Добра мама ужгородських дошкільнят

...Щойно повернеш до провулку Шевченка, що неподалік від обласної санепідемстанції в Ужгороді, як відразу тебе навертає на спокійні розважливі думки — такий там урівноважений внутрішній ритм, чудова аура. Недарма свого часу там і звели дитячий виховний заклад №30 або просто — дитсадок.

Осяйна й неначе з сонячного повітря вся, зустрічає мене на порозі завідуюча ДВЗ №30 Людмила Михайлівна Афоніна. Відома всім в Ужгороді. Почесна громадянка. Хай і не за офіційно затвердженим на сесії міськради званням, а за життям своїм.

А родом вона, як виявляється, з Міжгір’я. В 1975 році закінчила там школу. Там відчула і потяг до виховання підростаючого покоління. Через те і вступила після здобуття атестату зрілості до Київського державного педагогічного інституту імені Горького. В 1980 році здобула диплом. Відтак керувала різними гуртками на малій своїй батьківщині — в Міжгірській районній станції юних натуралістів, а трохи пізніше пішла викладати біологію та хімію в глибинку — Запереділянську восьмирічну школу. В 1987-му переїхала на постійне місце проживання в місто над Ужем. І, відразу ж почала працювати в затишному царстві місцевих дошкільнят — у ДВЗ №30. Вісім років була вихователем.

— А оце вже цілу десятирічку очолюю його, — лірично посміхається. — Всього ж вісімнадцять років виховую ужгородських дітей. Інакше, втім, себе і не уявляю — тільки з дітьми, в їх гомінкому оточенні. За всім цим зовсім, здається, непомітно виріс син Тарас. Вже закінчує факультет міжнародних відносин Закарпатського державного університету.

А в нечасті хвилини дозвілля Людмила Михайлівна не проти прочитати хорошу книжку, що охоплює інтересом з перших рядків, а не просто модна, на слуху.

Дитсадок батьки люблять, але категорично проти його можливого перепрофілювання

Дитсадок №30 був відомчим від об’єднання „Закарпатбуд”. Тому „Закарпатбуд” і продав його приватній особі „без права перепрофілювання”. З 1995 по 2002 рік будівля, якщо вдаватися до юридичних нюансів, знаходилася в оренді міського управління освіти. Тепер же вона має власника. Спільну мову знаходять. Чоловік це — хороший. Але хоче створити тут приватний дитсадок, після чого значно зросте оплата для тих, хто побажає продовжувати відносини з дитячим виховним закладом.

— Ми звернулися з листом до Ужгородської міської ради, — говорить Людмила Михайлівна, — щоб наш дитсадок усе-таки забрали у Фонд комунальної власності міста. Сьогодні ж батькам обходиться перебування дитини в дитсадку в дві гривні на день, а в приватному ця сума стане значно більшою. Це багатьом не по кишені. І сто дітей цього району залишаться просто-на-просто на вулиці. Адже дитсадки в найближчій окрузі повністю заповнені, якщо не сказати — переповнені. Та й люблять усі влаштовувати дітей не десь оддалік, а за місцем проживання, щоб не робити зайвих рухів.

Наразі в дитсадку обслуговується 135 дітей

Працює в затишній гавані для веселих дітей 27 чоловік персоналу. Троє з них трудилися від дня започаткування ДВЗ — з 1 грудня 1975 року (нещодавно дитсадкові сповнилося тридцять . — Авт.). Це — Анна Михайлівна Завізіон, Василина Іванівна Штибель, Мелана Іванівна Сливка.

З десяти вихователів четверо мають вищу кваліфікаційну категорію, троє — спеціалісти першої категорії, двоє з високим педагогічним званням вихователів-методистів. Сама завідуюча, до речі, в 2004 році отримала нагороду „Відмінник освіти України”.

Отже, колектив неабиякий. І взагалі нестандартний, дуже творчий.

Батьки теж усім задоволені, із повагою та любов’ю ставляться до вихователів. Вихованці залюбки ж працюють за узвичаєними програмами. Виконуються вони блискуче. Тому щороку на базі дитсадка проводиться відкрите заняття для слухачів курсів підвищення педагогічної кваліфікації. І наприкінці щойно промайнулого року наше регіональне телебачення знімало показове заняття вихователя Люби Іванівни Великої.

Отже, місту не варто втрачати цей дивовижний за рівнем дитсадок. Молодь тут якісно й впевнено піднімається до педагогічних висот під впливом традицій Василя Сухомлинського, що склалися тут. Колектив увесь дуже стабільний. Плинності кадрів немає. Скрізь усе зроблене відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, без жодного відступу від них. Кожна група має і надворі свій ізольований майданчик для дозвілля.

Такий садочок для міста над Ужем дуже корисний, адже небагато міст України похвалиться таким дошкільним царством, де наразі царицею Людмила Михайлівна Афоніна.

Василь ЗУБАЧ.
Ужгородські соціалісти відстоюють міський дитсадок
Фракція соціалістів в Ужгородській міській раді найактивніше допомагає людям