Займатися стриптизом на Закарпатті охочих небагато!

Стриптиз (принаймні легальний) до нас прийшов десь на початку 90-их. І, що не дивно, доволі швидко став розвиватися. Кілька років тому телеканал СТБ навіть провів чемпіонат України зі стриптизу, в якому взяли участь танцівниці з 10 українських міст. А от Ужгород в цій сфері нічних розваг чомусь пасе задніх.

Тобто шоу-програми з участю стриптизерок відбуваються в місцевих нічних клубах, але, по-перше, немає стрип-клубів, по-друге, практично немає місцевих танцівниць. Абсолютну більшість «танців на роздягання» виконують гастролери. Місцевих же дівчат, що танцюють стриптиз, порахувати на пальцях однієї руки. Чому Закарпаття відстає у цій справі, і взагалі, як воно – роздягатися на публіці, ми розпитували одну з ужгородок, яка входить до невеликого числа танцівниць, виступаючи під сценічним псевдонімом Барбі.

спробувати хочеться всього Взагалі, танцями наша співрозмовниця займається давненько – з шести років, проте власне в стриптизі вона новачок – менше року. «Будь-яка танцівниця пробує себе в різних гранях роботи – у балеті, сучасних та бальних танцях – всьому, що стосується вправності рухів, – пояснює дівчина. – От і настав період у житті, коли й мені захотілося цього спробувати. В Ужгороді це зробити було дуже легко, бо є попит. У нас багато нічних клубів, ресторанів, проходять корпоративні вечірки. Дівчина стверджує, що дебютувала зі власної ініціативи, а не піддавшись на чиїсь спокуси чи вмовляння.

Оскільки працює в танцювальному колективі, то перше замовлення дістала через свого керівника, до якого звернулися з питанням, чи може хтось із його підопічних виступити в цьому амплуа. Вперше Барбі станцювала стриптиз на корпоративній вечірці, що відбувалася на природі. Поступово втягнулася – створила більше сценічних номерів, стежила за виступами київських, львівських стриптизерок, переймаючи їхній досвід.

Роботи, каже дівчина, вистачає. Особливо перед новорічними святами, коли бум на вечірки. У цей період виступати доводиться практично щодня. Однак і в інший час без роботи не залишається. Буває по-всякому – раз у місяць, двічі на тиждень. Себто доволі часто.

– А де вас можна побачити, – цікавлюся.

– У нічних клубах Ужгорода, практично в усіх ресторанах обласного центру вже була, в Мукачево запрошували. Взагалі, люди ще не дуже знають, що є така стриптизерка Барбі.



НЕ ПРОСТО РОЗДЯГАННЯ — АКТОРСЬКА ГРА



– А що є в стриптизі таке, що вам по­добається і чого немає в інших танцях?



– Стриптиз – таке ж мистецтво, як усякий ін­ший танець. Тут не просто роздягатися треба, а повинен бути образ. Дуже цікаво виступити в образі першокласниці, жінки вамп, кицьки. Різно­планові можуть бути танці. Власне, це вже не просто танець, а наче маленька вистава. До того ж, мені подобається сплеск адреналіну.



– А є щось таке, що не подобається? Наприклад, на публічних заходах з участю танцівниць стриптизу завжди присутні підлітки, що несамовито зні­ма­ють дівчат на фотокамери телефонів...



– Ну, телефони – це іграшки. Не дуже хочеться, аби фотографували, але це не найбільший мінус. Гірше те, що підлітки (дорослі все розуміють і поводяться пристойно) лізуть до тебе, намагаючись доторкнутися, і просто заважають. Був навіть випадок, коли в мене поцупили одяг, який я скинула впродовж танцю. Тому завжди потрібна охорона, яка б стежила за такими ситуаціями.

