Мирослава КАЛАМУНЯК: На відміну від Закарпатської облради в Ужгородській міській раді немає більшості та чіткої програми дій

Україна відзначила День місцевого самоврядування. Нинішня особливість цього свята в тому, що вже півтора року працюють наші місцеві ради, вперше обрані за новою, пропорційною системою, тобтоза списками політичних партій. Нарікань на ефективність обраних таким чином рад, особливо місцевих, немало. Хоча, звісно, багато залежить'! від людей, які стали депутатами кожної конкретної ради. Докладніше про це — у розмові з депутатом обласної ради, директором ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» Мирославою Каламуняк.

Директор ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", депутат Закарпатської обласної ради Мирослава КАЛАМУНЯК.

— Мирославе Михайлівно, торік в Україні вперше пройшли вибори за пропорційною системою. Проте сподівання на ефективність нової Верховної Ради не справдилися, і вона була розпущена. Якщо спроектувати це на нашу область і, скажімо, Ужгород, то чи виправдала себе така система на місцевому рівні?

— Вважаю, що система виборів за політичними списками не сприяє ефективній діяльності, адже кожен конкретний депутат не відповідає за певну територію чи ділянку роботи і є віддаленим від виборців, роль особистості нівелюється, бо вирішальним вважається рішення фракції. Та й до списків партійних не завжди потрапляють справді яскраві, харизматичні лідери. Не мною придумано, що єдина умова ефективного управління при демократії - це наявність влади та опозиції. Вважаю, в обласній раді нам вдалося задіяти таку модель - не ідеальну, але працюючу. Ми сформували дієву більшість — до неї долучилися навіть регіонали, частина фракції БЮТ, так звані угорські партії. Є і досить «кусюча» опозиція — інша частина БЮТ, соціалісти, «народники», часом долучаються регіонали, і ця опозиція підштовхує працювати ефективніше.

Завжди порядок денний кожної сесії формується так, аби, крім, так би мовити, дещо рутинних справ, була можливість розглянути і вирішити те, що актуально для краю саме сьогодні. Перелік питань на кожне чергове засідання, як належить, за 10 днів публікується у ЗМІ. Щоправда, до самого засідання «приростає» ще багато інших, що потребують невідкладного розгляду і вирішення. Проте всі питання обов'язково обговорюються на засіданнях комісій, абсолютно кожна слушна пропозиція враховується, всі зауваження беруться до уваги на президії ради. Така процедура дає змогу приймати виважені рішення.

Кілька років тому була розроблена концепція сталого розвитку Закарпаття на 15 років, до якої періодично поверталися на різних форумах, численних конференціях. Вона знайшла логічне продовження у затвердженій депутатами торік Регіональній стратегії розвитку нашого краю до 2015 року. Відповідно до неї формуються стратегії розвитку кожного району.

Також обласна рада приймає і контролює виконання програм, які стосуються щоденних проблем життя закарпатців. Скажімо, чимало таких в охороні здоров'я, щодо питної води, турботи про вразливі категорії населення, безробіття, підготовки кадрів, збереження історичних та культурних пам'яток та багато інших. Відповідно до вимог часу ці програми коригуємо, вишукуємо можливість їх фінансувати і відслідковуємо виконання. Наприклад, виділила облрада кошти на розвиток аеропорту — і маємо найсучаснішу злітну смугу в усій Західній Україні. Або, як на останній сесії, — прийняли рішення про продаж готелю «Дружба» з аукціону, кошти від якого підуть на потреби медицини.

Думаю, не тільки я, але й усі закарпатці бачать логіку дій обласної ради. Так, не все ідеально, не все вирішується, нас багато критикують, але ми цю критику чуємо, сприймаємо, реагуємо на неї і прагнемо працювати краще.

— Чи можете сказати, що ефективно працює і міська рада Ужгорода?

— Для мене це болюче питання. Навіть не знаю, з якого погляду говорити про роботу міської влади — чи як політику, депутату обласної ради, чи якжителю Ужгорода. Як і всі ужгородці, я не задоволена, що живемо без гарячої води і... мовчимо про це! Мовчимо, як уже другий рік поспіль зустріли опалювальний сезон і скільки працівників підприємств, установ, учнів і дітей у садочках захворіли, поки подали тепло. Мене, як і всіх, не влаштовують тарифи на теплопостачання. Розумію, що вони склалися саме такі, бо у жахливому стані мережі й житлово-комунальне господарство по всій державі. Але треба говорити і про непродуману політику в цьому питанні наших міських депутатів, виконавчого комітету. Немає чіткого бачення, що робити: то дозволяють встановлювати автономне опалення, то забороняють; то дозволяють легалізуватися тим, хто незаконно встановив, то не дозволяють встановити законно.

