Кожен регіон нашої неньки-України унікальний по-своєму!

Закарпаття за своїми природними умовами багато в чому нагадує Швейцарію. Корів там випасають на пасовищах, які знаходяться на 1400 метрів над рівнем моря. Там немає електрики, а для доїння корів електродоїлками використовують спеціальний генератор...

Наша ненька Україна надзвичайно розмаїта на цікаві місцини і багата на талановитих людей. У будь-якому невеличкому населеному пункті можна знайти когось, хто займається давніми ремеслами чи виготовляє унікальну продукцію. Нещодавно, подорожуючи Закарпаттям, натрапила на єдину в країні сироварню швейцарського типу, розташовану в Нижньому Селищі (Хустський район Закарпатської області). Саме тут у вересні 2002 року вперше було виготовлено сир за тисячолітньою традицією швейцарських Альп. Діяльність цього невеликого підприємства є хорошим прикладом, як у звичайних умовах можна зробити невелике диво і дати надію іншим.
Унікальна сироварня почала діяти завдяки підтримці членів Асоціації європейських кооперативів Лонго Май. Працює на підприємстві разом із директором лише вісім осіб. Деякі з них пройшли стажування у швейцарського спадкового сировара, який допомагав у запуску сироварні.
Унікальність продукції пов'язана із унікальністю краю. Закарпаття за своїми природними умовами багато в чому нагадує Швейцарію, тому і сир, виготовлений у Нижньому Селищі, має відмінний смак і є виключно натуральним продуктом. Головні складові успіху директора Петра Пригари - любов до рідного краю, щире вболівання за його долю, готовність працювати та виготовляти унікальний продукт. За цим усім стоїть наполеглива праця, роки здобування довіри односельців і споживачів. Завдяки діяльності сироварні в селі підтримується традиція утримання великої рогатої худоби, адже надлишки молока люди можуть здати на підприємство за хорошою ціною.
"Стажувався на підприємствах швейцарських Альп. Корів там випасали на пасовищах, які знаходяться на 1400 метрів над рівнем моря. Там не було електрики, а для доїння корів електродоїлками використовували спеціальний генератор. Ми варили на дровах знаменитий альпійський сир "Грюєр". Із стадом у 44 голови справлялося четверо осіб: власник, ми - два стажери-українці і хлопчина із села (гарсон шалє), спеціально найнятий для допомоги. На цій невеличкій фермі було продумано все до найменших деталей. Наприклад, корови в період випасання ночували на полі, а заганяли їх на ферму лише для доїння. З такого стада отримували максимум 1-1,2 тонни молока на день. Пізніше я стажувався на сироварні, де переробляли 12 тонн молока на день. Хочу зауважити, що в Швейцарії фермер не переймається податковими звітами чи ветеринарними питаннями. Я був присутній, коли на сироварню приїхав санітарний лікар. Він все оглянув, взяв проби, зробив зауваження з приводу того, що йому не сподобалося. На моє запитання, чи може санітарна служба закрити підприємство, власник відповів, що працівники таких структур отримують зарплату з бюджету, який він наповнює, тому вони покликані більше допомагати, аніж перешкоджати. Якщо якась служба намагається закрити сироварню чи інше підприємство, то вона доводить власну некомпетентність", - поділився досвідом директор.
Найбільші надходження молока є влітку, тому закупівельна ціна становить до 3,2 грн за літр. Взимку люди отримують по 4 грн за літр молока. "Така ціна стимулює людей здавати якісну продукцію, а я, зі свого боку, можу спокійно повернути несвіже чи розведене молоко", - додав Петро Пригара.
Реалізація сиру залежить від пори року. Влітку і на початку осені люди більше споживають овочів і фруктів, а сир купують менше. У холодну пору року організм потребує більш калорійних продуктів. Проте Закарпаття приваблює багато туристів своїм унікальним кліматом і екологією і на сироварні відбуваються екскурсії, де можна продегустувати сир.
Магазини органічної продукції Києва, Харкова, Львова, Донецька також замовляють цю екологічну чисту продукцію. Для частини людей села, району і області наш сир став своєрідним символом. Його часто беруть у подарунок. Підприємство шість років поспіль раз на рік бере участь у благодійному ярмарку, який відбувається в першу суботу грудня у Києві. Всі посольства, які працюють в Україні, проводять благодійний ярмарок, аби зібрати кошти для дітей-сиріт та інвалідів. Кожна країна розміщує на своєму стенді ту продукцію, з якою асоціюється їхня держава. "Шість років тому швейцарське посольство з обережністю запропонувало привезти на цей захід сир Селиської сироварні, - продовжує Петро Пригара. - У перший рік запропонували наклеїти етикетку, що продукт виготовлено на замовлення посольства. Але, оцінивши якість продукції, тепер щороку приводжу сир без додаткових наклейок. Продаю 150-200 кг за день. Усі виручені кошти ідуть на благодійні цілі. Минулого року посольство Швейцарії визначило нашу сироварню як постійного партнера в Україні".
Загалом тут виготовляють три сорти сиру: "Селиський" - від назви Нижнє Селище, "Хуст" - від назви районного центру, "Нарцис Карпат" - неподалік є Долина нарцисів. Усі вони різні на смак і твердість. Перший є напівтвердим, дозріває до 3 місяців і має приємний молочний смак, другий - м'який і дозріває упродовж 10-12 днів, але на смак гострий і дещо нагадує сулугуні, а третій - твердий, дозріває упродовж 6 місяців, незважаючи на тривалість дозрівання, є надзвичайно ніжним на смак. На виготовлення 1 кілограму сиру потрібно мінімум 10 літрів молока.
Дозрівають головки у спеціально облаштованому підвалі, де підтримується належна температура і вологість. Коли заходиш до нього, то отримуєш особливе задоволення від насиченого солодкуватого запаху твердого сиру. І, здається, що усе так просто - поклав на полиці просолені головки і він собі дозріває. Проте щоденно "Селиський сир" (головка приблизно 500-700 грам) промивають вручну, а ось "Нарцис Карпат" (від 5 кілограм) потрібно акуратно протирати, тому і виходить унікальний продукт ручної роботи із присмаком цілющих трав.

Яніна Чайківська