Відомчі гуртожитки переводять в іншу "вагову" категорію

Село Минай, що на околиці Ужгорода, вважається одним з найпрестижніших місць обласного центру Закарпаття. Але залізничники станції Ужгород-2, які проживали на вулиці Транспортних будівельників, свій Минай вважали «кінцем світу». Бо про який престиж можна казати, коли десятками років мешкаєш у гуртожитку, в якому на декілька сімей один туалет в куті коридору та пара газових плит у спільній кухні... Проте на початку січня в житті залізничників - мешканців Миная - все різко змінилося: їхній гуртожиток переобладнали під повноцінний житловий будинок - і 12 сімей дістали ключі від комфортабельних одно-, дво- і трикімнатних квартир. Реконструкція цього об'єкта обійшлася будівельникам набагато дешевше, ніж якби вони звели такий будинок на новому місці. Адже до гуртожитку вже були підведені всі комунікації, тож витрачатися довелося тільки на перепланування кімнат та наведення «європейського блиску».

Для наближення новосілля багато зусиль доклав голова райпрофсожу Ужгородської дирекції з перевезень вантажів та пасажирів Ярослав Афтанас, котрий більше двох місяців буквально днював і ночував на об'єкті, що реконструювався. І в тому, що зараз у дирекції скоротився список черговиків, є і його заслуга.

- Безперечно, що переведення відомчих гуртожитків в іншу «вагову» категорію - справа позитивна. Але вона має і свої мінуси, адже ліквідувавши гуртожитки, керівництво, так би мовити, закриває двері перед молодими спеціалістами, котрі приходять працювати на залізницю?

- До того, що така проблема може виникнути, - відповів Ярослав Дмитрович, - ми готувалися заздалегідь. Тому вже декілька років поспіль дирекція скеровує у залізничні навчальні заклади тільки дітей працівників магістралі. По закінченню студій молоді спеціалісти повертаються до домівок своїх батьків у комфортні умови. А створивши сім'ю, молоді залізничники мають змогу подбати і про власне житло. У тому, що ми на правильному шляху, переконалися й на практиці: перед початком реконструкції гуртожитку в ньому проживало лише чотири сім'ї.

В урочистостях з нагоди вручення ордерів узяв участь головний інженер залізниці Володимир Кисельов. Коли новосели отримали ключі від квартир, до нього підійшла група мешканців із сусіднього гуртожитку залізничників, який теж розташований у селі Минай, але ще не переданий до «повноцінного» житлового фонду. Про що вони просили керівництво залізниці, здогадатися, як мовиться, неважко.



Іван АНТОНЮК, «Магістраль»