“Вони всі будуть на параші!”
Наразі невідомо, кого мав на увазі наш шалений нардеп, — чи то депутатів міської ради, а, можливо, і фракцію ВР блоку В.Ющенка «Наша Україна», чи то свій власний електорат, від якого він так блискавично втік у 2002 році, але за результатами сесії кореспонденту “Р-ра” було зрозуміло, що пану Ратушняку не вдалося сховати власні оборудки навколо свого маєтку під назвою “555” від пильного ока прокуратури міста Ужгорода.
Всього на розгляд позачергової сесії Ужгородської міської ради було внесено 5 протестів прокурора м.Ужгород про незаконні розпорядження майном військового містечка №31, які, не мало, не багато, чіпали кілька гектарів землі та близько десяти нежитлових приміщень, що при їх реальній вартості в сотні тисяч доларів USA були віддані “доброчинному“ покупцеві за 7 тисяч доларів. Насторожило прокурора міста й те, що під час заволодіння цим майном і землею цей покупець — Сергій Ратушняк — був одночасно і міським головою Ужгорода, себто продавцем цього майна.
На сесію міськради завітала «численна» делегація обслуговуючого персоналу Рати вкупі з двома редакторами підвідомчих йому газет П.Гойсом та І.Гаврилівим, а також помічником В.Бобковим та іншими молодиками певної зовнішності. І сам пан Ратушняк, і його оточення з’явилися в міськвиконкомі другий раз за 2 роки. Перший — це було відстоювання власної свердловини у Радванці, вдруге — «555». Характерно, що по питанням, які турбують ужгородців, п.Ратушняк не був у міській раді жодного разу.
…Після оголошення порядку денного сесії народний депутат Ратушняк захопив трибуну і почав запальну промову на захист власних інтересів. Промова-монолог, основною тезою якої були корисність, доцільність, законність та переваги для ужгородської громади володіння майном військового містечка саме ним — Ратушняком — і ніким іншим, містила безліч особистих образ і погроз на адресу прокурора м.Ужгород, міського голови та депутатського корпусу. Жодним словом паном Ратушняком не було згадано про те, як він перевищував службові повноваження та користувався своєю посадою мера для власного збагачення. При таких розкладах можна було на посаді міського голови за свою “непосильну” працю відмовитися навіть від зарплати у 300 гривень!
Депутати міськради не піддалися психологічному тиску, який перемежовувався з відвертим шантажем, і задовільнили цілком законні вимоги прокурора м.Ужгород.