Засуджено директора Берегівської школи-інтернату, де діти заразилися сифілісом, сімох її працівників покарано в дисциплінарному порядку

У Закарпатській області мешкає 1426 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Для переважної більшості із них домівками є 27 інтернатних закладів і обласний будинок дитини. Частина утримується у 5 прийомних сім’ях та 18 будинках сімейного типу. Вистачає у нас і державних органів, яких законодавством зобов’язано дбати про цю категорію маленьких громадян. Як воно виконується в регіоні? - з цього питання розпочалася наша розмова з першим заступником прокурора області Іваном Русином.- Без сумніву, працівники органів освіти й охорони здоров’я, служб у справах неповнолітніх та інших структур, причетних до вирішення проблеми сирітства, не мало роблять, аби хоч частково замінити таким дітям батьківське піклування, - сказав Іван Михайлович. - Наприклад, лише в минулому році відкрито 8 будинків сімейного типу. Проте у процесі прокурорських перевірок додержання прав цих обездолених Богом і людьми дітей виявляємо і немало випадків порушень законодавства, черствості, байдужості. Аби не бути голослівним, вдамся до фактів. У с.Домашин на Великоберезнянщині в сім’ї Жулканичів шість років утримувалася і виховувалася дівчинка П. Її мати покинула ще немовлям, виїхавши в Росію. Торік не байдужа до долі дівчини сім’я, відправила її у перший клас місцевої загальноосвітньої школи. Здавалось б, усе добре. Проте ні місцевий орган опіки й піклування, ні служба у справах неповнолітніх, ні відділ освіти і дирекція школи палець об палець не вдарили, щоб встановити статус дитини, яка позбавлена батьківського піклування.

Ще один приклад. Мешканець с. Хижа на Виноградівщині Чімпаєш, на утриманні якого перебувало трійко дітей, покинув їх та виїхав за межі області ще понад три роки тому назад і місце перебування його не відоме. Знову ж таки, до втручання райпрокуратури питання влаштування дітей, визначення їх статусу, призначення опікунів або піклувальників, визнання батька в судовому порядку безвісти відсутнім не вирішувалося. Все це залишилося поза увагою зацікавлених служб та органів.

- Можливо тому, що ці органи і служби не знали про біди цих сиріт при живому батькові?

- Можливо. Але чим як не черствістю, байдужістю до долі трьох сиріт можна пояснити бездіяльність працівників відділу освіти Тячівської РДА. Зокрема, на час перевірки не було прийнято рішення про призначення опікунів над неповнолітніми Б., Р. і П., хоча висновки про це було надано ще у липні минулого року. Посадовці відділу освіти не володіли навіть даними щодо перебування у Солотвинській допоміжній школі-інтернаті трьох сиріт М., батьки яких померли ще в 1998-2000 роках. Зрозуміло, що діти на обліку для усиновлення не перебували, а значить, тривалий час були позбавлені права проживати у сім’ях.

- Трапляється, що працівники, які готують рішення чи розпорядження про опіку і піклування не бачать різниці між цими поняттями, що також спричиняє негативні наслідки...

- Найчастіше цим грішать окремі виконавчі органи сільських і селищних рад. Забувають заглянути у Сімейний кодекс, який замінив з 1 січня 2004 року Кодекс про шлюб та сім’ю. У статті 243 чітко записано: опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18років. Зрозуміло, що порушення вимог цієї норми закону, а також, коли опікуном чи піклувальником призначається особа, яка ними не може бути, призводить до суттєвого обмеження майнових прав цієї категорії підлітків.

- Очевидно в інтернатних закладах краще захищаються права дітей, позбавлених у силу тих чи інших причин батьківського піклування, материнської ласки?

- Якби так. Лише в Перечинській школі-інтернаті 60 вихованцям, за наявності підстав, не надано статусу дітей, які позбавлені батьківського піклування. Подібна ситуація у Виноградівському та Великоберезнянському дитячих дошкільному та шкільному інтернатах. А відсутність такого статусу позбавляє дітей права на отримання різного роду державних соціальних виплат.