Звичайно, мені, як і всім, не подобається сміття, ями на дорогах, непрацюючі світлофори. «Дістало» болото на тротуарах і просто їх віосутність. І я, так само як і всі ужгородці, хотіла б знати, яка з цього приводу є програма у міської влади, як на все це дивиться депутатська більшість (якщо така є), коли, в які терміни, яким чином, за які кошти все це буде робитися. Ми хотіли б у щось вірити! Чуємо гарні ідеї: наприклад, у місті буде аквапарк. Потім про це забувають, а згодом... рішенням сесії забирають у гімназії басейн! Кажуть: для розвантаження вулиць від транспорту збудують дворівневий підземний паркінг Де він? Говорять про соціальне житло. Одна компанія починає будівництво, інша отримує землю, а де обіцяне соціальне житло?

На мій погляд, проблема в тому, що немає у кожної з партійних сил, які увійшли до міської ради, чіткої програми дій. Напевно, йдучи на вибори, вони таки щось пропонували, хоча здебільшого використовували гасла своїх загальнодержавних політичних сил та імідж лідерів партій.

Звичайно, пропорційна система виборів має багато недоліків, але є один незаперечний плюс — можемо чітко структу-рувати відповідальність. В Ужгороді жодна політична сила відповідальності на себе не взяла. Знаємо, що фракція «Народна», яка підтримується мером, нібито при владі, але це тільки 8 депутатів. «Наша Україна* оголосила про свою опозиційність, а швидше до мера особисто — і це 12 депутатів. Де решта 30 — абсолютно незрозуміло. В Ужгороді другі вибори поспіль найбільше голосів набирає БЮТ. Вони ж мають і найбільшу фракцію у міськраді — 17 депутатів. Але де ця фракція — в опозиції чи при владі, за що відповідають у місті — не зрозуміло. Більше того, керівництво блоку нібито виключило всіх ужгородських депутатів з партії «Батьківщина» за «дерибан» землі. Але всі вони залишаються з мандатами і, вочевидь, меру така ситуація дуже вигідна, бо можна маніпулювати і депутатами, і рішеннями. Не є чіткою і позиція міських фракцій Партії регіонів, соціалістів і «Пори». Більшість у раді виникає ситуативна, тільки для вирішення якихось питань, а здебільшого вони стосуються розподілу землі чи об'єктів. Але ж жителі міста обирали їх, сподіваючись на вирішення проблем Ужгорода.

— Очевидно, у цьому зв'язку дуже важливими є прозорість, гласність роботи міських депутатів та міськвиконкому?

— Я, навіть як звичайний житель міста, а не депутат облради, набагато більше знаю про дії обласної влади — починаючи з розподілу бюджету, виділення землі. Зате чомусь міська сесія триває перманентно — не закривається і не відкривається; тільки за чергової потреби депутатів, як пишуть у газетах, «свиснувши», збирають на чергове засідання. До того ж, оскільки багатьох з них знаю, вони часто нарікають нате, що питання, які виносяться на розгляд, попередньо не обговорюються в комісіях, депутати не завжди знають за що саме голосують. Часто нарікають і журналісти, що не отримують не лише матеріали, проекти рішень, але й порядок денний засідань, хоча й з нього мало толку, бо, наприклад, важко зрозуміти про що йдеться, коли вказано тільки: «зміни до рішення такого-то» чи: «питання про пільги».

Через таку непрозорість дій і мерії, і депутатського корпусу мешканці Ужгорода все більше дистанціюються від влади.

— Під час минулорічних виборів ви йшли у списках і до обласної ради, і до міської, проте обрали роботу в облраді. Чому?

