В обіймах двохсот найкращих
01 октября 2023 воскресенье
07.03.2012 (10:59)
Під звуки талої води з мімозами й тюльпанами приходить до нас одне з найквітковіших свят – 8 Березня. Свято, яке в народі називають просто Жіночим днем. Саме в цей день всі представниці кращої половини людства розцвітають, наче весняні квіти, а чоловіки приділяють їм стільки уваги, скільки вони достойні отримувати щодня.
6 березня в актовій залі профілакторію «Нафтовик» жінки Прилуччини приймали вітання від депутата Чернігівської обласної ради Анатолія Мирошниченка. Святковий вогник з подарунками від благодійного фонду «Благовіст» зібрав понад двісті жінок різних професій, яких об’єднує палка і безмежна любов до рідного краю, які своєю відданою працею піднімали його престиж, вписуючи яскраві сторінки в літопис держави.
Поздоровляючи жінок зі святом, Анатолій Костянтинович сказав, що своєю активною життєвою позицією вони заслуговують особливої поваги. «Я пишаюся тим, що сьогодні можу привітати з 8 Березня одразу 203 найкращих представниць Приудайського краю, – зауважив депутат. – Постійно в турботах, ви ніколи не знаєте спокою. Ви – енергійні, трудолюбиві, цілеспрямовані й наполегливі. І скільки б років не накувала вам зозуля, у вашій душі вічно буятиме літо».
На вогник Анатолій Мирошниченко приїхав зі своїми п’ятирічними доньками-близнятами Катею і Анею. «Я – надзвичайно щасливий чоловік, - відверто зізнався Анатолій Костянтинович, – бо маю дорогоцінний скарб, подарований Богом, – своїх дівчаток. Саме тому 8 Березня для мене – подвійне свято».
Гості вогника, зібравшись за солодким столом, розповідали про свою трудову діяльність, згадували молодість, ділилися секретами професійного успіху та жіночого щастя. Адже кожна має безцінний життєвий досвід.
Серед запрошених - прилучанка Валентина Тищенко, якій вдалося поєднати непросту професію офіцера органів внутрішніх справ з материнським покликанням. Пропрацювавши двадцять п’ять років у прилуцькій міліції, одинадцять з яких – начальником паспортного стола, Валентина Миколаївна і після виходу на заслужений відпочинок продовжує трудитися. Жителі Центрального мікрорайону Прилук обрали її головою комітету самоорганізації. А вдома її чекає дружна родина: чоловік, двоє синів з дружинами, двоє внуків та мама. «А більшого щастя мені й не треба», – каже Валентина Тищенко.
Для Ольги Сергіївни Паски Прилуки стали другою Батьківщиною в далекому 1961 році. У місті над Удаєм вона знайшла свою долю, двадцять п’ять років відпрацювала в бухгалтерії агроколеджу. А нині щодня дожидає з далеких доріг своїх дівчат (двох доньок і двох внучок), які подалися у світи шукати щастя. «Я щомиті «печусь» за ними і молю Бога, щоб не залишав їх», – зізнається Ольга Сергіївна.
Живе роботою Ніна Іванівна Умін, яка п’ятий рік працює завклубом у селі Оніщенки Прилуцького району. Отримавши у спадок приміщення клубу з обшарпаними стінами та вибитими вікнами, енергійна жінка за короткий термін зуміла перетворити його на справжній культурний осередок села, який нині найкращий у районі. До його відродження Ніна Іванівна залучала не лише спонсорів та благодійників, а й сільську громаду. Своїм ентузіазмом та оптимізмом вона запалила всіх у селі. І хоча робота відбирає багато сил та часу, встигає приділяти увагу й дому - в її руках все горить.
Сьогодні в Прилуках важко знайти людину, яка б не знала лікаря від Бога Тамару Артемівну Чемересовську. І хоча жінка зараз на заслуженому відпочинку, за її порадою й донині звертаються люди. Адже добре знають, що їх вислухають, їм не відмовлять, а найголовніше – допоможуть. За сорок два роки трудової біографії вона завоювала авторитет і повагу серед колег та хворих. Віддаючи улюбленій справі всю себе, жінка ніколи не забувала про сім’ю. Своїх доньок виховала такими ж чесними й порядними, як і сама. Нині займається громадською роботою – очолює первинну ветеранську організацію тубдиспансеру, підтримує одиноких і немічних пенсіонерів.
Свою творчість і талант жінкам Прилуччини на вогнику дарували аматори сцени: брати Сергій та Олександр Дубовики, Олександр Козленко, Юлія Журавльова, Вадим Масліка, В’ячеслав Бенеда, народний театр естради «Камертон», проект «Крем-брюле», Анатолій Довженко. Артисти романтичними піснями та чудовими інструментальними композиціями «запалювали» аудиторію, а та їм підспівувала і віддячувала оплесками.
