Міжнародний фестиваль теле- і радіопрограм для нацменшин "Мій рідний край" роздав едельвейси

Х Міжнародний фестиваль телевізійних радіопрограм для національних меншин «Мій рідний край» успішно завершився. З-понад 70 телевізійних та 40 радіопрограм, що розповідають про життя національних меншин у 15 країнах світу, журі обрало кращих.

Національні меншини будь-якого регіону чи країни мають дві основні проблеми: повільна інтеграція в життя суспільства і швидка асиміляція. Можливо, це актуально всюди, та тільки не для Закарпаття. В нашому краї з давніх часів мирно співіснують близько ста етносів. Тому й не дивно, що саме в Закарпатті уже вдесяте зібралися для участі в Міжнародному фестивалі «Мій рідний край» виробники телевізійних та радіопрограм для національних меншин з усіх регіонів України та різних країн світу. Цього року свої роботи представили Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Польща, Сербія, Македонія, Австрія, Німеччина, Литва, Білорусь, Швеція та ін. І хто б що не говорив про рівень фестивальних фільмів та передач, головне, щоб відбулося те, до чого прагнуть організатори. Як сказав один із них: «Якщо навколо живе стільки етносів і вони змагаються не на рівні зброї, а на рівні телерадіопрограм – за цим майбутнє».

Цьогорічний – ювілейний – фестиваль, звісно ж, дещо не такий, як попередні. І хоча суть його залишилася тією самою, форма проведення яскраво вирізнялася. Взяти для прикладу хоча б той факт, що гості фестивалю та його учасники з різних областей України за три дні до офіційного відкриття здійснили закордонну поїздку до сусідніх Угорщини, Словаччини, Румунії, де їм було надано можливість познайомитися із роботою колег – журналістів та працівників місцевих радіо- та телекомпаній. Вражень, звісно, було багато! Розповідають, що те, що вони побачили на телестудії в Будапешті, просто вражає! Е-ех, зітхало чимало з українських тележурналістів, нам би ту апаратуру, ми б такі програми робили! Та хороші телепередачі їм все-таки успішно вдається робити і з старенькою камерою, і за комп’ютерами вчорашнього дня. Як зізналася тележурналістка з Кривого Рогу, про угорську апаратуру вона навіть і мріяти не буде, їм би дотягнутися до рівня Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії.

Усе дійство фестивалю проходило під Ужгородом, в чудовому куточку природи. І хоча погода, чесно кажучи, була зовсім не фестивальною, сценарію дотримувалися всі три дні. До речі, закарпатський «Мій рідний край» - єдиний подібний захід у Європі. Тож не дивно, що на урочистій церемонії відкриття було чимало поважних гостей, котрі вітали фестиваль з ювілеєм, зичили його організаторам та учасникам довгих років, творчих успіхів і так далі. Вітальний адрес надіслав і Президент України. Вітали присутніх і представники закарпатської влади.

Найцікавішим та найнасиченішим був, безперечно, день другий фестивалю. Його учасники мали змогу ознайомитися із культурою Австрії та Німеччини. Саме цим двом країнам був присвячений день. Представники австрійських та німецьких телерадіокомпаній знайомили присутніх із своїми роботами, розповідали про свою діяльність. Паралельно відбувався практичний семінар, що проводив постійний спонсор фестивалю, шведська компанія SES SIRIUS.

Цього ж дня проводили конкурс на кращий бограч. П’ять команд – угорська, румунська, словацька, німецька та русинська – ворожили над великими казанами, аби довести, що саме бограч у їхньому виконанні найсмачніший. Безперечно, на колір і смак друзів нема, і кожна команда заслуговувала на приз. Та, як водиться у конкурсах, в цьому також були переможці. На думку журі, найсмачніший бограч приготувала німецька команда (трохи дивно, бо в німецькій кухні такої страви нема). А ось «приз глядацьких симпатій» одноголосно дістався румунській команді. Це засвідчила швидкість, з якою спорожнів двадцятилітровий казан. Однозначно можна сказати, що переможених в цьому конкурсі не було: в казанах і тарілках не залишилося ні краплі бограчу. Його вочевидь було замало, бо на «ура» пішли і австрійські сосиски та сир. Звісно ж, зі справжнім німецьким пивом.

Вже доброю традицією стали на фестивалі розважально-концертні програми за участі фольклорно-етнографічних колективів, які презентують музичне багатство різних національних меншин краю.

День третій чекали всі з нетерпінням. Саме тоді оголошувалися переможці. Гран-прі «Золотий едельвейс» міжнародного фестивалю телевізійних і радіопрограм для національних меншин «Мій рідний край» присуджено журналістці угорського каналу «Дуна-ТВ» Каталін Баршонь - за історію біженців Косова. Аналогічну нагороду в галузі радіожурналістики здобули представники Закарпатської обласної державної телерадіокомпанії «Тиса-1» - за передачу «Ярослава та Ласло». Були й «едельвейси» другого та третього ступенів, нагороди в номінаціях «Кращий ведучий», «Краща авторська робота», «Краща режисерська робота», «Краще музичне оформлення», «Приз глядацьких симпатій» та інші. Церемонія нагородження переможців і лауреатів фестивалю транслювалася Закарпатською ОДТРК «Тиса-1». За традицією, кращі роботи будуть показані в ефірі обласної телерадіо­компанії.

Що ж, черговий фестиваль завершився, розпочалася підготовка до наступного. Так-так, уже розпочалася, бо теле- та радіопрограми хоч і можуть зробитися за день, але, щоб підтвердити свою «заслуженість на фестиваль», треба добре попрацювати.

Анастасія КОН

Думки з приводу

Д-р Войтех Бачо, шеф-редактор Національно-етнічної редакції Словацького радіо у Пряшеві: «Фестиваль я особисто і мої колеги сприймаємо як рідкісну нагоду порівнювати сучасних змістовних і формальних трендів роботи електронних медіа, адже кожна професійна конфронтація збагачує журналістську діяльність».

Віктор Чернищук, журналіст, голова Товариства Українців Литви: «На фестивалі я зустрів дуже багато цікавих людей. Я побачив, найперше, що є такий продукт, як ідея. Це дуже значний продукт. Ідеї, які я тут почув, можу везти через всі митниці».

Рене Кочік, журналіст з Праги: «Фестиваль з кожним роком стає не просто конкурсним заходом, але й місцем зустрічей українських та зарубіжних журналістів, налагодженням контактів для співпраці».