Окремі види встановлення режиму робочого часу для працівника

Трудовим законодавством України встановлено основні норми, якими слід керуватися при організації трудового процесу на підприємстві, установі чи організацїі, що містяться у КзпП України та інших підзаконних актах.

Чинним законодавством встановлено такі види робочого часу: робочий час нормальної тривалості, скорочений робочий час та неповний робочий час. Водночас кожному працівнику необхідно дотримуватися передбаченого законодавством режиму робочого часу. Під час переведення працівника з повної ставки на 0,5 ставки, працівнику встановлюється неповний робочий час. При цьому загальна тривалість роботи протягом місяця повинна становити половину місячної норми робочого часу.
В таких випадках на посаду можна прийняти також іншого працівника на умовах неповного робочого часу чи доручено виконання роботи іншому працівникові за суміщенням, або може бути створена в такий спосіб економія фонду заробітної плати та використана роботодавцем за іншим цільовим призначенням.
У разі скорочення обсягу роботи за посадою, можуть вноситися зміни до штатного розпису щодо виведення 0,5 ставки, так як, ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Найчастіше на практиці застосовується неповний робочий день або неповний робочий тиждень, який можна установлюватися за угодою між працівником і роботодавцем як під час прийняття на роботу, так і протягом дії трудового договору.
З неповним робочим днем працівник працює менше годин, а з неповиним робочим тижнем працює меншу кількість робочих днів.
За бажанням вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину - інваліда віком до 18 років, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім»ї згідно з медичним висновком обов»язково має встановлюватися неповний робочий день або неповний робочий тиждень, який регулюється ст. 56 КзпП України.
Оплата праці в цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
На умовах неповного робочого часу немає обмежень щодо обсягу трудових прав працівників.
Тривалість неповного робочого часу чи неповного робочого тижня установлюється за згодою сторін трудового договору на підставі заяви працівника та видається наказ підприємства, організації чи установи із зазначенням відповідного режиму. При неповному робочому дні зазначається початок і закінчення дня, а при неповному робочому тижні зазначаються дні тижня, які будуть для працівника робочими.
За таких обставин, коли працівник приймається на роботу (посаду), включену до штатного розпису установи, для виконання певної роботи за конкретною професією, посадою, з обов»язковим підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, тоді створюються всі умови праці, потрібні для виконання роботи, гарантується виплата заробітної плати, не нижче від встановленої законодавством, а також, гарантуються встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Для бюджетних установ передбачено, що чисельність працівників установи, що пропонується до затвердження за штатним розписом, повинна бути приведена у відповідність з визначеним фондом оплати праці, відповідно до п. 28 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.
Зміни до штатних розписів вносяться у порядку, встановленому для їх затвердження згідно п. 47 зазначеного Порядку, а згідно пункту 32 цього ж Порядку передбачено затвердження штатного розпису керівником відповідної вищої установи.
Отже, порядок і наслідки встановлення режиму робочого часу визначаються домовленістю сторін та законом.

Провідний спеціаліст відділу кадрової роботи
та державної служби Головного управління
юстиції у Закарпатській області
М. Ф. Голубка