- Виходить, що замість захисту їх прав, окремі працівники інтернатів своєю бездіяльністю порушують їх...

- Можна і так сказати. Мене вкрай обурило становище, яке зафіксувала перевірка в Ільницькій школі-інтернаті. Тут частина сиріт не забезпечена відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами, не створено умови для навчання і проживання дітей. В окремих із них відсутні навіть предмети першої необхідності та особистої гігієни. Не вистачає приміщень, обладнання для здійснення навчально-виховного процесу, проживання учнів, проведення позаурочної роботи та лікувально-профілактичних заходів. Навчальний корпус і класні приміщення потребують капітального ремонту, відсутні кімнати для самопідготовки, відпочинку та особистої гігієни. Навіть термін придатності частини продуктів харчування, які зберігалися у складі, давно минув. Не набагато краща ситуація і в Домбоківській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті.

- Хіба місцеві органи виконавчої влади, служби у справах неповнолітніх цього не бачили?

- Складається враження, що вони самоусунулися від виконання покладених на них законом обов’язків, умови влаштування та утримання вихованців інтернату не перевіряли, дієві заходи для захисту сиріт не вживали.

- Чи стали альтернативою інтернатним закладам будинки сімейного типу, яких стає дедалі більше в області?

- Звичайно. У них умови утримання сиріт набагато кращі. Проте діяльність окремих із них також не повною мірою відповідає вимогам законодавства. Скажімо, в деяких особових справах вихованців такого закладу, що діє в с. В.Раковець на Іршавщині відсутні дані про належність дітям майна чи житла, відомості про осіб, які відповідають за його збереження, про призначення і виплату пенсій, стягнення аліментів. Порушення майнових прав вихованців дитячого будинку сімейного типу „Святого Гавриїла” допустило Великоберезнянське районне управління праці та соціального захисту населення яке з липня минулого року перестало виплачувати цим дітям державну соціальну допомогу. Не виконав цей орган і припис прокурора, тому він змушений був звернутися з позовом у суд в інтересах вихованців.

- Частина дітей-сиріт навчаються у загальноосвітніх школах області. Чи одержують вони те, що передбачено законодавством?

- На жаль, не всі та не всюди. Зокрема, в сім’ях опікунів та піклувальників на Рахівщині проживає 164 сироти. У загальноосвітніх школах вони повинні безоплатно забезпечуватися шкільною і спортивною формами та харчуванням. Але всього цього діти не одержували, а з 11 січня цього року було припинене навіть безоплатне харчування цих дітей.

- Не сумніваюся, що органи прокуратури не лише констатували порушення, а й вживали заходи, аби захистити права сиріт...

-Звичайно Інакше і бути не може За результатами перевірок внесено 26 подань, приписів та протестів, заявлено в суди 14 позовів, ініційовано притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності 23 винних посадових осіб. Про стан додержання законодавства, спрямованого на захист прав дітей-сиріт інформовано голів ОДА та обласної ради.

- У пресі, у тому числі й загальноукраїнській, наприкінці минулого року багато писалося про зараження дітей сифілісом у Берегівській школі-інтернаті. Чи понесли покарання дорослі, чия недбалість призвела до такої ганьби?

- За цим фактом було порушено і розслідувано кримінальну справу, вироком суду директора школи засуджено, його звільнено з роботи. До дисциплінарної відповідальності притягнено сім працівників школи. Переконаний, якби всі виконавчі органи, причетні до вирішення проблеми сирітства, суворо додержувалися вимог законодавства, спрямованого на захист цієї категорії неповнолітніх, не були байдужими до долі цих хлопчиків і дівчаток, таких ганебних випадків не допускалося б.

Інтерн’ю вів Іван Тегза.
13-річний вихованець Берегівської школи-інтернат зґвалтував і заразив сифілісом молодших школярів!
Генпрокурор України взяв на особистий контроль розслідування факту згвалтування 13-річним учнем Берегівської школи-інтернату та зараження сифілісом двох малолітніх