Антоніна Радченко
Під звуки талої води з мімозами й тюльпанами приходить до нас одне з найквітковіших свят – 8 Березня. Свято, яке в народі називають просто Жіночим днем. Саме в цей день всі представниці кращої половини людства розцвітають, наче весняні квіти, а чоловіки приділяють їм стільки уваги, скільки вони достойні отримувати щодня.
6 березня в актовій залі профілакторію «Нафтовик» жінки Прилуччини приймали вітання від депутата Чернігівської обласної ради Анатолія Мирошниченка. Святковий вогник з подарунками від благодійного фонду «Благовіст» зібрав понад двісті жінок різних професій, яких об’єднує палка і безмежна любов до рідного краю, які своєю відданою працею піднімали його престиж, вписуючи яскраві сторінки в літопис держави.
Поздоровляючи жінок зі святом, Анатолій Костянтинович сказав, що своєю активною життєвою позицією вони заслуговують особливої поваги. «Я пишаюся тим, що сьогодні можу привітати з 8 Березня одразу 203 найкращих представниць Приудайського краю, – зауважив депутат. – Постійно в турботах, ви ніколи не знаєте спокою. Ви – енергійні, трудолюбиві, цілеспрямовані й наполегливі. І скільки б років не накувала вам зозуля, у вашій душі вічно буятиме літо».
На вогник Анатолій Мирошниченко приїхав зі своїми п’ятирічними доньками-близнятами Катею і Анею. «Я – надзвичайно щасливий чоловік, - відверто зізнався Анатолій Костянтинович, – бо маю дорогоцінний скарб, подарований Богом, – своїх дівчаток. Саме тому 8 Березня для мене – подвійне свято».
Гості вогника, зібравшись за солодким столом, розповідали про свою трудову діяльність, згадували молодість, ділилися секретами професійного успіху та жіночого щастя. Адже кожна має безцінний життєвий досвід.
Серед запрошених - прилучанка Валентина Тищенко, якій вдалося поєднати непросту професію офіцера органів внутрішніх справ з материнським покликанням. Пропрацювавши двадцять п’ять років у прилуцькій міліції, одинадцять з яких – начальником паспортного стола, Валентина Миколаївна і після виходу на заслужений відпочинок продовжує трудитися. Жителі Центрального мікрорайону Прилук обрали її головою комітету самоорганізації. А вдома її чекає дружна родина: чоловік, двоє синів з дружинами, двоє внуків та мама. «А більшого щастя мені й не треба», – каже Валентина Тищенко.
Для Ольги Сергіївни Паски Прилуки стали другою Батьківщиною в далекому 1961 році. У місті над Удаєм вона знайшла свою долю, двадцять п’ять років відпрацювала в бухгалтерії агроколеджу. А нині щодня дожидає з далеких доріг своїх дівчат (двох доньок і двох внучок), які подалися у світи шукати щастя. «Я щомиті «печусь» за ними і молю Бога, щоб не залишав їх», – зізнається Ольга Сергіївна.
Живе роботою Ніна Іванівна Умін, яка п’ятий рік працює завклубом у селі Оніщенки Прилуцького району. Отримавши у спадок приміщення клубу з обшарпаними стінами та вибитими вікнами, енергійна жінка за короткий термін зуміла перетворити його на справжній культурний осередок села, який нині найкращий у районі. До його відродження Ніна Іванівна залучала не лише спонсорів та благодійників, а й сільську громаду. Своїм ентузіазмом та оптимізмом вона запалила всіх у селі. І хоча робота відбирає багато сил та часу, встигає приділяти увагу й дому - в її руках все горить.
Сьогодні в Прилуках важко знайти людину, яка б не знала лікаря від Бога Тамару Артемівну Чемересовську. І хоча жінка зараз на заслуженому відпочинку, за її порадою й донині звертаються люди. Адже добре знають, що їх вислухають, їм не відмовлять, а найголовніше – допоможуть. За сорок два роки трудової біографії вона завоювала авторитет і повагу серед колег та хворих. Віддаючи улюбленій справі всю себе, жінка ніколи не забувала про сім’ю. Своїх доньок виховала такими ж чесними й порядними, як і сама. Нині займається громадською роботою – очолює первинну ветеранську організацію тубдиспансеру, підтримує одиноких і немічних пенсіонерів.
Свою творчість і талант жінкам Прилуччини на вогнику дарували аматори сцени: брати Сергій та Олександр Дубовики, Олександр Козленко, Юлія Журавльова, Вадим Масліка, В’ячеслав Бенеда, народний театр естради «Камертон», проект «Крем-брюле», Анатолій Довженко. Артисти романтичними піснями та чудовими інструментальними композиціями «запалювали» аудиторію, а та їм підспівувала і віддячувала оплесками.
Антоніна Радченко