"Базарний" мер Ужгорода шукає шляхи до "тіла" Януковича

Нинішній мер Ужгорода Сергій Ратушняк – бізнесмен. А тому незалежно від того, в якій сфері суспільного життя він перебуває, він мислить виключно прагматичними бізнесовими категоріями. І без власного зиску не зробить жодного кроку.

Через це, не зважаючи на його ж популістські заяви про потребу відділити владу від бізнесу, саме Ратушняк був і залишається „найкращим” прикладом їх злиття. І в цьому сенсі він абсолютно не відрізняється від донецьких політиків, в таборі яких перебував свого часу, і в команду яких не вписався з єдиної причини – через нездатність грати за командними правилами гри.

Політичне підгрунтя популярності і тих, і другого те саме – „совок”, пише "Закарпаття online". Не є секретом, що інтелігенція в Ужгороді за Ратушняка не голосувала. Його авантюризм і хамські замашки, старанно масковані кишеньковою пресою під „народний” героїзм, більше імпонували люмпенізованій частині ужгородського електорату.

Втім, саме з електоратом у Ратушняка останнім часом спостерігається найбільше проблем. За логікою здорового політичного глузду Сергієві Миколайовичу взагалі не потрібно було йти на мера. Як „полум’яний” опозиціонер своєму електоратові він подобався більше. Зайнятися ж невдячною справою міського господарювання в умовах сучасного Ужгорода значить не здобути, а втратити. Ще напередодні березневих виборів, заздалегідь вітаючи Сергія Миколайовича з перемогою, „Закарпаття online” констатувало, що нинішнє його мерство не буде таким феєричним, як попереднє: Ужгород, як тоді, уже не може бути лідером в Україні по приватизації міського майна (все вже продано або розкрадено), а більш-менш врегульовані кордони не дозволяють безконтрольно ганяти з-за кордону дешевий і неякісний алкоголь. А значить, нема за рахунок чого затикати бездонні „діри” міських проблем і гарантувати людям легкий заробіток від перепродажі „Кайзера” і „Рати” чи повне „забуття” від їх вживання.

Але в Ратушняка не було іншого виходу: президентом в Україні вже був не Леонід Кучма, котрому він з такою синівською повагою жалівся у своїх „відкритих” листах на есдеківську сваволю на Закарпатті, а керував краєм вже не Геннадій Москаль, котрий, як колишній головний міліціонер Закарпаття, добре знав кримінальну „підноготну” нинішнього мера, а тому з задоволенням „підсадив” його на парламентський Олімп в якості абсолютно керованого нардепа прокучмівського блоку „За ЄдУ!”. Тому ужгородське мерство залишалося для Ратушняка останньою осяжною політичною вершиною, „осідлати” яку йому було вкрай необхідно, аби не скотитися остаточно на узбіччя політичних і економічних процесів на рівні якщо вже не держави, то хоча б області.

Мерство Ратушняк здобув. Але, як і передбачалося, воно не могло його втішити: ані з огляду на реальний стан міського господарства, ані відповідно до загальних результатів виборів по місту, області та державі.

Саме тому, в розрахунку на майбутнє прем’єрство Юлії Тимошенко Ратушняк спробував „піднятися” в загальнодержавному політичному вимірі через очолювану нею політичну силу. Але з огляду на те, що Юлія Володимирівна не відчувала симпатії до найбільшого фракційного перебіжчика парламенту попереднього скликання (котрий, до того ж, „перебігав” майже виключно в межах провладної більшості), ці потуги Сергія Ратушняка обмежилися спільною грою „народного” мера з бізнес-бютівською елітою Закарпаття. Для самої ж облорганізації БЮТу змичка з політично не фартовим і деструктивним у політиці Ратушняком „аукнулася” розколом партійних рядів і, відповідно, ослабленням в регіональній політиці і відходом на задні ролі. І навіть лояльність „бізнесового” керівництва фракції БЮТ в Ужгородській міськраді, яке під свої інтереси завело цю фракцію в проратушняківську більшість, радості теж не приносить: Ратушняк не звик до компромісів, а більшість, заснована на бізнес-домовленостях, є надто нестійкою з огляду на те, що залишків міських ресурсів не вистачає навіть на задоволення апетитів власного нечисленного „народного” оточення.