— Сергій Ратушняк йшов на посаду мера з такою конкретною програмою революції у комунальній сфері, що, здавалося, він тут гори зверне. До того ж, в Ужгороді, як в обласному центрі, зосереджено найбільше коштів, підприємств, науковий потенціал, тут найбільше керівників і дієвих людей, тобто найбільша критична маса особистостей, які розуміють проблему, можуть її підняти і знайти шляхи вирішення. Тому мені здавалося, що в Ужгороді й без мене є кому працювати. Крім того, вважала, що з облради зможу краще допомагати місту. А ще, оскільки працюю в багатьох районах області, знаю проблеми гірських населених пунктів, то вболіваю не лише за місто, а й за весь край. Можливо тому ще на початку роботи депутатів цього скликання запропонувала закріпити певних депутатів за окремими районами. Кожен міг вибрати регіон, який йому ближчий, рідніший. Так, я працюю з Перечинським і Великоберезнянським районами. Постійно туди запрошують мене на сесії, важливі події. Не завжди, на жаль, маю змогу бувати, але знаю їхні проблеми, проводжу зустрічі з виборцями, до мене звертаються з проблемами голови сільрад. Не знаю; чи є такий зв'язок у обласних депутатів з містом. Бачу тільки, що на різних обласних нарадах і зібраннях ніколи немає представників Ужгорода, ні з ким обговорювати проблеми або ж бодай з'ясувати ситуацію.

Проте вже певною мірою шкодую, що я не обрала депутатство у міській раді. Вочевидь, тут більш конкретні справи, завдання і конкретна відповідальність. І, напевно, я бачила б швидший і більш наочний результат своєї роботи.

— Ви діагностували проблему в роботі міської влади, а які ж шляхи її вирішення?

— Нині, після більш ніж півтора року роботи міських депутатів, маємо право вимагати звіт — що вони зробили, і оприлюднення стратегії на майбутнє. Інакше, очевидно, треба ставити питання про дострокові вибори до місцевих рад. Звичайно, до цього подвійне ставлення: з одного боку, всі втомилися від виборів, потрібна стабільність для нормальної системної роботи, проте, з іншого, не можна й допустити, аби тривала ситуація, коли депутати діють не відомо для кого і для чого. Очевидно, витрати, пов'язані з достроковими виборами, окупляться тим, що прийдуть інші люди, котрі знатимуть: за свої дії доведеться відповідати. Але це, напевно, вже крайній засіб.

Вочевидь, можна піти і найбільш прямим та оптимальним шляхом — створити конструктивну більшість у міській раді з нині діючих депутатів. Треба тільки політичним силам, керівникам фракцій поставити собі таке завдання і напрацювати скрупульозну програму дій для вирішення проблем міста.

Мене вразила заява мера на одній з недавніх сесій, що «нам залишилося працювати кілька місяців, максимум рік». Що це означало? Заклик «радикально» подбати про власні інтереси? Чи все-таки встигнути щось зробити для людей?

Ми, як місто, громада, опускаємось все нижче, Ужгород починає занепадати. То невже нікому до цього немає діла? Адже люди скрізь однакові — чи то в Ужгород, чи в Чернівцях, чи Рівному, але влада там якось вирішує ці проблеми! А ми не бачимо жодних ідей, навіть запозичених в інших українських містах, не кажучи вже про європейські. Була хіба спроба запросити з Полтави бригаду, яка відключала каналізацію неплатникам за воду. До речі, це спрацювало.

Я прошу всіх депутатів, нинішніх і колишніх, усіх небайдужих мешканців Ужгорода, хоча б висловитись, не погодитись, обуритись з приводу ситуації, що складається нині в місті, і разом вирішувати, що робити, знайти механізми, які б її змінили. Користуючись можливістю цього газетного виступу, ініціюю залочаткування громадських слухань, бо знаю, що стан Ужгорода хвилює не лише мене, а й більшість ужгородців, депутатів міської ради, незалежно від того, яку політичну силу вони представляють. Готова, зрештою, і «підставити своє плече» — взяти участь у створенні громадської організації, яка б працювала на розвиток міста. Давайте нарешті не просто обурюватись у колі друзів, за кавою чи вдома на кухні, а щось реально робити!

Лариса ПОДОЛЯК, "Новини Закарпаття"
Рейдери хочуть заволодіти ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" на Закарпатті?
На охорону праці на ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика" щомісяця витрачають 20 тисяч гривень
Мирослава Каламуняк: У проблемах села — проблеми держави!
Чи є перспективи у легкої промисловості Закарпаття?