Практично лічені хвилини тому у всесвітній мережі з’явилася
інформація про те, що сьогоднішній мітинг студентів та викладачів УжНУ – носить не зовсім «освітянський» характер.
Автор статті, який, на жаль, побажав залишитися інкогніто, навіть навів кілька доволі логічних та справедливих доводів на захист своєї думки. І справді, якщо вдуматися та поєднати окремі події, котрі за останні півроку відбуваються навколо Ужгородського національного університету, в голову і справді закрадається думка, що подібний розвиток сценарію виключати не можна. Усе-таки, ми живемо в Україні. А тут політичні викрутаси (хай простять мене Потап і Настя) інколи сягають просто небачених висот. І вже зовсім не дивною виглядає ситуація, в якій міністр надзвичайних ситуацій наполегливо рекомендує міністрові освіти кандидатів на посаду ректора того чи іншого вишу. Це ж бо зовсім споріднені сфери…
Я звичайно розумію, що невірно обраний ректор у перспективі може спричинити ту чи іншу надзвичайну ситуацію, і подібна поведінка головного рятувальника країни може бути просто продуманим і далекоглядним стратегічним рішенням. Проте чи й справді стосується воно державного спокою? Напевне, я все ж погоджуся з отим безіменним автором статті та його думкою стосовно можливого впливу на новообраного ректора. Точніше, відсутність такого впливу, якщо той ректор і справді буде НОВОобраним.
Тож не можу не погодитися і з припущенням стосовно справжньої причини нинішнього мітингу. Навряд чи студентів насправді хвилює ота міністерська перевірка. Думаю, більшість із них будуть тільки раді зміні ректора. Можливо, тоді у них з’явиться надія на те, що з цього університету все ж зроблять справжній навчальний заклад. То чи розуміють вони істинні причини мітингу, на який їх сьогодні збираються зігнати? Хотілося б вірити…