Закарпатський Перечин: Мертві не винні!!!

Ні в якому разі не претендую на правду в останній інстанції. Тільки з огляду на те, що ця гостра для маленького Перечина тема інтенсивно мусується в засобах масової інформації, бажаю висловити свою точку зору стосовно конфліктної ситуації навколо відкриття цвинтаря в цьому районному центрі. До всебічного вивчення цієї теми мене, зокрема, спонукали численні звернення громадян м. Перечин до Закарпатської обласної організації Партії правозахисту. Саме тому й виїхав у це містечко, щоб, дослідивши всі наявні документи, вислухати обидві сторони конфлікту та вчинити свої власні висновки.

На це необхідно зважити



Мешканці м. Перечин, що відвідали наш офіс, прийшли не з порожніми руками, а на підтвердження своєї правоти принесли цілу копу документів. Віддавши їх нам, вони поспіхом висловили й свою позицію. А суть цієї позиції така. Ще в 1997 році виникла гостра потреба в облаштуванні нового кладовища через повне завантаження старого цвинтаря. Мабуть, у Перечині не було жодної особи, яка б не погоджувалася з цим. Відкриття нового кладовища підтримують в Перечині всі люди й зараз. Питання в іншому: де воно повинно бути розташоване? Рішенням виконкому селищної ради №10 від 27.02.1997 року земельна ділянка під кладовище виділена в урочищі “Полякове”. Це околиця Перечина, до якої прилягають вулиці Червоноармійська, Терешкової та Лісний провулок. Виділена під цвинтар земельна ділянка знаходиться на схилі, під яким рівнинна площа, що постійно підтоплена стічними водами, Мочар, як тут називають цю місцину. Поряд житловий масив, приватні будинки. Майже в кожному дворі власний колодязь. Необхідно зробити також невеличку ремарку – геологи виявили в урочищі “Полякове” великі запаси питної води, а це для Перечина неабияка знахідка. Адже проблема в місті із водозабезпеченням стоїть надзвичайно гостро. Мешканці прилеглих будинків почали переконувати місцеву владу, що в умовах високого стояння ґрунтових вод можливе зараження питної води їхніх колодязів трупною отрутою. Адже такі випадки на Закарпатті вже були. Згадаймо лишень спалахи черевного тифу у Свалявському районі! Зрозуміло, що без колективних скарг не обійшлося. Скарги скеровувалися в органи державної влади, санітарно-епідеміологічну станцію, прокуратуру. Одну таку скаргу, направлену прокурору Перечинського району, тримаю в руках. На ній 141 підпис.



Мовою документів



Вивчаючи документи, які були мені надані, дивуюся непослідовності влади, прокуратури та деяких інших державних структур, які, власне, й провокують конфліктну ситуацію в Перечині.

Спочатку прокуратура вносить протест на облаштування кладовища в урочищі “Полякове”, тобто опротестовує рішення виконкому Перечинської селищної ради від 27.02.1997 року №10 “Про вилучення, відвід та облаштування земельної ділянки під селищне кладовище”. Згодом прокуратура Перечинського району змінила гнів на милість. Проте, це й не дивно. Це наша “славна” Закарпатська прокуратура!!! Закарпатців вона вже ніколи й нічим не здивує. Мене особисто більше дивує позиція санітарно-епідеміологічної служби – як обласної, так і районної. 24.12.2002 року головному державному санітарному лікарю Перечинського району Полянському С.В. Закарпатська обласна СЕС надіслала листа за №2826/02, в якому, посилаючись на експертизу ДП “Закарпатбудрозвідування”, відмовила в погодженні виділення ділянки під кладовище в урочищі “Полякове”. Справа в тому, що фахівці довели, що води в цьому місці “…типу “верхньоводки” знаходяться на глибині 0,3 метра”. А згідно з “Гігієнічними нормами щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України” максимальний рівень стояння ґрунтових вод має бути не менше 2-х метрів. Згідно з п. 3.4., якщо ґрунтові води знаходяться на рівні вище 2-х метрів від поверхні ґрунту, земельна ділянка повинна бути признана непридатною під кладовище. Доведено було тоді спеціалістами й те, що має місце гідрологічний зв'язок поверхні земель, виділених під кладовище, з водоносним горизонтом. Ніби все зрозуміло й висновок напрошується один: в урочищі “Полякове” відкривати кладовище не можна.

