Недоглянуті самогубці...

Жах! Ця подія вжахнула не лише мешканців карпатської Борині, а й жителів усього
Турківського району сусідньої іхз Закарпаттям Львівської області: перед Різдвом двоє підлітків - шістнадцятирічний Павло та сімнадцятирічна Наталка (імена дітей змінено) - наклали на себе руки.

Біда, як твердить молодша сестра Наталки, трапилася через дрібницю. Про щось посперечалися юні "Ромео і Джульєтта". Хлопець наполягав на своєму, подруга - своєму. Тоді Павло, різко кинувши: "Не буде по-моєму - повішуся!", вибіг із хати. За ним назирці - десятирічна дівчинка. Бачила, як "герой" старшої сестри завернув до невеличкого ліска, що біля села, покликала сусіда. Коли добралися, побачили, як Павло, зав'язавши на шиї мотузку, скочив з дерева. Завис між смерековим віттям.

Сусід, схопивши дівчинку, посадив на плечі і попросив, щоб розв'язала мотузку. Але та не піддавалася слабеньким ручкам. З криком дівчинка кинулася до хати, щоб схопити ножа, яким можна розрізати непіддатливий шнурок.

Поки люди знімали з дерева вже бездиханне Павлове тіло, Наталка миттю вилізла до нього і повисла поруч із коханим. Урятувати її також не вдалося...

Боринці гадають: чому так сталося? Звісно, кажуть, юні закохані часто бувають величезними максималістами, чинять безрозсудно й безоглядно, не дослухаючись здорового глузду, керуючись емоціями. Нерідко це виливається у величезну

біду.

Та сходяться люди ще на одному: не мали підлітки батьківського плеча, на яке можна спертися перш ніж діяти.

Наталчина мати, забравши з собою старших доньок, уже тривалий час на заробітках у Чехії. Наталку та ще меншеньку залишила без догляду: хай живуть,

як заманеться. Батька ж дівчатка давно не бачили, де він - не відали...

Не все гаразд, кажуть люди, з вихованням і в Павловій сім'ї. Ось і сталося непоправне...

Дописував інформацію, як у двері квартири подзвонили. На порозі - двоє хлоп'ят: старшому - років дванадцять, молодшому - вісім-дев'ять.

- Колядувати, друзі? - питаю.

- Ні, дядю, - сумно заперечив старший закарпатською говіркою. - Ми - голодні, коли ваша ласка, хоча б хліба кусочок подали...

Нарізую хліб, кусень сала. Запитую:

- Чому жебраєте, хлопці, де батьки ваші?

Очі співрозмовників повняться слізьми.

- Мамка на зарібках у Чехії, - каже старший, - батько також кудись поїхав... А ми з хворою бабкою. Тож подалися до Львова...

Вручаю харчі зраділим "сиротам" і думаю: "Доти не буде щастя і спокою у нашій державі, доки її керівництво не на словах, а на ділі не подбає, щоб батьки мали роботу в себе вдома, щоби при них, живих батьках, діти не поневірялися по світу". Хіба ж не так?

Володимир КАРПІЙ, кор. "Сільських вістей", Львівська область, 2008.01.10
Свою дружину закарпатець знайшов повішеною у господарській прибудові...
Юна закарпатка намагалася покінчити з життям...
На Закарпатті співвласник ужгородського ресторану наклав на себе руки
24-річний ужгородець стрибнув із моста, але залишився живим