Так чи інакше, але несподівана зміна політичних розкладів на державному рівні змусила Сергія Ратушняка до пошуку нових варіантів політичної легітимізації. Прем’єрство Віктора Януковича також не принесло ужгородському меру полегшення: в Києві, як і в Ужгороді, він пересварився з усіма, з ким тільки зміг. І йдеться, нагадаємо, в даному випадку зовсім не про якісь там ідеологічні розбіжності. До Віктора Януковича Сергій Ратушняк завжди ставився більш аніж лояльно і у парламентській фракції „Регіони України” почувався, судячи з усього, абсолютно комфортно. От тільки самі „регіонали” на чолі з нинішнім прем’єром навряд чи готові вибачити йому відому політичну „отсєбятіну” під час голосування за прем’єра Єханурова, за яку його тоді публічно прогнали з фракції.

„Зелений” базар в Ужгороді і події довкола нього, яким би дивним це не здавалося на перший погляд, стали абсолютною проекцією всіх цих Ратушнякових політичних метань. А тому зовсім не випадково свою „базарну” прес-конференцію він почав з виправдань на тему, не ініційовану самими журналістами: тему його бізнесових „підігрувань” народному депутатові парламенту нинішнього скликання, „регіоналу” Едуарду Матвійчуку.

В Ужгороді, мабуть, вже ні для кого не є секретом, що велика споруда торгового центру, започаткована на місці колишньої стоянки таксі (до речі, поряд з Матвійчуковим же рестораном „Луксор”), споруджується коштом цього нардепа-„регіонала”. Торговий центр не може працювати без стоянки для автотранспорту. А тому „зовсім випадково” плани по її спорудженню наклалися на територію діючого базару. Крім того, за попередньою інформацією, цей же нардеп через підставну особу придбав і територію колишнього міліцейського відділку, розташовану по тій же вулиці Фединця, тільки трохи ближче до ресторану „Червена ружа”.

Насправді здобути лояльність нардепа-„регіонала” для Сергія Ратушняка за нинішніх політичних розкладів є, по суті, питанням політичних життя чи смерті. Бо самих лише заяв його заступників – Володимира Бобкова і Лариси Алєнтьєвої – на вступ до міської організації Партії Регіонів для здобуття реального політичного підґрунтя в умовах „регіоналізованої” України явно замало. А тому саме через Едуарда Матвійчука пролягає нині єдина Ратушнякова стежка до тіла прем’єр- міністра Віктора Януковича.

Заради цього політичного дивіденду Ратушняк готовий на багато що. Зокрема і на втрату 2-3 тисяч щомісячних тіньових доходів з того ж „Зеленого” ринку, які він колись так гаряче, навіть під дулом газового пістолета, відстоював у „двобої” з нинішнім депутатом міськради від Партії Регіонів Станіславом Пономарьовим. Адже ще рік тому, за мерства Віктора Погорєлова, у відповідь на звернення тих самих підприємців „Зеленого” базару Сергій Ратушняк запевняв їх, що вони в жодному разі не повинні покидати ринок до введення в експлуатацію нових торгових центрів, в яких вони могли б продовжити роботу після ліквідації ринку. А єдиною умовою своєї підтримки він називав тоді не покращення санітарного стану чи будь-які інші претензії, що їх він озвучує сьогодні, а ...відновлення роботи своєї адміністрації КП ”Ринок-1” під керівництвом О.Роберта. І про незаконність існування ринку і про плани по реконструкції вулиці Фединця тоді не йшлося: своя кишеня для Ратушняка була завжди важливішою, аніж інтереси Ужгорода і ужгородців.

