Нинішня влада справді дбає про інтереси русинів

Тема русинства і ті події, які останніми роками відбувалися навколо і стосовно цього питання, досі є предметом жвавих дискусій. Сьогодні наша розмова з Миколою Бобинцем – членом Світової ради русинів, головою обласної організації «Крайове товариство підкарпатських русинів», членом Академії русинської культури. У нашого співрозмовника досить чіткий погляд на речі: недаремно очолювана ним організація вважається однією з небагатьох русинських товариств краю з непохитною власною думкою та принципами. Нещодавно Микола Бобинець був одним із представників Закарпаття на світовому конгресі русинів. З цього ми і почали спілкування. – Що таке Світовий конгрес русинів і які його завдання та повноваження? – Конгрес засновувався у 1991 році (м.Межилаборці, Словакія)з ідеєю об’єднання русинів світу, і аби організація робила все можливе в рамках закону для визнання та підтримки підкарпатських русинів. Адже так сталося, що у європейських країнах (де компактно проживають русини) наша національність визнана на державному рівні як нацменшина. І лише на етнічній батьківщині – в Україні, а саме на Закарпатті, ми визнані лише на обласному рівні. – Яке відношення конг¬рес має до Світової ради русинів? – Конгрес – це збори за участю делегацій від країн , де компактно проживають русини, що проходять раз у два роки й на яких обирається голова та члени Світової ради – основного постійного діючого органу русинів світу. Попередній голова ради – відомий академік з Канади Павел-Роберт Магочі у 2007 році відвідав Ужгород, розмовляв з чималою кількістю офіційних осіб, депутатами, діячами нашого руху. Це стало додатковим чинником того, що обласна рада зрештою визнала русинів окремою національністю. – Втім деяким «ярим активістам» (щоб не називати імен) цього виявилося мало… – Розумію, до чого ви ведете. Радикальна позиція і проголошення якихось держав у державі – це афера, брудна гра. І громадськість правильно відреагувала на події, які проходили два роки тому в Мукачеві під завісу фестивалю «Червена Ружа». Народ не глупий, як би цього не хотіли радикали: нині ініціатори так званого «2 Європейського конгресу підкарпатських русинів» та самовільного проголошення Підкарпатської Русі втратили всяку повагу і довіру русинів краю. – А як сприйняли русини світу «Мукачівське проголошення»? – Спершу голова Світової ради пан Магочі направив кожній русинській організації в Україні лист, у якому просив дати оцінку мукачівських подій. Дивно, але крім нашого КТПР усі зайняли позицію страуса. Ми ж(КТПР) висловили свою точку зору: русини – громадяни України, і прояви сепаратизму – дуже поганий метод здобування визнання, навпаки – ми заганяємо себе такими діями в глухий кут, дискредитуємо весь русинський рух! Підтверджуючи свої заяви та принципи, ми вийшли в знак протесту із складу «Сойму підкарпатських русинів», . Вже невдовзі після цього представник «Сойму» (організації, керівники якої відповідальні за «акцію проголошення») відповідав перед Світовою радою русинів. Судячи з висновку – адекватної відповіді світові русини не отримали, адже «Сойм» був виключений з конгресу! – Наскільки боляче вдарили по іміджу русинського руху події в Мукачеві у 2008 році та наслідки, які випливали з цього? – «Крайове товариство підкарпатських русинів» дістало представництво у Світовій раді й ми намагаємося зробити все, щоб громадськість зрозуміла – переважна більшість русинів лише намагається вибороти право на визнання, на відновлення культурних традицій, освіти тощо. Радий з того, що зі зміною помаранчевої влади в державі змінилася позиція замовчування проблеми. Нині й обласна влада на чолі з Олександром Ледидою, і Президент Віктор Янукович доводять, що демократія в національному питанні може бути не лише на словах, а й на ділі. Зауважу, що Партія регіонів області завжди була послідовною в підтримці поміркованих русинських організацій. Після визнання русинів на обласному рівні, а особливо зі зміною обласної влади, почався реальний культурний та освітній підйом. Люди не бояться, що їхня русинська національність якось негативно може вплинути на ставлення чи у побуті, чи в бізнесі. На переписі населення у 2012 році, впевнений, русинами ідентифікуватимуть себе значно більше населення Закарпаття! Просто слід менше звертати увагу на авантюристів, а займатися просвітницькою діяльністю: розповідати і власним дітям, і громадськості про реальну мету русинського руху, про автентичну культуру, про права і потреби нацменшин. Газета «Закарпатська правда» №49(15558) 29.10.2010 р. Ілько РУБАК