Ковальчука.
На жаль, всі ці дані одержані від людей, які побажали залишитися невідомими, оскільки побоюються за своє життя, роботу і т.д. Також ми не мали можливості одержати дані з наукової бібліотеки, тим паче, не змогли здійснити кваліфіковану експертизу наукових праць покійного проф. І. Ковальчука та проф. М. Корпана.
На фото: президент клініки "Рудольфінергауз" Міхаель Цимпфер
[foto]2004/10/15/186_16.jpg[/foto]