Головний державний санітарний лікар Перечинського району 29.07.2005 року звернувся до прокурора Перечинського району з проханням притягнути до кримінальної відповідальності за порушення чинного законодавства міського голову м. Перечина Погоріляка І.М. Перед тим районний державний санітарно-епідеміологічний нагляд за порушення санітарного законодавства притягнув до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу міського голову Погоріляка І.М. та керівника православної церкви (Московського патріархату). Справа в тому, що на необлаштованій ділянці все ж проведено перше захоронення. Очевидці кажуть, що ховали померлого прямо у воду, оскільки ґрунтові води підтопили яму. Ще кажуть, що останньою волею померлого було бажання бути похованим на новому кладовищі. Але чи саме в урочищі “Полякове”, невідомо.

Не може не дивувати й лист головного державного санітарного лікаря Закарпатської області В.В. Васюти від 12.08.2005 року, в якому він з одного боку пропонує міському голові Перечина розглянути альтернативні варіанти облаштування кладовища, з іншої – ніби погоджується з захороненнями покійних в урочищі “Полякове”. Але при цьому просить врахувати в проектній документації ряд робіт. Переглянувши по пунктах ці заходи, я зрозумів, що для виконання їх не вистачить і десяти міських бюджетів: це й проведення водогону мешканцям прилеглих будинків, проведення якісних дренажних робіт на території проектованого кладовища, проведення обваловки в північно-східній частині кладовища тощо. Окрім того необхідно прокласти якісну дорогу через мочар. Мені особисто мешканці вул. Червоноармійської пропонували надіти резинові чоботи, коли я вирішив оглянути спірну територію ближче. Тоді яким чином будуть відправляти в останню путь небіжчиків через підтоплене поле, в якому жаби квакають?



Страсті-мордасті



Соціальна напруга в Перечині наростає в геометричній прогресії. З одної сторони мешканці Перечина, які проживають у центрі міста, тобто за три кілометри від проектованого кладовища, з іншої – ті, котрі не бажають змиритися з таким сусідством. У районному центрі систематично проводяться імпровізовані мітинги та акції протесту. Нещодавно відбувся круглий стіл керівників партій та громадських організацій, на який, чомусь, забули запросити жителів мікрорайону “Полякове”. Зрозуміло, що якщо цей “гордіїв вузол” не буде розв’язаний, може статися лихо. І розв’язати його може тільки влада. Для цього, на мій погляд, повинна бути створена Закарпатською обласною радою тимчасова слідча комісія, до якої б увійшли спеціалісти, представники ОДА тощо. Вони повинні вивчити можливість виділення альтернативної земельної ділянки під кладовище, зняти ворожнечу між громадянами Перечина.

Тож і прапор вам у руки, шановний Миколо Івановичу Андрусь!!!



Альтернатива є!



Чи правда те, що навколо Перечина відсутні ділянки під кладовище? Мешканці відвели мене на старе кладовище. Від нього вверх піднімається розмита водними потоками дорога. Метрів двадцять за кладовищем – скелясте місце, а потім велике плато. Саме тут колись і планувалося відкрити нове кладовище. Але в той час виникла проблема з будівництвом під’їзної дороги. Зараз це питання зняте – один із місцевих підприємців бажає взятися за цю благородну роботу. То в чому ж справа, панове можновладці? У небажанні вирішити це наболіле питання, чи у власних амбіціях?

Перечину як ніколи потрібні мир, злагода та спокій його мешканців. Не підливайте масла у вогонь, панове!!!



Ярослав Глагола, Ужгород-Перечин, "Правозахист"