Нормативно-правові документи, що регулюють ведення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України

Одним з елементів, що забезпечує порядок, прозорість і можливість контролю в підприємництві є створення і підтримання інформаційної бази даних про суб’єкти діяльності, що утворені і функціонують на території України.

За ініціативою органів державної статистики урядом ще у 1994 році було прийнято рішення про утворення ЄДРПОУ, що означає Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.
ЄДРПОУ – це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про всіх юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за межами України. Даний реєстр забезпечує єдиний державний облік та ідентифікацію всіх зазначених суб’єктів і є основою для проведення статистичних спостережень. Всі обов’язки по веденню Реєстру, розроблення організаційних і методологічних принципів його функціонування забезпечуються органами державної статистики. (стаття 10 Закону України «Про державну статистику», N 1070-VI від 05.03.2009).
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, які створюють та ведуть реєстри та інформаційні бази даних щодо юридичних осіб, безкоштовно надають органам державної статистики інформацію, необхідну для формування та актуалізації Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Порядок ведення ЄДРПОУ регламентується Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, який затверджується Кабінетом Міністрів України. Нова редакція Положення затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005р. N499.
Інформаційний фонд Реєстру містить такі дані: ідентифікаційні, класифікаційні, довідкові, реєстраційні та економічні. В процесі переходу до міжнародної системи класифікації за 16 років для ідентифікації підприємств в ЄДРПОУ введено цілий ряд спеціальних ознак: класифікація видів економічної діяльності (КВЕД); класифікація організаційно-правових форм господарювання (КОПФГ); класифікація інституційних секторів економіки (КІСЕ).
На певному етапі розвитку України на державному рівні було вжито заходів упорядкування проблем юридичного оформлення господарської діяльності, зокрема Верховною Радою ухвалено Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, який вступив в дію з 1 липня 2004 року. Тепер кожне підприємство і організація після державної реєстрації згідно вищевказаного закону повинно зафіксувати своє “обличчя” в ЄДРПОУ і отримати довідку про включення до реєстру з необхідними класифікаційними ознаками. Без цього суб’єкт господарювання є нелегітимний і в разі діяльності підпадає під характеристику “тіньова економіка». Щоб знаходитися в правовому полі і чесно займатися бізнесом необхідно завітати до органу статистики по місцю державної реєстрації і зафіксувати свою фірму в ЄДРПОУ.
Присвоєння ідентифікаційних кодів з Реєстру здійснюється:
державними реєстраторами - суб’єктам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ( 755-15 );
органами державної статистики - суб’єктам, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ( 755-15 ) і відомості про які не становлять державну таємницю;
відповідними центральними органами виконавчої влади - суб’єктам, відомості про які становлять державну таємницю. Таким органам Державний комітет статистики України передає ідентифікаційні коди для ведення відомчого обліку. Порядок передачі ідентифікаційних кодів для присвоєння їх суб’єктам затверджується Держкомстатом разом з відповідними центральними органами виконавчої влади.
Ідентифікаційний код зберігається за суб’єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

Начальник відділу ведення ЄДРПОУ та СР ГУС У Закарпатській області
Ольга Товт