На підсумковому засіданні суду Дмитро Сидор визнав, що він українець

Трирічний судовий процес над Д. Сидором завершився 19 березня 2012 року тим, що підсудний, який боровся з «галицьким націоналізмом», на завершення суду визнав себе українцем. Більше того, всі надані Д. Сидору ненависною йому Україною нагороди врятували його від відбування покарання в колонії. Саме завдяки нагородам України, які в свій час отримав Д. Сидор, суддею щодо нього було застосовано статтю 75 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від відбування покарання з випробуванням, в результаті чого підсудному присуджено 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком в 2 роки, а також збережено обмежувальний захід - підписку про невиїзд та зобов’язано сплатити 1840 гривень судових витрат. Стосовно ж завершальної фази судового процесу – то показну браваду, що раніше неодноразово демонструвалась Д. Сидором – було забуто. Про реальний страх, і аж ніяк не геройський лідерський стоїцизм «русинського мученика» свідчить і той факт, що Д. Сидор – ганебно «валив» на інших те, зачинщиком чого був особисто та намагався «давити» на жалісливість судді своїм священицьким саном. Згадайте всі депутатські раути, засідання та конгреси, на яких Д. Сидором проголошувались сепаратистські рішення. Якщо на них він завжди одягнений у дорогі костюми як кажуть «з іголочки», то на всі судові засідання приходив у священицькій рясі – суддя ж розглядав не релігійну діяльність, а цілком світські дії. Справжнє обличчя переляку виявилось і в тому, що Д. Сидор навіть не цурався звалювати вчинене на вже покійного Михайла Шаргу. Не вистачило мужності «лідеру» взяти на себе відповідальність за власні дії, і не перекладати вину на плечі інших – при тому, що за умови визнання вини вирок навряд чи змінився б. Принаймні такий крок допоміг би зберегти людське обличчя. Але страх все ж таки взяв гору… Отже «батько» русинів визнав себе українцем. Що ж далі? Денис Русин для "Новин Закарпаття" "Новини Закарпаття"