Русинська Родина

Честовані русини та русинки. Ну по перше хочу подякувати своїм однодумцям за то, що дали мені можливість висказатись на русинських сторінках, бо думаю що Вас теж хвилює тема яку я би хотів підняти. Мож много говорити про підняття цін та комунальних послуг, про то що немає роботи і молоді люди, особливо з вищою освітою, не можуть себе реалізувати, про прийняті інколи нам не зрозумілі рішення влади. Ми бачимо що робиться в нашому парламенті, та гризня яка не має меж, ко страдає – ми всі з вами в першу чергу, бо економіка країни, як на мене, іде не по тій колії. Прийшовши в русинство за покликом душі, бо мої діди і прадіди були русинами, я відразу відчув, побувавши на декількох зборах, що в русинському рухові діє декілька груп або течій. Безумовно працюють вони в різних напрямках, роблячи багато незрозумілих і невірних речей та заяв, бючи себе в груди хто головніший. Результату за 18 років практично нема, не дивлячись на позитивний референдум 1991 року, де населення області сказало ДА Автономії краю. Враховуючи і те що за останній період в русинський рух влилось багато нових облич, створено доволі потужні русинські структури в Тячеві, Сваляві, Воловці, Міжгірї, Ужгороді, Іршаві, Хусті. Виникає чисто природнє бажання, щоб обєдналися ці всі течії, рухи та напрями в один Політичний блок, якщо хочете партійного виду. Адже мадяри мають дві партії, а їх менше як нас, чому ми не можемо мати свою партійну структуру, бо не можемо ми відстоювати інтереси русинства будучи в іншій не русинській політичній партії, бо нам того не дадуть, адже там інша ідеологія. Я правда не знаю як то рішити юридично, но айбо ото уже питання до наших русинських юристів. Бо дивіться, нас уже викликали до Служби Безпеки України не в перший раз, а так створивши цю партійну русинську структуру ми дамо відповідь всім нашим недругам, от ми не є сепаратисти, бо ідемо на вибори, як каже М.Староста в цій країні, а там як народ скаже. Бо русинство в області та і в світі сприймаються досить позитивно. І якщо ми один народ, одна нація – то сокотім один одного, честуймося бо ми того варті, як кажуть українці. З повагою русин Владислав Свердлович м. Ужгород