Нині ця кишеня розкрита ще ширше. Окрім уже зазначених політичних дивідендів від Матвійчука в неї мали ще лягти десятки, якщо не сотні тисяч доларів від наразі нічийних земельних клаптиків по тій же вулиці Фединця, і „упокорення” міськрадівських фракцій „Пори” і „Нашої України” через їх керівників, які теж мають свою землю на ринку, заплановану під спорудження майбутнього торгового центру, про що Сергій Ратущняк не проминув згадати на тій же „базарній” прес-конференції.

Зрештою, поведінка ужгородських осередків політичних партій в ініційованому Сергієм Ратушняком конфлікті довкола „Зеленого” ринку є більш аніж показовою, а тому цікавою для ужгородців. Окрім місцевих „регіоналів”, які мають пряме і неприховуване відношення до нинішньої адміністрації КП „Ринок-1”, інтереси людей на місці подій все-таки відстоювали депутати від „Нашої України”, дії яких Сергій Ратушняк вже за звичкою спробував непереконливо знівелювати надуманим впливом „Барви”. Позиція ж невтручання БЮТу визначалася неприкритою зацікавленістю в ліквідації „Зеленого” та інших ужгородських базарів з боку одного з ключових представників цієї фракції в міськраді, якому належить пустуючий ринок на вулиці Минайській.

Сергій Ратушняк прорахував у цій ситуації все, окрім одного. А саме, що „Помаранчева” революція (яку сам Ратушняк в одному зі своїх інтерв’ю охарактеризував як „морквяний” переворот) попри очевидний негатив останнього часу залишила все-таки в ужгородцях глибокий і незнищенний слід. І, як було написано на одному з плакатів, вони перестали відчувати себе „бидлом”, з яким можна робити все, що завгодно, в тому числі й викидати на вулицю без жодних засобів до існування просто під чиїсь приватні політичні чи бізнесові інтереси.

Схоже, саме через „неправильних” ужгородців з „Зеленого” ринку помилився Сергій Ратушняк і в ще одному. Бо „маленька переможна війна”, яка мала би відволікти решту Ужгорода від його невдач на господарчому „фронті”, виявилася, наразі, його великою поразкою. А поразкою важко прикрити неосвітлені нічні вулиці Ужгорода, які чомусь ніхто не ремонтує, відсутність гарячої води в кранах ужгородських квартир, чого не було навіть за попереднього „антинародного” режиму, і сміття, яке при Ратушнякові прибирається чомусь не краще, ніж при Погорєлові.

Красива, з одностороннім рухом, який розвантажить транспортний потік в центрі міста, з лавочками і ліхтарями вулиця Фединця в Ужгороді, Сергію Миколайовичу, все-таки буде. І проект цей (зовсім не вами, до речі, придуманий) підтримує не 76 відсотків ужгородців, як про це „устами” придуманого Фонду соціальних досліджень поспішив запевнити лояльний до вас бютівський сайт, а, мабуть, усі 99%. От тільки переважна більшість із них так само, як і підприємці „Зеленого” ринку, вважають, що люди – це не бидло. І поводитися з ними треба по-людськи.

І ваше прагнення чим швидше пробитися до тіла владного Януковича, котрого ви ж самі помогли привести до влади постійною дискредитацією всього „помаранчевого”, аж ніяк не вартує сотень покалічених доль простих ужгородців.
Ужгород: "Зелений" ринок в міліцейській облозі
В Ужгороді міліція таки розблокувала під’їзди до "Зеленого" ринку. Але ...тільки після відповідної судової ухвали!
"Зелений" ринок" (Ужгород): Мер-бізнесмен безжалісно ламає долі своїх виборців!
Мер Ратушняк не бажає дотримуватися того, чого сам же й вимагав від попереднього голови м.Ужгород?