Петро Бронтерюк: "Чорнобильський біль — мій біль..."

"Чорнобильський біль" - так називається нова книжка 79-річного ветерана органів внутрішніх справ, полковника міліції у відставці Петра Бронтерюка з Ужгорода. Приурочене видання до 20-річчя катастрофи на ЧАЕС. До речі, це вже друга книжка цього автора на цю тему.

Перша, "Чорнобильський біль - книга пам'яті", вийшла три роки тому. У ній зібрано багатий фактологічний матеріал і фотографії закарпатців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед них було й чимало працівників органів внутрішніх справ. Власне, друга книга П.Бронтерюка - це доповнене і допрацьоване перше видання, до якого автор долучив нові думки, світлини, дані... Адже за три роки багато чого змінилося. Незмінним залишається тільки гостре перо ветерана. Згадані книги - не єдині у творчому доробку Петра Івановича. Він написав також історію закарпатської міліції "І серце болить...", книги про карний розшук і службу охорони... А ще ж очолює раду ветеранів УМВС і Асоціацію "Чорнобиль" органів внутрішніх справ Закарпатської області. Про роботу на цих громадських постах і ведемо мову з П.І.БРОНТЕРЮКОМ.

- Петре Івановичу, чому таку увагу приділяєте чорнобильській тематиці?

- По-перше, я сам був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У 30-кілометровій зоні працював і мій син Віктор - підполковник міліції. Я "підхопив" тоді 16 рентген опромінення, а син - 46. Він не витримав цієї дози: мирний атом підірвав здоров'я Віктора, і 11 років тому його не стало. Пам'ять про нього, а також про інших ліквідаторів, яких уже немає серед живих, змушують братися за перо, турбувати чиновників, аби не завелися у їхніх душах черствість і байдужість.

- Від виходу першої вашої "чорнобильської" книжки минуло три роки. Що змінилося за цей час з огляду на зміст попереднього видання?

- Зміни досить помітні й відчутні - і в державі, і в нашій області. Але не про це я пишу у своїх книжках. Передусім хочеться привернути увагу до тих людей, які пожертвували здоров'ям, а то й життям, рятуючи Україну від розгнузданого смертоносного атома. За цей час в Ужгороді з'явився пам'ятник тим, хто помер від чорнобильської радіації. Та найприкріше те, що зросла кількість ліквідаторів, які відійшли у вічність. Із трьох тисяч закарпатців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, понад 500 вже померли, серед них - і 33 працівники органів внутрішніх справ. Серед перших чорнобильський атом забрав життя у Василя Варги, Ференца Саса, Михайла Поповича, Петра Керечанина, Юрія Гербика, Георгія Шахайди, Віктора Лібо, Василя Пінджолі, Віктора Бронтерюка, Івана Шрека, Тиберія Куні, Андрія Обіцького, Василя Шемета, Михайла Кеменя та іших. На могилах 29 померлих міліціонерів вже встановлені пам'ятники: сюди часто приходять колишні колеги по роботі, аби вшанувати їхню пам'ять.

- Чи часто згадуєте "свій Чорнобиль"?

- Так, і не тільки тоді, коли буваю на могилі сина. Адже я добре знав і поважав багатьох інших закарпатських чорнобильців, які вже спочивають вічним сном. За наказом тодішнього керівництва МВС України на ліквідації наслідків аварії були задіяні й усі обласні управління органів внутрішніх справ. Впродовж 1986-1990 років у цих роботах взяли участь понад 30 тисяч міліціонерів, у т.ч. й 430 офіцерів та сержантів із Закарпатття. Серед перших до рятувальних робіт стали 7 співробітників закарпатської міліції, які в той час навчалися у Київській вищій школі МВС України. Про них та інших наших змляків, яких уже нема серед живих, повторюся, нагадує пам'ятник у мальовничому ужгородському скверику.

- Але про померлих закарпатських чорнобильців-міліціонерів нагадує не тільки згаданий монумент...

- Так, у приміщенні УМВС встановлена пам'ятна стела, на якій викарбувані прізвища померлих ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Аналогічні стели встановлені і в приміщеннях УДАІ та відділу Державної служби охорони при УМВС. Створено й Асоціацію "Чорнобиль" органів внутрішніх справ Закарпатської області, яку я маю честь очолювати.

- До речі, чим займається згадана асоціація?

- Опікується справами тих чорнобильців, які ще живуть, а також сім'ями тих, кого вже нема серед нас: наприклад, клопочемося про квартири, домашні телефони та земельні ділянки для них. Нині, скажімо, із 430 ліквідаторів тільки 4 стоять у черзі на поліпшення житлових умов. Торік, приміром, керівництво Мукачівського міськвідділу УМВС виділило трикімнатну квартиру сім'ї померлого Івана Станковича.

Крім того, згідно зі спільним наказом начальників УМВС та управління освіти й науки ОДА у всіх навчальних закладах області щороку у квітні проводяться Уроки пам'яті. Школярі доглядають і впорядковують могили загиблих міліціонерів та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Принагідно хотілося б нагадати і про те, що за наказом Президента України Віктора Ющенка колишнім міліціонерам-чорнобильцям присвоєно чергові звання - від сержанта до полковника. У нашій області їх 211.

- Чи сприяє керівництво УМВС у роботі вашої асоціації?

- Звичайно. Начальник управління Юрій Рахівський, його заступники цікавляться нашою роботою, всіляко сприяють, у тому числі й фінансово. Без цього ми не змогли б виконувати одну з наших функцій - матеріально підтримувати тих, кому це потрібно, а також ті родини, які вже поховали своїх чорнобильців - батька, сина, брата і т.д.

- А як, Петре Івановичу, закарпатська міліція, та й ваша асоціація, відзначать 20-річчя чорнобильського лиха?

- У храмах області відбудуться богослужіння за упокій душ померлих чорнобильців. Відповідний захід проведемо і в УМВС. Плануємо запросити членів сімей померлих, інвалідів-чорнобильців та малозабезпечених - їм буде надано грошову допомогу, вручено погони з черговими званнями, грамоти та подяки. Сім'ї 33 загиблих і померлих отримають по 300 гривень та продуктовому пайку, а також відзнаку міністра внутрішніх справ. Усім також буде вручено кошики з квітами та свічки, які буде покладено на могилах колишніх чорнобильців. Тут, як і щодо ветеранів війни, ми діємо за принципом "Ніхто не забутий і ніщо не забуте!"

- А чи будуть нові книжки за авторством Петра Бронтерюка?

- Якщо Бог дасть ще пожити і не забере сили й здоров'я, а ще коли знайдеться спонсор, то обов'язково будуть. Задумки є, та й матеріалів я зібрав чимало...

- І на завершення...

- Хотів би звернутися до чиновників краю: не забувайте, що в нашій області проживають близько шести тисяч учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед них - 2016 дітей. Більшість цих людей хворіють, їм потрібна допомога держави, увага суспільства. Пам'ятаймо про наших чорнобильців! Принагідно вітаю всіх із світлим святом Воскресіння Христового. Христос воскрес!

- Воістину воскрес! Спасибі за розмову. І вас зі святою Пасхою!

Інтерв'ю провів Ярослав Ядловський (Укрінформ).
Петро Бронтерюк: "І болить серце"
Володимир ПУГА: "Якщо у цього лиха є якась світла грань, то нею якраз і є люди, котрі безстрашно йшли супроти ядерного ворога..."