Зважаючи на специфіку та екзотичність справи, ми не могли не поцікавитися, чи не виникало випадків, коли роботу стриптизерки плу­тали з іншою професією – проститутки. Наша співрозмовниця погоджується, що й такі ситуа­ції виникали, хоча й не часто. «Обережно питали, мовляв, ви лише танцюєте чи й ще дечим займаєтеся? Скажу, що лише танцями, і на цьому все закінчується. Якось виникла кумедна ситуація. Я відпрацювала номер, пішла перевдягатися, й хлопці, що були присутні на цій вечірці, вишикувавшись за дверима, стукали (я зачинилася на ключ). Не знаю, чого вони хотіли, але стояли, доки не прийшов господар і не вигнав їх. Хоч загалом такі ситуації – рідкість». – ділиться спогадами Барбі.



МАЄ БУТИ МЕЖА МІЖ ГАРНИМ ТА НЕЕСТЕТИЧНИМ



Стриптизерок на Закарпатті справді небагато. «Наша» дівчина змогла пригадати лише двох чи трьох колегинь із Ужгорода, кількох дівчат із Берегова, що виступали в клубах обласного центру. Є також один стриптизер. А так здебільшого приїжджі тан­цівниці. Було, й Бар­бі виступала разом із ни­ми в одній програмі.

Танцює наша спів­розмовниця не повний стриптиз, лише топлес. Пояснює це обмеження тим, що хочеться, аби танець був гарним і щоб не переступити межу. Бо в стриптизі тонка грань від гарного до неестетичного. Стриптиз повинен бути зі смаком. Клієнти, каже дівчина, уточнюють, який буде стриптиз, однак не наполягають на своїх бажаннях.



– А взагалі вигідно в нас танцювати стриптиз?



– Так, я б сказала, дуже вигідно.



– Тобто ви маєте і моральне задоволення, і фінансову винагороду за свою роботу?



– Так, безумовно. Думаю, якби не мала естетичної насолоди, то лише заради грошей це не робила б – шукала б якісь інші джерела прибутку. Знаю, деякі дівчата перед виступами випивають чогось алкогольного, щоб розслабитися. Я такого не сприймаю, бо вважаю, що під впливом оковитої танцювати не можна.



Щодо шляхів продовження кар’єри, наприклад, переїзду до міст, де ця професія перебуває на серйознішому рівні, то танцівниця каже, що Ужгород вона залишати не хотіла б, хіба що виїхала б на виступ за межі краю, аби потім повернутися. А розвиватися професійно, зокрема в хорео­графії, вважає Барбі, цілком реально і в нас.



КОХАНИЙ — НАЙКРАЩИЙ ОХОРОНЕЦЬ



Однак, наскільки ми зрозуміли, Барбі не бачить себе в професійному стриптизі тривалий час. «Напевно, я робитиму це, допоки не вийду заміж, – думає дівчина. – Навряд чи чоловік захоче, аби я стриптизувала далі, хіба що лише для нього. А загалом, не оголюючись танцюватиму ще довго». Молодого чоловіка наша співрозмовниця має й тепер. І каже, що йому, в принципі, подобається її заняття, хоча трохи ревнує і ставить деякі рамки. «Але в цілому мені подобається танцювати в його присутності, навіть легше. Він часто буває на моїх виступах і, можна сказати, є найкращим охоронцем. Нікому не дозволяє чіплятися, може відібрати техніку в тих, хто намагається відзняти».

Про заняття Барбі знають її друзі, бувало, що вона танцювала стриптиз і для них, на дні народження когось чи вечірках, однак поки що це залишається секретом для її батьків. Хоч дівчина й не вважає, що буде трагедія, коли вони дізнаються. Переконана: зможе пояснити їм, що це мистецтво. Та наразі розповідати батькам про свою роботу не спішить. А там буде видно. Не можна сказати, що сильно ховається, принаймні готує велике портфоліо з одним із місцевих фотографів, де є й світлини наголо, і не має нічого проти, аби з часом її знімки з’явилися в якомусь журналі.



Володимир ПУШКАШ, "Старий Замок "Паланок"