Юлія Тимошенко: Розпускай! А то пошкодуєш!

На що тільки не піде жінка, щоб повернути втрачену увагу до своєї персони! Ще б пак: адже як важко змиритися з тим, що ще недавно її обожнювали, їй співали осанни і серенади, освічувалися в коханні, і ось в одну мить все це кудись зникло. З відчаю така жінка готова на все, на дикі і екстравагантні вчинки, не помічаючи, що над нею уже нишком насміхається, а іноді навіть відверто регоче оточення. Вона ще не може збагнути, що все закінчилося, пішло без вороття, з цим залишається тільки змиритися і жити далі, сподіваючись на краще в майбутньому. Але розуміння цього прийде зовсім скоро. І тоді жінка жалкуватиме про те, що зробила в хвилини слабкості, піддавшись першому істеричному пориву.

Юлія Володимирівна Тимошенко, як справжня жінка з великої букви «Ж», поки що не розуміє, що програла. Вона все ще сподівається, що 25 липня добрий чарівник Ющенко підмахне чарівною паличкою наказ про розпуск парламенту, а через три місяці її БЮТ на повторних виборах набере стільки, що ніякі Янукович з Порошенком її не лякатимуть. І крісло прем'єра, яке вона з маніакальною затятістю продовжує вважати своїм по праву, зігріватиметься теплом її тіла найближчі п'ять років, якщо у 2009 році вона не пересяде в ще приємніше крісло президентське.

Так дотепер думає Юлія Тимошенко і робить останні відчайдушні спроби втілити ці думи. Спочатку вона з парламентської трибуни пообіцяла, що вона особисто і депутати з фракції її імені готові, не сходячи з цього місця, скласти з себе депутатські повноваження, але з однією маленькою умовою – якщо колеги з «Нашої України» їх підтримають. Воно й зрозуміло, адже в іншому випадку «самопожертвування» бютівців, що добровільно відмовилися від депутатської недоторканності і зарплати, виглядатиме звичайним ідіотизмом – для того, щоб Верховна Рада припинила свою діяльність, необхідно, щоб мандати склала як мінімум третина депутатського корпусу, а БЮТ, як не крути, до третини ні за якими розкладами не дотягує.

З іншого боку, навіть якщо в «Нашій Україні» трапиться масове божевілля і депутати цієї фракції понесуть свої мандати до ніг Юлії Володимирівни, однаково нічого з цього не вийде, оскільки депутата з парламенту повинні «відпустити» його колеги 226-ма голосами, а у кого ці (і навіть більше) голоси зараз в наявності, думаю, нагадувати не треба. Більшість, така неугодна Тимошенко, ніколи не проголосує за масовий вихід депутатів, адже це означало б, що вони добровільно проголосували за розпуск парламенту, чого, власне, так добивається Юлія Володимирівна і так не хоче більшість. Втім, підозрюю, саму леді Ю. вони відправили б геть з превеликим задоволенням, бо мало хто заперечуватиме, що саме вона є головною причиною того, що парламент дотепер, майже через 4 місяці (!!!) після свого обрання, не може нормально почати працювати.

Як би там не було, в «Нашій Україні» зробили вигляд, що не почули полум'яного кличу пані Тимошенко. Там були зайняті більш важливою справою – в черговий раз готувалися заявити про свій перехід в опозицію. Адже як цікаво виходить! Уже скільки разів вони про це заявляли, скільки разів запевняли в тому, що не ведуть переговорів про створення широкої коаліції, а їм все не вірять і не вірять! Ось і цього разу для зачитування цієї, безумовно, найважливішої «новини» на парламентську трибуну, немов в насмішку, відрядили Анатолія Кінаха, якого, разом з Юрієм Єхануровим, вважають чи не головним апологетом доведення коаліції до нечуваних широт. Анатолій Кирилович, ще більше ніж будь-коли схожий на фігуру з музею мадам Тюссо, голосом робота Вертера з кінофільму «Гостя з майбутнього» зачитав текст, з якого особисто мені, попри часте вживання слова «опозиція», стало ясно – широкій коаліції бути. І бути їй зовсім скоро. Можливо, навіть на цьому тижні. Почекаємо, що там Президент скаже.

До речі, з його президентських плечей минулого тижня впав один вельми відчутний тягар, який останні кілька тижнів не давав Віктору Андрійовичу спокійно ні їсти, ні спати, ні обкурювати бджіл. Гаранту Конституції не давала спокою думка про те, що а раптом, не доведи Господи, нова більшість нелегітимна? Як з цим далі жити? На щастя, учасники «антикризової коаліції», бачачи, як страждає їхній Президент, вирішили припинити його верховні муки і повторно оголосили про своє об'єднання, а заразом і ще раз двинули Віктора Януковича в прем'єри. Так, про всяк випадок. Одне клопотання, як то кажуть, добре, а два, особливо при теперішньому Секретаріаті Президента, якому аби тільки вставити палиці в колеса, - краще!

Але недовго радів Віктор Ющенко. Тому що незабаром в його президентську поштову скриньку був доставлений лист від Юлії Тимошенко, в якому між словами «зрада», «переворот», «бандити» і «ганьба» лідер БЮТ ще раз ненав'язливо просила Президента розпустити парламент. Поки не пізно. Майже впевнений, що в чернетці листа у леді Ю. було ще приписано «А то пошкодуєш!», але в чистовий варіант це чомусь не потрапило. Можливо, банальна неуважність.

Але й цього Віктору Андрійовичу вистачило для того, щоб він знову втратив сон і апетит. До такої міри, що навіть відмінив свій візит до Москви, де на світську тусовку мали зібратися глави держав СНД. І пояснив – мовляв, допоки в Україні така ситуація, залишати її межі не вважаю можливим. А я так собі думаю, що просто не схотів слухати похваляння задоволеного Путіна про те, як він вправно зробив всіх своїх західних колег на саміті G-8. Чужу могутність завжди неприємно усвідомлювати, а вже коли і своя в рідній країні крізь пальці тікає – і поготів.

Кохаймося!

Завжди Ваш



Олександр Вредний, "ForUm".