Чи є перспективи у легкої промисловості Закарпаття?

Про здобутки, проблеми та їх вирішення у легкій промисловості Закарпатської області, та й чи така вже вона легка промисловість, — розмова із заступником начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури Закарпатської облдержадміністрації Іваном ЩІПАНСЬКИМ.

— Іване Михайловичу, якою є сьогодні легка промисловість нашого краю, за стан справ у якій ви особисто в галузевому управлінні відповідаєте?



— Нині — це 61 підприємство із загальною чисельністю працюючих понад 12 тисяч чоловік. Стосовно поточної ситуації у ній, то її слід відверто охарактеризувати як плаваючу. Що це означає? А те, що цьогоріч галузь працює неритмічно, тобто відчутне піднесення у виробництві продукції чергується зі скороченнями.



— Тобто, напевно є серйозні причини: об'єктивні й суб'єктивні?



— Так. І превалюють саме об'єктивні. Якщо, приміром, за минулий, 2005 рік, темп зростання обсягів виробництва усієї промислової продукції в області, порівняно із 1990 роком, який прийнято вважати базовим, становив 180%, то у легкій промисловості — понад 300 відсотків. Отож вона сягнула величезного фізичного насичення (є такий спеціальний термін у промисловців), а тому далі їй регулярно із місяця в місяць досягати приросту виробництва значно важче, ніж іншим галузям. Становище у легкій промисловості найбільше ускладнюється тим, що 84 відсотки її підприємств у нашому краї працюють на давальницькій сировині, її постачають закордонні партнери, котрі й вивозять виготовлену з неї продукцію та реалізовують й у країнах Європи.



— А як виглядає легка промисловість на фоні всієї промисловості краю?



— Питома вага обсягів реалізації продукції легкої промисловості нашого краю за 2005 рік становить 8 відсотків, тоді як в Україні лише 1,1 процента.

Тепер стосовно виробничої динаміки в нинішньому році. Якщо за І квартал проти відповідного періоду минулого року обсяг виробництва в легкій промисловості Закарпаття становив 103 %, то у квітні порівняно з таким же місяцем 2005-го відбувся спад (99,5 %). Але за 5 місяців порівняно з січнем—травнем минулого року, галузь уже знову має приріст виробництва (103 %). Отож виходить, що вона працює неритмічно й обсяг виробництва у ній порівняно з відповідними періодами попереднього року коливається від 97% до 103%.



— Які проблемні питання для цієї галузі найгостріші?



— Насамперед, це нестабільність вітчизняного законодавства при роботі з давальницькою сировиною.

По-друге, недостатня координація зусиль митних, податкових структур та інших центральних органів виконавчої влади.

По-третє, відсутність системи довгострокового кредитування виробників одягу й взуття та висока вартість вітчизняних кредитних ресурсів.



— Зрозуміло. Але ж галузь майже не працює на потреби українського ринку...



— На жаль, так. На внутрішній ринок реалізовується тільки 14,8 % продукції, виробленої підприємствами легкої промисловості краю. Свою продукцію (майже увесь обсяг) продають на внутрішньому ринку лише такі суб'єкти господарювання, як ВАТ "Хутро", що в с.Ясіня Рахівського району, ТОВ "Хуст-Фільц" і

ВАТ "Швейна фабрика "Прометей" із м. Хуст, ЗАТ "Едельвейс" із Мукачева й ПВТШП "Копанські

джерела" Виноградівського району.



— Отже, перераховані підприємства хочете відзначити в першу чергу?



— Не зовсім, Я тільки назвав їх як виробників продукції для нашого українського ринку. А насамперед повинен виокремити як краще, котре, образно кажучи, робить погоду в галузі, ВАТ "Мукачівська трикотажна фабрика "Мрія", очолювана депутатом обласної ради Галиною Гороховською. Тут середня місячна зарплата перевищує тисячу гривень. Це підприємство вклало значні кошти в реорганізацію виробництва, впровадження нових сучасних технологій, відкрило новий великий фарбувальний цех. Другим визнаним флагманом у галузі є ЗАТ "Ужгородська швейна фабрика", якою керує також депутат обласної ради Мирослава Каламуняк. Із позитивного боку слід відзначити внесок у загальні здобутки галузі колективів ТОВ "Едельвейс-ЛЕГО" (директор — Марія Карпачо-ва) з міста Чоп, ЗАТ "Едельвейс" і швейної фабрики "Інтерконтинен-таль", очолюваних Петром Басарабом із Мука-чівщини, ВАТ "Ужгородська взуттєва фабрика" (гендиректор — Вардан Товмасян). На цих підприємствах нарощуються обсяги виробництва, зростає зарплата і соціальні виплати. Так звану давальницьку схему слід вважати тимчасовим явищем у легкій промисловості краю, бо з часом, вірю, набиратиме обертів діяльність підприємств на власній сировині й на потреби внутрішнього ринку.



Богдан Дубовий, "Новини Закарпаття".