Церкву в закарпатському селі Страбичево переодягають ...5 разів на рік!

Закарпатське с.Страбичево, як і кожний окремий населений пункт, має свої звичаї, збережені з-діда-прадіда. Я звернула увагу, що на всіх дерев'яних хрестах, встановлених чи не на кожному перехресті, чорні стрічки. Люди пояснюють, що кольори стрічок на хрестах залежать від християнських свят, і це є місцевим звичаєм.

У храмі, який збудований 1903 року і де нині правляться Літургії та проводяться церковні обряди двох громад - греко-католицької та православної (про цей факт - нижче), також все церковне начиння чорних кольорів.

Василь Бобуський працює церківником греко-католицької громади 11 років, відтоді, як пішов на заслужений відпочинок. Наразі залишився сам - дружина і діти повмирали. Він каже, що жінки з обох громад переодягають церкву п'ять разів на рік. Під час Великого посту всі вишивки, оздоби, павіси(хоругви — Автор) — чорні. У Великодню п'ятницю, після виносу Плащаниці, — змінюють білими. Під час Зелених свят церкву переодягають у зелений колір і заквітчують, і вона, як і сама природа, потопає в зелен-листі та квітах, зокрема польових. Під осінь, у Богородичні свята, храм - у голубих тонах. А на Святого Дмитрія (у цей день у Страбичеві храмове свято) — у рожевому або червоному.

— У церкві є п'ять змінних комплектів. Прихожани докуповують, що треба, або що ввійшло у моду, — каже церківник Василь.

— Якого кольору вбрання церкви, такого кольору одягає ризи і священик, — додав о.Михайло Прицький, святотець греко-католицької громади. У храмі Страбичева він служить з 1993 року. З сім'єю проживає у Мукачеві. У нашій короткій розмові він розповів і про те, що у одному храмі проводяться богослужіння двох конфесій. «Почергово, мирно, але притирання, непорозуміння між людьми трапляються», — зауважив о.Михайло і, зробивши екскурс в історію, пригадав часи протистоянь громад:

— Церква у Страбичові збудована у 1903 році на пожертви людей і належала Мукачівській гре-ко-католицькій єпархії. Наприкінці сорокових храмом «заволодів» Московський патріархат. Після 1989 року, коли греко-католицька церква була легалізована в Україні, у селі почався рух щодо відновлення греко-католицької громади. Хоча фактично вона і не відновлювалася, бо люди, які ідентифікувалися греко-католиками, нікуди не дівалися -вони підпільно сповідували свою віру. Потім вони зареєструвалися як громада і почали просити православних, аби їм дозволили молитися почергово у церкві. Але їх не пускали навіть на церковну територію. І більше двох років люди молилися і проводили богослужіння під воротами. За цей період була і міліція, і зламування разів п'ять вхідних дверей на церкві. Слава Богу, потихеньку прийшли до порозуміння. У цьому процесі треба віддати належне місцевій владі, яка доклала чималих зусиль, аби дана ситуація вирішилася мирним шляхом.

— Як врегульовуєте фінансово-господарські питання? - цікавлюся. — Кожна громада має свою касу. Ремонти проводимо спільно, за тепло- та електроносії платимо навпіл. За кількістю громади однакові.

Користуючись нагодою, я попросила отця Михайла прокоментувати прохання Папи Римського щодо того, аби люди у Великий Піст молилися за алкогольно залежних людей. З цього приводу він сказав наступне:

— Вживання алкоголю — це проблема світу. А в Україні — це епідемія. Можу сказати, що ті, хто систематично відвідує храм Божий, не зловживають спиртними напоями. Справа в тому, що церква і не забороняє вживати алкогольні напої. Церква закликає «до міри». І якраз з цього приводу і в зверненні кардинала Любомира Гузара, яке було надіслано у всі греко-католицькі храми й адресовано всім християнам, сказано, що не треба боротися з алкоголем як продуктом, а навчити людей культури споживання міцних напоїв, допомогти їм позбутися таких поганих звичок, як куріння.

Страбичівці говорять, що «отець Михайло став справжнім отцем та духовним наставником для громади». До того ж, він регулярно проводить катехізацію, щороку готує діток до Першого Причастя, часто організовує поїздки по святих місцях Закарпаття та України. І результати його роботи позитивні — серед прихожан дуже багато молоді, батьки приходять до церкви з дітками.



Тетяна ГРИЦИЩУК, "Трембіта"