Додати новий коментар

31 січня владика Мілан Шашік освятив дзвони у Свято-Троїцькій греко-католицькій церкві в Ужгороді. Владиці співслужив парох о. Юрій Довганинець і священники, які співслужать на парафії. Церковні дзвони були вилиті у Перемишлі (Польща) та придбані стараннями меценатів храму Зігхарда Рашдорфа та Людмили Кононович.

Під час освячення лунали молитви про благословення дзвонів. Зокрема, громада молилася і просила Господа: «Дзвони ці благослови і освяти; і влий в них силу Твоєї благодаті, щоб, коли вірні Твої почують голос звучання його, утверджувались в благочесті й вірі…» У своєму слові до присутніх парох о. Юрій розповів вірникам про значення та важливість дзвонів та їхнього звучання.

Вважається, начебто в дзвона є душа, а звук дзвонів - глас Божий. Звук церковних дзвонів створює певні хвилі, які сприятливо позначаються на самопочутті людей, допомагають лікувати душу, запобігають психологічним ускладненням. Кажуть, що дзвін церковний створює такі ж коливання, як і Земля. Він здавна був символом Святої Божественної Трійці й сприймався як Божий глас. Дзвін веде людей до церкви на молитву, на славослів’я святого імені Господнього вдень і вночі; голосом дзвону втихомирюються і перестають вітряні бурі, град і вихри, громи і блискавки…

Після освячення і підняття дзвонів всі присутні змогли почути благовіст , який сповістив радісну звістку про новий етап буття Свято-Троїцької греко-католицької церкви.

Заглядаючи в історію, зазначимо, що Свято-Троїцька парафія Мукачівської єпархії була заснована у 1997 р., коли церковна громада отримала наділ землі у новому мікрорайоні Ужгороду поруч з першою Ужгородською гімназією. Як розповів о. Юрій: «Парафія має дивне народження. Спершу люди молилися на місці загибелі маленької дівчинки, у капличці по вулиці Заньковецької. Згодом вони звернулись до управи міста з проханням про виділення місця для будівництва церкви. Так, у ювілейному 2000 році розпочалося будівництво каплиці, яка присвячена на честь Різдва Присвятої Богородиці. Щонеділі на службу Божу людей прибувало, тож поруч було зведено споруду тимчасового призначення, де нині відбувається богослужіння. Під час служби Божої співає церковний хор Свято-Троїцької церкви під керівництвом диригента Мар’яни Янчар.

У 2003 році виконувач обов’язків ординарія Мілан Шашік розглянув прохання громади і благословив початок будівництва церкви, а також молодіжного катехитичного центру, де з 2005 р. навчаються різні групи дітей, вони готуються до першого причастя тощо. При Центрі діє ансамбль духовної пісні «Краплина вічності» під керівництвом Тетяни Раховської.

Будівництво ж самої церкви в даний час продовжується. Вже змонтовані стіни, перекриття і дві передні вежі. Третя домінуюча вежа, де й було встановлено дзвони, монтується. Звичайно, наша особлива подяка людям, завдяки яким будівельні роботи ведуться безупинно. Зокрема, стараннями наших друзів З.Рашдорфа та Л.Кононович з Божої волі сьогодні ми вже змогли почути передзвін нових дзвонів».

Так ведеться, що кожен церковний дзвін має свої ім’я. Право назвати його належить людям, причетним до появи дзвонів. Так, нові дзвони Свято-Троїцької церкви носять імена Павло та Олексій на честь батьків благодійників З.Рашдорфа та Л.Кононович.

«Коли ми дізнались про те, що маємо право дати дзвонам імена, - розповіла Людмила Кононович, - рішення було прийнято одразу – це будуть імена найдорожчих людей – мого батька, Олексія, і батька Зігхарда, Павла. Й ця можливість – велике благо, як власне, й сьогоднішня подія. Бо у житті, не завжди є можливість бути присутніми на службі Божій, я, наприклад, виросла на Донбасі, де більшість церков були знищені. Але завжди потрібно мати Господа Бога в душі, і робити добрі вчинки, не чекаючи подяки, просто, розуміючи, що можеш допомогти. А ще, як каже видатний закарпатський художник Іван Шутєв, головне, зла не робити».

На питання про те, чому він, громадянин Німеччини, прийняв рішення про благодійництво у Закарпатті, Зігхард Рашдорф відповів: «Я потрапив у Закарпаття у 1992 році, полюбив цей край, знайшов тут багато бізнес-партнерів і друзів, захопився колекціонуванням картин закарпатських художників. Божа воля була у тому, що мій діловий партнер і друг В.Улинець познайомив мене із о. Юрієм, й ми маємо радість від сьогоднішнього священного дня. Нас всіх - українців, німців, росіян, французів і т.д. об’єднує християнська віра – це наше минуле, наше сьогодення і наше майбутнє. Від духовності і культури ми отримуємо енергію для вирішення насущних проблем. Це наше спільне надбання, яке нас єднає у різних куточках світу. По-друге, ти будь-де почуваєшся, як вдома, якщо знайдеш партнерів і друзів. Не кожен може похвалитись тим, що знайшов рідних людей в чужій родині. Без коренів, які повинні рости через партнерство і дружбу, через людські відносини і духовність – без цього, навіть, у рідній країні людина не почувається, як вдома. Можливо, мені пощастило у цьому плані».

Підсумовуючи цю коротеньку розповідь, хочеться відмітити здоровий церковний колектив віруючих-прихожан. У цей непростий час люди згуртувалися, об’єдналися навколо спільної великої справи – зведення Свято-Троїцької церкви-красуні заради прославлення Господа. Серед великої кількості тих, хто жертвує на цю добру справу, зокрема назвемо ще кілька імен: В.Гісем, М.Липчей, І.Кісів, М.Тулай, В.Улинець та багато інших.