Бізнес на сиротах, або Скільки коштує всиновити іноземцю українську дитину

Іноземці, які хочуть усиновити українських дітей, грузнуть в тенетах корупції та бюрократії.

Американець Стів Вебер – батько 6 дітей: троє своїх, троє всиновлених. Іван - найменший. 9 років тому його знайшли на вулиці в одній пелюшці. І хоча в Україні - черга з охочих всиновити малюків до 5 років, хлопець жив у сиротинці без надії на всиновлення.

Потенційних батьків відлякував діагноз – у дитини лише одна нирка, і та працює на половину. Однак Вебери труднощів не побоялись: і ось уже 7 років хлопчик називає Стіва татом і давно забув про життя в інтернаті.

«Він виглядає здоровим, красивим, великим, енергійним хлопчиком. Але у нього серйозні медичні проблеми, і нам потрібно постійно слідкувати за ними. Лікарі ним займаються навіть в Америці. Ми зробимо все, щоб він жив», - каже усиновлювач Стів Вебер.

Іванкові пощастило, адже зазвичай іноземцям, аби всиновити українську дитину, доводиться пройти всі кола пекла. Іноді боротися треба роками, в найкращому випадку - півтора місяці. Але весь цей час потенційні батьки повинні перебувати в Україні. Через це кількість іноземних всиновлень з 2005 року скоротилася вдвічі.

Тим часом 26 тисяч сиріт чекають на батьків в інтернатах держави, адже українці переважно хочуть всиновити 1 дитину – маленьку і здорову.

«Певна кількість старших і хворих дітей, яких ще не можуть всиновити українці, їх уже не можуть всиновити іноземці. Що ми маємо в результаті - діти лишаються в інтернаті», - пояснює президент альянсу «Україна без сиріт» Руслан Малюта.

Стів Вебер, який допомагає своїм співвітчизникам подолати перепони української бюрократії, каже що ринок міждержавного всиновлення в тіні. На ньому правлять посередники, які вимагають гроші за прискорення процедури, різноманітні дозволи і супроводження у суді.

«Це хворі діти, яких навряд чи хтось тут буде всиновлювати, але все-таки ми маємо платити від 20 до 40 тисяч доларів, щоб їх усиновити», - каже чоловік.

Змінити справу може прийняття Гаагської конвенції про міждержавне всиновлення. Однак український парламент вже 4 рази провалював голосування за цей документ. Аргументи депутатів начебто зрозумілі: влада хотіла, аби всиновлювали сиріт саме українці. І боялася, що відпустивши дітей за кордон, перевірити їхні долі буде неможливо. Натомість Гаагська конвенція з усиновлення саме це й забезпечить.

«Можливості консульських установ посольств не дають можливості детально перевірити, а Гаагська конвенція зобов’язує тоді ще й владу тих країн здійснити перевірку і надати Україні інформацію», - каже уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.

Зараз готується новий законопроект з ратифікації Гаагської конвенції і всиновлювачі сподіваються, що п'ята спроба буде успішною. Цього потребують і іноземці, жертви бізнесу на дітях, і головне – сироти. Адже тисячі з них мають невідкладні проблеми зі здоров'ям і змушені чекати на операції, поки їхні потенційні батьки продираються крізь тенета української бюрократії.

Олена Скобало, «ФАКТИ», ICTV